3. Динаміка розвитку учнівського колективу.

Дитячий колектив у своєму розвитку (згуртованості) проходить певні стадії, які характерезують його з якісного боку – рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу. Особливості розвитку колективу залежить від наявності, прояву таких ознак – актив, лідер, органи самоврядування. Для розуміння суті розвитку дитячого первинного колективу (класу) уточнимо їх сутність.

Актив – ініціативна група вихованців, яка усвідомлює, сприймає вимоги педагога і допомагає йому в організації діяльності колективу по їх реалізації.

Органи самоврядування – демократично обрані уповноважені колективу, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції по організації різних сфер життєдіяльності колективу по реалізації суспільно значимих цілей.

Члени активу само вирізняються, самоутверджуються в реалізації педагогічних вимог – призначаються педагогом для реалізації частини функцій по управлінню класним колективом. А органи самоврядування - демократично (більшістю голосів на загальних зборах) обирають учні класу, то члени активу самовирізняються, самоутверджуються – й призначаю.

Лідер – це той член колективу, який в значимих ситуаціях здатний здійснювати помітний вплив на поведінку членів колективу, виявляє ініціативу в колективній діяльності, бере на себе відповідальність за діяльність колективу.

Спираючись на теорію і досвід А.С.Макаренка, відзначимо, що дитячий колектив (колектив класу) у своєму розвитку проходить чотири стадії: перша стадія - створення колективу учнів; друга стадія - поширення впливу активу на весь колектив; третя стадія – вирішальний вплив громадської думки більшості;четверта стадія – самовиховання, як найвищий прояв виховання в колективі.

Вихователь повинен по-перше стимулювати розвиток колективу, а по-друге, змінювати зміст виховної взаємодії з вихованцями і колективом взагалі в залежності від стадійного розвитку.

Перша стадія початкова – створення колективу учнів.

Характеризується такими ознаками: Спочатку колектив лише формується (наприклад учні прийшли в перший клас; приїхали в оздоровчий табір тощо), учні недостатньо знають одне одного, не виявляють ініціативи в діяльності, придивляються одне до одного і до вихователя, не в повній мірі усвідомлюють завдання, відсутній актив, органи самоврядування. Школярів об’єднує загальне емоційне напруження, бо невідомі норми, вимоги до їх життя (Для чого Я тут? Чого ми прагнемо й для чого це мені? Що таке добре себе поводити? З ким я хочу дружити? Коли в кого День народження? Хто чим захоплюється? Для чого записуватися в різні гуртки? Які вимоги до зовнішнього вигляду? За що тут хвалять? За що осуджують? Як потрібно вчитися? Тощо), але поступово діти дізнаються, хто є хто, з’являються малі групи. Виявляється група вихованців (5-7 осіб), яка підтримує вимоги педагога й починає активно залучати інших членів колективу до виконання педагогічних вимог (дотримуватися правил поведінки в школі; чергувати по класу; організовувати різні свята, заходи; відповідально ставитися до навчання тощо). І саме це є передумовою переходу на другу стадію розвитку колективу – призначення активу.

Діяльність вихователя на першій стадії: мета виховних зусиль – створення колективу (учні мають усвідомити загальну суспільно значиму мету спільної життєдіяльності; будувати міжособистісні взаємовідносини; включитися в діяльність по її досягненню).

Характеристика взаємин: на цей час педагог є єдиним виразником громадських вимог. Як правило, вимоги дитини до себе ще не усвідомлені. Взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу на колектив в цілому, так і на кожного члена колективу зокрема.

Педагогічна вимога - вимога висловлена у формі, що не припускає заперечень, необхідна на першій стадії в кожному колективі. Потім вас зрозуміли і підтримали, перейшли на ваш бік перший, другий .. активіст, тобто навколо вас організовується група яка свідомо хоче підтримати дисципліну, взаємодію відповідно ваших педагогічних вимог.

Що зумовлює такі напрямки діяльності педагога:

• Запровадження єдиних вимог до учнів. Вихователю необхідно пред’явити прості, доступні для виконання, зрозумілі і конкретні за змістом рішучі за формою педагогічні вимоги щодо мети, завдань, перспективи колективу;

• вивчення індивідуальних особливостей, можливостей членів колективу;

• створює умови для пізнання, виявлення й розвитку здібностей кожної дитини (всі діти повинні бути включені в різноманітну діяльність для виявлення тих видів діяльності в яких дитина досягає успіхів й одержує задоволення, тобто має відповідні здібності);

• забезпечення знайомства вихованців між собою;

• організовує спільну діяльність по виконанню вимог для досягнення мети; (включаючись в діяльність, у процесі якої спілкуються, пізнають одне одного і це сприяє в майбутньому визначити актив, а потім й обрати органи самоврядування);

• здійснює інтенсивний вплив на учнів, формує ядро активу з учнів, які добре вчаться, підтримують і виконують вимоги педагога (шкільного режиму і правила для учнів), вимогливі до себе й до інших, мають організаторські здібності.

Цю стадію не слід затягувати тому що, якщо учні довгий час залежать лише від педагогів, вони звикають до цього і їх потім важко переорієнтувати на підкорення органам учнівського самоврядування.

Друга стадія – поширення впливу активу на весь колектив.

Характеризується такими ознаками: На початку утворені малі групи: актив (опори класного керівника) – члени колективу які проявили себе в різних видах діяльності (навчанні, організаційній діяльності, спортивній, культурно-масовій, самообслуговуванні тощо) зрозумівши й підтримавши педагога у його вимогах й почали цього вимагати від інших учнів – їх педагог виділив й призначив відповідальними за реалізацію різних завдань організації життєдіяльності класу (староста класу, відповідальний за культурно-масовий сектор, відповідальний за випуск стінгазети, відповідальний за чергування в класі тощо) – отже педагог доручає активістам реалізацію частини функцій по управлінню колективом; пасивних учнів – члени колективу, які ще не усвідомили вимоги педагога, норми життєдіяльності, по самим різноманітним причинам (не було запропоновано діяльності в якій вони могли себе проявити; психологічний дискомфорт, що погано знають однокласників; не зрозуміли що це було обов’язковими вимогами тощо), але поступово вони мають подолати байдужість до життєдіяльності класу і стати ініціативними, активними в реалізації визначених вимог й норм; «ядро опору» (педагогічно «занедбані» діти) (за А.С.Макаренком) – учні активні по своїй психології, але педагогічна неуважність вихователя до їх інтересів, потреб, прагнень спрямувала їх діяльність на порушення всіх вимог та норм дуже часто з однією метою з звернути на себе увагу педагога й колективу . Наприкінці цієї стадії клас стає психологічно та педагогічно однорідним. Стійка більшість класу усвідомлює цілі, норми, вимоги й свідомо, вмотивовано, активно залучається до життєдіяльності класу – більшість класу є активістами – це умова переходу на третю стадію розвитку колективу.

Отже, цій стадії характерні такі ознаки:

• вимоги педагога підтримує частина вихованців - активісти;

• формується авторитет активу – офіційно педагог їм передає частину функцій по організації діяльності учнів;

• актив ставить вимоги до товаришів і до самих себе (більшість підкоряється меншості);

• члени колективу усвідомлюють завдання;

• в колективі триває процес вивчення один одного, пошук товаришів і друзів;

• актив починає виявляти ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяльності;

• поступово до громадського життя залучаються пасивні учні та представники ядра опору для сприйняття ними цілей, завдань, перспектив колективу.

Діяльність вихователя: мета виховних зусиль – створення дієвого активу, як основи майбутніх органів самоврядування, щоб більшість членів колективу усвідомлено підтримали виховні вимоги. Запорукою ефективності розвитку колективу на другій стадії є зміна вихователем форми взаємодії з колективом: на першій стадії обов’язковим був безпосередній вплив на вихованця то на цій стадії необхідно реалізовувати принцип паралельної дії – поєднувати безпосередній вплив на вихованця з опосередкованим впливом на кожного члена колективу через актив. Важливо не «гратися» в довіру, а реально довіряти активу організовувати конкретні аспекти життєдіяльності класу. Отже, провідна тактична лінія: здійснювати керівництво на демократичних засадах з опорою на актив

Відповідно до цього вихователь працює над:

• подальшим вивченням учнів та факторів їх особистісного розвитку;

• залученням активістів до керівництва колективом, акцентуючи їх увагу на відповідальності, ініціативі і самостійності;

• навчанням активістів здійснювати керівні функції, особливу увагу приділяють засвоєнню ними своїх прав і обов’язків, методів роботи;

• залученням пасивних учнів до життя класу, через розширення видів діяльності, доручень, нових заходів - розширенням активу;

• вивчення інтересів, мотивів поведінки членів колективу, що є ядром «опору», щоб запропонувати їм бути відповідальними за якусь справу в класі – створити умови й для їх самовираження та самоствердження;

• посиленням довіри до активістів, частково передає їм свої функції (контролю за чергуванням, підготовка до свят);

• визначенням спільно з активом перспективних ліній та завдань діяльності колективу. За правильно організованої роботи актив швидко починає виявляти ініціативу у визначені завдань та організації колективної діяльності;

• формуються традиції, які закріплювали б кращі надбання колективу, його провідне, ініціативне місце серед інших класів в школі.

Взаємини між педагогом та учнями розвиваються на засадах демократизму, паралельних впливів (поєднання безпосереднього та опосередкованого через актив впливу)

Третя стадія – вирішальний вплив громадської думки більшості – формою вияву чого є занагальні збори на яких і вирішуються всі питання життєдіяльності класу.

Характеризується такими ознаками.

• високим рівнем згуртованості, більшість вихованців діють на засадах свідомості та активності, переважна більшість колективу усвідомлює завдання, й здатні висувати актуальні суспільно значущі завдання; в колективі вже немає активу і пасиву, або знехтуваних;

• всі питання діяльності колективу (перспективи розвитку колективу, тематика колективних творчих справ, заохочення, покарання, доручення тощо) вирішуються на загальних зборах;

• сформована єдина система групових норм (громадська думка), дотримуватися яких повинен кожний член колективу, отже вимоги висуває колектив – меншість підкоряється більшості;

• формування органів учнівського самоврядування - надання прав колективу самостійно, без втручання педагога розв’язувати питання по організації й управління життєдіяльності класу, питання про заохочення і стягнення, планування своєї роботи та ін.;

• дитячий колектив стає суб’єктом виховного впливу, джерелом вимог до поведінки своїх членів;

• виникає атмосфера взаємної доброзичливості, вимогливості, колектив стає фактором, який спонукає дітей до самовиховання.

Діяльність вихователя: Мета виховних зусиль – створення громадської думки, яка об’єднує всіх членів колективу без винятку, впливає на формування суспільно значущих мотивів поведінки, атмосфери співробітництва та співтворчості, гуманних взаємовідносин і взаємодопомоги. Показником формування громадської думки є дієві органи учнівського самоврядування – обрані більшістю на загальних зборах для управління, організації життєдіяльності колективу.

Напрямки роботи вихователя:

• працює з органами самоврядування, допомагає завоювати авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього найбільше учнів з метою посилення його виховних можливостей.

• надання прав колективу самостійно, без втручання педагога розв’язувати питання про заохочення і стягнення, планування своєї роботи, оцінювання поведінки кожного члена колективу;

• почергово включає вихованців у виконання керівних функцій, самостійне виконання доручень колективу;

• спільно з усіма членами колективу обговорює завдання і перспективні лінії його розвитку.

4 стадія – самовиховання як вищий тип виховання в колективі – розвиток в учнів інтересу до самовиховання, що переходить у внутрішнє прагнення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру.

Характеризується такими ознаками.

Кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. Учні прагнуть самовдосконалення для збільшення свого вкладу в розвиток колективу. Спираючись на високі вимоги колективу до кожної особистості, на досягнутий високий рівень розвитку колективу, попередній шлях розвитку, пройдений колективом, вікові та індивідуальні особливості кожного, педагог корегує самовиховання учнів: тут немає місця конфліктам. Створюється загальна мажорна атмосфера.

Діяльність вихователя:

• вихователь інструктує, консультує, коригує самовиховання відповідно до вимог колективу до кожного його учасника;

• допомагає в складані індивідуальних планів самопізнання та самовдосконалення учнів;

• консультування та методична допомога учням у застосуванні прийомів та засобів самовдосконалення: самоаналізу, самонавіювання, само відмови від негативного. Залучення громадської думки у випадках відхилення окремих учнів від самозобов’язання.

Таким чином, дитячий колектив (колектив класу) проходить в своєму становленні шлях від одноосібної вимогливості вихователя до саморегуляції кожною особистістю своєї поведінки на основі єдиних групових норм.

Кожна стадія розвитку колективу передбачає виконання педагогом відповідної ролі і функцій, вимагає від нього своєчасного коригування своєї поведінки і стилю педагогічного спілкування.

Розвиток колективу далеко не завжди характеризується плавним переходом від однієї стадії до іншої. Між стадіями немає чітких меж, передумови для переходу до наступної стадії формуються в рамках попередньої, можливі зупинки, регресія.