Психологічна готовність до навчання в школі

Теоретичні питання

1. Особливості навчання дітей шестирічного віку.

Усі психологи тата ті хто працюють з 6-ти річними дітьми роблять висновок, що «6-ти річна дитина за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником». Всі психічні процеси мають мимовільний характер. Завищена самооцінка дитини. А результат фраза «Ти зробив неправильно» дитина розуміє «Як погано», тому педагог має говорити «Ти старався, але це ти маєш зробити ще раз».

Навчання 6-ти річних дітей допускає щадящий режим занять 30 хв.,фізкультхвилинки, ігри, після занять прогулянка, обід, сон, ніяких домашніх завдань.

Діти 6-ти річки повинні мати збалансоване харчування, до якого здійснюється медичний контроль. Комплексне дослідження всіх сторін розвитку показало, що діти себе відчувають спокійніше і впевненіше, якщо вони психологічно готові до навчання і виховання в атмосфері емоційного благополуччя в сім’ї. тому все навчання повинно базуватися на ігрових прийомах, практичних дій з предметами, не допустимий авторитарний стиль спілкування, з такими дітьми педагог повинен авансом проектувати позитивну особистість, а саме: « Я знаю у тебе все вийде. Ти вже більше стараєшся, молодець. В тебе гарно це виходить». Це формує у дитини впевненість в своїх силах, здатність пробувати і вправлятися, здатність доводити розпочату справу до кінця. Якщо цього не добитися це підвищує тривожність, знижує рівень емоційного комфорту, відбуваються зриви в поведінці, вередування, негативне ставлення.

2.Соціальна ситуація розвитку в період переходу від дошкільного до шкільного віку. Криза 7 років

Дослідження Леонтєва, Божович, Ельконіна показали, що на 7р.життя дитина прагне до більш важливої і значущої з точки зору суспільства соціально-значущої діяльності. Тому початок шкільного життя пов'язаний з новим дорослим- вчителем, який порівняно з вихователем втратив свою материнську функцію і вчитель стає авторитетом більше за батьків. Школяр сприймає точку зору вчителя і оцінку,яку дає вчитель. Це об’єктивна міра знань дитини. Тому, що в цей період йде закладання основи до пізнавальної і навчальної діяльності на всі роки. Оцінка успіху в навчанні – це головний критерій оцінки статусу дитини однолітками.

Незалежно від того коли дитина пішла в школу, в певний момент всі діти проходять періоди кризи. Криза 7 років за дослідженнями Божович – це період народження соціального «Я» дитини. Це зміна самосвідомості дитини, що призводить до переоцінки цінностей, що раніше було значуще, сьогодні стає другорядним. Навчальні інтереси домінують.

Таким чином відповідальне ставлення до навчання, переживання успіхів, уміння вправлятися самостійно виконувати завдання, переживання цих успіхів стає значущим в житті дитини. Домінування пізнавальних інтересів, уміння оцінити свої результати є головним в народженні свого «Я».

3. Розкрити сутність мотиваційної готовності до навчання в школі.

Наприкінці дошкільного періоду дитина починає усвідомлювати своє становище як таке, що не відповідає її можливостям, її вже не задовольняють доступні у грі засоби, що наближають до життя дорослих. Психологічно дитина переростає гру, хоч ще довго вона не втрачає для неї своєї цінності. Одночасно у дошкільника з'являється бажання стати учнем, навчатися, а становище школяра здається певним щаблем до дорослості. Вона починає усвідомлювати навчання як відповідальну справу, до якої всі ставляться з повагою, як засіб досягнення нового становища, подолання меж дитинства. Навчання приваблює дитину своєю значущістю не лише для неї, а й для оточуючих. Навіть любов до свого дошкільного закладу, ровесників і вихователів не відмежовує старших дошкільників від прагнення перейти до школи. Дітей цікавлять і деякі зовнішні аспекти шкільного життя, виконання учнівських обов'язків, учнівське приладдя.

Прагнення ввійти у світ дорослих у новому статусі не єдина причина для позитивної налаштованості на майбутнє навчання. Не менш важливу роль відіграє і пізнавальна активність, яка наприкінці дошкільного віку досягає високого рівня розвитку. Для задоволення пізнавальних інтересів дитини вже недостатніми виявляються типові для дошкільника види діяльності. Нею керує потреба спеціального навчання, бажання пізнати невідоме, розібратися у складному, опанувати нові уміння. Як свідчать практика і спеціальні дослідження, найбільших труднощів у початковій школі зазнають діти, в яких не розвинена пізнавальна спрямованість, не сформована звичка думати, розв'язувати завдання, шукати нове, а зовсім не ті, кому бракує знань.

Розвиток пізнавальної сфери є безпосереднім свідченням готовності до навчання, оскільки оволодіння знаннями, основами наук передбачає сформовану пізнавальну спрямованість. Не можна робити висновків про готовність до шкільного навчання дитини, не з'ясувавши особливостей розвитку її пізнавальної спрямованості, уявлень про школу, наявність бажання вчитися і ставлення до навчання загалом.

Отже, основними компонентами мотиваційної готовності дитини до школи є правильне уявлення про навчання як важливу і відповідальну діяльність, пізнавальний інтерес до світу. Ця готовність виникає наприкінці дошкільного - на початку шкільного періоду як потреба в набутті знань і вмінь, свідчення якісно нового етапу розвитку пізнавальної сфери.