ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА………………………...5

1.1. Поняття «призначення покарання» в кримінальному праві………..5

1.2. Поняття загальних та спеціальних засад призначення покарання…8

РОЗДІЛ 2. СПЕЦІАЛЬНА ПРАВИЛА ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ……………………………………..14

2.1. Правила призначення покарання особі, яка вчинила злочин під час виконання спеціального завдання з попередження або розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації……………………..14

2.2. Правила призначення покарання за незакінчений злочин і злочин, вчинений у співучасті…………………………………………………………...16

2.3. Правила призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом…………………………………………………………………………...19

2.4. Правила призначення покарання за наявності певних обставин, що пом’якшують покарання………………………………………………………...23

2.5. Правила призначення покарання за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків………………………………………………………………26

2.6. Правила призначення покарання неповнолітнім……………….….32

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….35

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….38

ВСТУП

Призначення покарання, як різновид (етап) застосування кримінального законодавства і реалізації кримінальної відповідальності потребує належної правової регламентації з тим, щоб злочинці несли за вчинене заслужене покарання, а відповідна діяльність суду була за можливістю позбавлена суб’єктивізму і не перетворювалась на свавілля. Призначення незаконних і несправедливих покарань не лише ускладнює або унеможливлює досягнення вказаних у ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу (КК) України цілей покарання, а і підриває авторитет правосуддя, призводить до скасування або зміни вироків, порушує права та свободи людини. Реалізація норм про призначення покарання обґрунтовано визнається квінтесенцією судового процесу і вироку, кульмінаційним моментом розгляду кримінальної справи в суді, однією з найбільш складних і відповідальних проблем правозастосування, найвідповідальнішим етапом у боротьбі зі злочинністю. За результатами розгляду кримінальної справи і внаслідок покарання, призначеного судом, формується громадська думка про правосуддя1. Помилки, які трапляються при призначенні покарання, разом з іншими чинниками послаблюють боротьбу зі злочинністю, дискредитують правоохоронну і судову діяльність, всю державну владу.

Найбільш вагомим внеском у розроблення проблематики призначення покарання стали праці, зокрема, таких українських науковців, як В. Антипов, В. Білоконєв, О. Євдокимова, Т. Іванюк (Никифорова), Н. Марченко, А.Музика, О. Горох, В. Полтавець, Ю. Пономаренко, Т. Сахарук, Н. Сторчак, В. Тютюгін, І. Федорчук, С. Шапченко.

Мета: визначити, проаналізувати та дати характеристику спеціальних правил призначення покарання

Об’єкт: суспільні відносини щодо призначення покарання.

Предмет: спеціальні правила призначення покарання в кримінальному процесі

Методи дослідження. У процесі дослідження мною були використані загальнонаукові методи (діалектичний, історичний, системний, аналіз, синтез, індукція, дедукція) та спеціальні (метод тлумачення правових норм).

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, двох взаємопов’язаних розділів, кожний з яких поділяється на відповідні підрозділи, висновків та списку використаної літератури.

У розділі 1 дається загальна характеристика призначення покарання в кримінальному праві України.

У розділі 2 розглядається спеціальна правила призначення покарання в кримінальному праві України.

Розділ 1. Призначення покарання в кримінальному праві україни: загальна характеристика

1.1. Поняття «призначення покарання» в кримінальному праві

Дослідженню питань про призначення покарання присвячено чимало монографій, дисертацій, інших наукових праць. В юридичній літературі на належному рівні висвітлюється аналізована проблема у площині принципів, загальних і спеціальних засад призначення покарання. Однак доводиться констатувати, що саме поняття «призначення покарання» юристами визначається досить рідко. Переважна більшість спеціалістів взагалі оминають це питання і переходять у своїх наукових працях відразу до розгляду принципів або загальних засад призначення покарання ^{1 2 3 4}. Інші юристи лише констатують, що призначення покарання — це завершальна (при цьому — найважливіша) стадія кримінального судочинства^{5 6}.

Пояснити таке становище, зауважує Є. Благов, можна так: або все настільки просто, що не заслуговує особливого висвітлення, або, навпаки, все настільки складно, що навіть не варто намагатися це зробити, або причиною є певна традиція, що склалася у доктрині ⁷.

Окремі юристи характеризують призначення покарання як визначення судом того, який вид і розмір призначеного покарання буде достатнім для досягнення цілей покарання і відповідати всім вимогам закону й обставинам справи ⁸. Схоже визначення цього поняття формулюється і в багатьох монографічних працях. Призначенням покарання, — пише Є. Благов, — є прийняття, на підставі врахування відповідних обставин, і закріплення рішення про вид і розмір або лише вид покарання ⁹.

Більш широко визначають поняття «призначення покарання» інші українські та російські юристи. Наприклад: призначення покарання — це завершальний етап процесу обрання судом при постановленні обвинувального вироку конкретного виду, міри кримінально-правового впливу стосовно особи, визнаної винною у вчиненні злочину, тобто передбаченого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння, вчиненого умисно або з необережності ¹⁰.

Український криміналіст О. Євдокімова вважає, що призначення покарання можна розглядати як певний етап (стадію) застосування кримінально-правових норм (який полягає в обранні судом відповідно до вимог КК України конкретної міри покарання за вчинений злочин) і закріплення цього рішення в обвинувальному вироку суду¹¹. Т.Непомняща підтримує у цьому питанні А. Наумова і також вважає, що призначення покарання — це обрання судом в обвинувальному вироку суду конкретного виду покарання і визначення його розміру стосовно особи, яка вчинила передбачений кримінальним законом злочин ¹². А на думку Д.Дядькіна, призначення покарання — це встановлення та (або) юридичне закріплення у певному процесуальному порядку і в спеціальному кримінально-процесуальному документі відповідності між злочинною поведінкою особи та видом і обсягом покарання або покарань, врегульоване нормами кримінального і кримінально-процесуального права та яке здійснюється судом, іншими державними органами, уповноваженими застосовувати амністію та помилування ¹³.

Отже, побутує думка, що призначення покарання — це міждисциплінарний правовий інститут. Однак якщо розглядати призначення покарання виключно як кримінально-правове поняття, стає очевидним, що наведеним дефініціям притаманна надмірна «процесуалізація» («завершальний етап процесу обрання судом при постановленні обвинувального вироку», «завершальний етап кримінального судочинства в суді першої інстанції»). Вважаємо також, що автори наведених визначень явно вийшли за межі поняття, яке вони характеризують, і змістовно «перевантажили» його непотрібними ознаками (обрання «стосовно особи, визнаної винною у вчиненні злочину, тобто передбаченого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння, вчиненого умисно або з необережності», «обрання... стосовно особи, що вчинила передбачений кримінальним законом злочин»). Відомо, що питання про призначення покарання виникає вже після того, як у процесі судового розгляду повністю доведено, що підсудний винен в інкримінованому йому злочині, а у вироку суду відображена певна кваліфікація діяння ¹⁴. Тому закріплювати аналізовані ознаки у визначенні поняття «призначення покарання» видається зайвим.

Призначення покарання — це обрання судом на підставі положень кримінального закону і в порядку, передбаченому КПК України, виду і міри покарання, що визначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та обставин, що його пом’якшують чи обтяжують, яке є необхідним і достатнім для виправлення особи та запобігання новим злочинам.