74. Поняття, предмет, сутність, джерела криміналістичної методики

Поняття «криміналістична методика» містить у собі родове поняття «методика». У семантичному розумінні, методика -це сукупність взаємопов'язаних способів і методів доцільного проведення будь-якої роботи¹. Сутність родового поняття «ме­тодика» у криміналістиці є незмінною.

Традиційно криміналістична методика розглядала три ком­плекси проблем - особливості розкриття, розслідування й по­передження злочинів криміналістичними засобами як взаємо­пов'язаний і взаємозалежний процес доказування у криміналь­ній справі: І. М. Якимов (1925 р.); С. О. Голунський, Б. М. Шавер (1939 р.); А. І. Вінберг (1949 р.); С. П. Митричев, О. М. Васильєв (1960 р.) та ін. Всіма якщо і застосовувались терміни «методи­ка розкриття злочинів», «методика розслідування злочинів» або «методика розкриття, розслідування і попередження злочи­нів», то, як засвідчує аналіз літератури, по-перше, під нею вони розуміли методику розслідування окремих видів (груп) злочи­нів як частину науки криміналістики, її завершальний розділ, по-друге, використовували ці терміни для зручності викладу матеріалу. Але мали на увазі, що методика розслідування - це сукупність наукових методів, прийомів і способів, що застосо­вуються у ході розслідування конкретних видів злочинів. Саме вона обумовлювала форми, послідовність і особливості вико­нання слідчих, оперативно-розшукових дій і заходів, що здійс­нювались у ході розкриття, розслідування й попередження злочинів.

1 Повий тлумачний словник української мови: у 4 т.- т. 2 / Укладачі: в. В. Яременко", о. М. Сліпушко- к.: Аконіт, 1999 - с. 617.

У такий спосіб у структурі криміналістичної методики було сформовано дві частини: 1) загальні положення і 2) окремі методики. її базою були нормативні джерела (Конституція Ук­раїни, закони і постанови, кримінально-процесуальне і кримі­нальне законодавство тощо), а також наукові положення кримі­налістичної техніки і тактики, слідча практика розслідування окремих видів злочинів, результати наукових досліджень у сфері вдосконалення технології розслідування злочинів¹ за ак­тивного творчого використання досягнень у сфері природни­чих, технічних і гуманітарних наук.

Зауважмо, що в методиці розслідування перевагу надавали папрацюванню рекомендацій щодо визначення напрямів і спо­собів розслідування різноманітних видів злочинів тощо. Ця обставина «не дозволила у достатніх межах розкрити зміст за­вершальної частини криміналістики, оскільки за такого підходу залишались у тіні пізнавальні складові частини методики роз­слідування, які сприяли б належному розумінню природи і пер­шоджерело прийомів провадження слідства і цим розкрити предмет методики»².

Не випадково саме тому в останні роки дедалі частіше озву­чується як правильна позиція, що найменування розділу кримі­налістики «Методика розслідування окремих видів (груп) зло­чинів» - вузьке і таке, що не відповідає її призначенню у кримі­нальному судочинстві. Мало того, якщо одні автори точнішим уважають його назву «Методика розслідування окремих ка­тегорій злочинів», тоді інші - «Криміналістична методика»³. Однак необхідно зауважити, що й за таких назв розділ не по­збавлений різного розуміння свого змісту. В одних випадках розділ обмежений рамками досудового розслідування, в інших -поширюється й на стадію судового розгляду кримінальних справ у суді⁴. Ця тенденція в розумінні наповнення методики розслідування є закономірною, оскільки елементом діалектич­ного розвитку будь-якого явища є боротьба змісту з формою і навпаки.