4.Реформа Олександра і: умови та наслідки для селян.

Вихідним моментом реформ стала промова нового імператора Олександ­ра II, виголошена перед московським дворянством у березні 1856 р., його твердження: «Лучше отменить крепостное право сверху, нежели дожидаться того времени, когда оно само собой начнет отменяться снизу» ¹. Пізніше, під час роботи Таємного комітету, утвореного 3 січня 1857 р., він змушений був заявити: «Положение наше такое, что медлить нельзя» .

Економічні фактори, що стали одними з головних причин реформи 1861 р., виявили всі недоліки кріпосницького ладу. Продуктивність праці се­лян до 1860 р. була дуже низькою і, незважаючи на дешевизну, не виправдо­вувала себе економічно. У 1848 р. 2/3 поміщицьких маєтків України мали ве­ликі борги і не забезпечували своїх селян насінням та продуктами харчуван­ня, врожаї рік у рік зменшувалися. Усе це свідчило про занепад кріпосного права задовго до його скасування. 19 лютого 1861 р. Олександр II підписав Маніфест і «Положення про селян». Положення торкалося двох найголовніших питань: особистої залежності селян від поміщика й поземельних відносин.

Положення 19 лютого 1861 р. складалося з 22-х окремих законодавчих актів. На Україну із законодавчих актів поширювалися: «Манифест», «Общее положение», «Положение о дворовьіх», «Положение о викупе», «Положение о губернских и уездньїх по крестьянским делам учреждениях», «Правила о порядке приведения в действие Положения о крестьянах», три «Местньїе по- ложения о поземельном устройстве крестьян». У положеннях враховувалися дві сторони ліквідації кріпосного права: осо­биста залежність селян від поміщиків і земельний устрій селян. Положення зберігали за поміщиками право власності на всю землю, яка розподілялася між селянами та надавалася їм у безстрокове користування відповідно до розмірів, встановлених «Місцевими положеннями». Навіть тоді, коли селянська грома­да повністю переходила на викуп, земля залишалася власністю поміщиків.

Наділення селян землею набувало обов’язкового характеру. Упродовж дев’яти років вони мали право відмовитися від отриманого наділу, залишаю­чись при цьому прикріпленими до землі. В разі зміни селянином місця про­живання він міг відмовитися від землі та сплатити за неї поміщику весь оброк або вартість панщинної повинності. До початку викупу свого наділу селяни вважалися «тимчасово зобов’язаними» і мусили відробляти кріпосні повин­ності на користь поміщика.

При общинному землекористуванні громада розподіляла землю поміж окремими господарствами (на тягла) з періодичними переділами по душах. При внесенні платежів за землю встановлювалася кругова порука. У місцево­стях із подвірним або сімейним землекористуванням громада наділяла селян землею в постійне користування, при цьому за внесення викупних платежів відповідало кожне господарство окремо.

Джерело.

Маніфест 1861 р.

Для правильного достижения сего мы признали за благо

повелеть:

1. Открыть в каждой губернии губернское по крестьянским

делам присутствие, которому вверяется высшее заведование делами

крестьянских обществ, водворенных на помещичьих землях.

2. Для рассмотрения на местах недоразумений и споров,

могущих возникнуть при исполнении новых положений, назначить в

уездах мировых посредников и образовать из них уездные мировые

съезды.

3. Затем образовать в помещичьих имениях мирские управления,

для чего, оставляя сельские общества в нынешнем их составе,

открыть в значительных селениях волостные управления, а мелкие

сельские общества соединить под одно волостное управление.

4. Составить, поверить и утвердить по каждому сельскому

обществу или имению уставную грамоту, в которой будет исчислено,

на основании местного положения, количество земли,

предоставляемой крестьянам в постоянное пользование, и размер

повинностей, причитающихся с них в пользу помещика как за землю,

так и за другие от него выгоды.

5. Сии уставные грамоты приводить в исполнение по мере 30

утверждения их для каждого имения, а окончательно по всем имениям

ввести в действие в течение двух лет со дня издания настоящего

манифеста.

6. До истечения сего срока крестьянам и дворовым людям

пребывать в прежнем повиновении помещикам и беспрекословно

исполнять прежние их обязанности.

7. Помещикам сохранить наблюдение за порядком в их имениях,

с правом суда и расправы, впредь до образования волостей и

открытия волостных судов.

Завдання: Проаналізуйте цей документ і визначне основні положення маніфесту.

VII. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Запитання для учнів:

1. Назвіть основні відмінності між державними та приватними селянами.

2. Скільки днів на тиждень тривала панщина на півдні, Правобережній та Лівобережній Україні.

3. Чому Кримська війна 1854-1855 рр, стала каталізатором антикріпацьких рухів.

4. Маніфест якого царя, призвів до Походу до Таврію за волею.

5. Коли і хто видав маніфест, який скасував кріпацтво.

6. Назвіть причини і наслідки реформи, яка скасувала кріпацтво.

VIІ. Підсумки.

Чи вирішили ми головну задачу уроку? Так.

Яким шляхом ми досягли мети? Вивчення і аналіз матеріалу

Які форми роботи використовували? Які, на ваш погляд, найефективніші?

Словесний та наочний, комбінування цих методів дає найбільший результат.

IХ. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Сьогодні на уроці ми розглянули соціальне і економічне становище селян в середині ХІХ ст. Було визначено причини посилення гніту селян, які призвели до активізації анти кріпосних рухів. Також ми вивчили передумови, причини і наслідки проведення реформи Олександра І в 1861 році, яка скасувала кріпацтво.

X. ПОВІДОМЛЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Дати відповідь на питання:

1. Назвіть причини економічного визиску селян.

2. Дайте характеристику таким подіям: Київська козаччина, Похід до Таврії за волею, чому вони почалися і чим закінчилися.

3. З`ясуйте, як сприйняли селяни реформу 1861 року Олександра І.

4. Напишіть есе на тему: «Український національний рух і селянство у ХІХ ст.: використання уявлених образів чи спроби взаємодії».

14