11) Nominatīvus cum infinitīvo

Інфінітивний зворот nominatīvus cum infinitīvo – це залежна синтаксична конструкція пасивного стану, що складається з підмета, вираженого іменником, субстантивованим прикметником або займенником у nominatīvus та присудка, вираженого дієсловом в інфінітиві будь-якого часу. Якщо присудок є складним, то іменна частина теж стоїть у nominatīvus. Nominatīvus cum infinitīvo виконує роль поширеного підмета. Nominatīvus виступає підметом речення і звороту, infinitīvus – логічним присудком звороту.

Інфінітивний зворот nominatīvus cum infinitīvo вживається після тих груп дієслів, що й аccusatīvus cum infinitīvo, тільки у пасивному стані.

Особливістю звороту nominatīvus cum infinitīvo є те, що дієслово, від якого залежить зворот, узгоджується з підметом в особі і числі головного речення. Перекладається підрядними додатковими або з’ясувальними реченнями зі сполучниками що або щоб.

Nominatīvus cum infinitīvo часто вживається після таких дієслів у пасивному стані:

1) dicor, trador, feror – говорять, що я ...

2) putor, iudĭcor, existĭmor – думають, що я ...

3) iubeor – велять, щоб я ...

4) vetor – забороняють, щоб я ...

5) prohibeor – перешкоджають, щоб я ...

6) sinor – дозволяють, щоб я ...

7) videor – здається, що я ...

8) habeor – вважають, що я ...

Dicĭtur vita nostra brevis esse. – Кажуть, що наше життя – ко-ротке.

12) Praesens indicatīvi actīvi et passive

Praesens indicatīvi actīvi

Теперішній час дійсного способу активного стану утворюється додаванням до основи інфекта особових закінчень активного стану:

Sing	Plur
1. –o	1. –mus
2. –s	2. –tis
3. – t	3.-nt

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у praesens indicatīvi actīvi:

1. Orno,ornas,ornat/ornamus,ornatis,ornant

2. Moveo,moves,movet/ movemus,movetis,movement

3. Lego,legis,legit/legimus,legitis,legunt

4. Audio,audis,audit/audimus,auditis,audiunt

Praesens indicatīvi passīvi

Sing	Plur
1. or/-r	1. -mur
2. -ris	2. -mĭni
3. -tur	3. -ntur

Наказовий спосіб теперішнього часу (Imperatīvus praesentis)

Цей спосіб має форму 2-ї особи однини

І,ІІ, ІV – Основа в теперішньому часі (відкиданням від неозначеної форми дієслова закінчення -re) [orna, move, audi]

ІІІ - основа інфекта + закінчення -е,. [lege]

Друга особа множини наказового способу

І,ІІ, ІV основа інфекта + закінчення –te [ornate, movete, audite]

ІІІ - основа інфекта + закінчення -itе. [legite]

20) Ablatīvus absolūtus

Ablatīvus absolūtus (орудний незалежний або самостійний) – це незалежний виокремлений дієприкметниковий зворот, який виконує у реченні функцію розгорнутої обставини часу, причини, допусту, умови, способу дії.

Він складається з двох частин, узгоджених між собою в орудному відмінку: іменника (субстантивованого прикметника чи займенника), який виконує функцію логічного підмета звороту, та дієприкметника, що є логічним присудком звороту. Зворот називається незалежним (absolūtus) тому, що іменник, з яким узгоджується дієприкметник, не залежить від жодного члена речення. У звороті вживаються два види дієприкметників: participium praesentis actīvi (дієприкметник теперішнього часу активного стану) для вираження одночасної дії з дією дієслова-присудка та participium perfecti passīvi (дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану) – для попередньої дії.