МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. А.С. МАКАРЕНКА

Кафедра філософії та соціології

ГОРБУНОВ ВАДИМ СЕРГІЙОВИЧ

Реалізація ідеї соборності у період гетьманату п. Скоропадського Дипломна робота

Галузь знань 0203 Гуманітарні науки

Спеціальність: 6.020302 Історія*

Освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст.

Науковий керівник:

Зленко Наталія Миколаївна

кандидат філософських наук,

доцент

Суми – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….……3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТАДЖЕРАЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ….6

РОЗДІЛ 2. СПРОБИ ПОБУДОВИ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ГЕТЬМАНАТУ П. СКОРОПАДСЬКОГО.........................................................19

РОЗДІЛ 3. ГРОМАДСЬКОПОЛІТИЧНАДІЯЛЬНІСТЬ

П. СКОРОПАДСЬКОГО ЕМІГРАЦІЇ………………………………………….72

ВИСНОВКИ………………………………………………….…………………….82

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………..88

ВСТУП

Актуальність теми. Теоретичні та практичні проблеми сучасного етапу державотворення в Україні потребують глибокого вивчення, осмислення і наукової оцінки діяльність політиків, науковців, громадських діячів, які впливали на формування національної самосвідомості українського народу, брали активну участь у розбудові держави та громадсько-політичному житті країни.

До видатних постатей, які були учасниками побудови української держави належить Павло Петрович Скоропадський. Потомок давнього українського аристократичного роду, блискучий офіцер, учасник російсько-японської та перших світових війн, він у скрутну годину очолив українську державу, активно розпочав її розбудову у сфері внутрішньої та зовнішньої політики. Після зречення від влади П. Скоропадський відігравав одну з провідних ролей в середовищі української політичної еміграції в Німеччині, Швейцарії, Австрії, Франції. Проте державницька та громадсько-політична діяльність П. Скоропадського донині не знайшла в історичній науці всебічного і цілісного висвітлення.

Мета полягає у здійсненні цілісного системного аналізу іде соборності української держави,в діяльності П. Скоропадського на чолі українського національно-визвольного руху першої половини ХХ ст.

Зазначена мета конкретизується у наступних дослідницьких завданнях:

• проаналізувати стан дослідження теми та ступінь її джерельного забезпечення;

• розглянути історичні та суспільні чинники становлення П. Скоропадського як основоположника створення соборності на українських землях.

• дослідити державотворчу діяльність П. Скоропадського у період існування Української держави 1918 р.;

• визначити роль П. Скоропадського у громадсько-політичному житті української еміграції 20-х – першої половини 40-х рр. ХХ ст.

Предметом дослідження є державотворча діяльність П.Скоропадського, спрямована на побудову незалежної, соборної української держави.

Об’єктом дослідження є український національно-визвольний рух через призму біографії П. Скоропадського.

Хронологічні рамки роботи визначаються роками перебування П. Скоропадського на чолі Української держави, починаючи з 29 квітня 1918 р. та закінчуючи його загибеллю в еміграції, у Німеччині 26 квітня 1945 р.

Методологічну основу дослідження становлять принципи науковості, історизму, комплексності, системності та об’єктивності, які дозволяють всебічно проаналізувати державотворчу діяльність П. Скоропадського.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що у ній вперше проаналізовано та узагальнено державотворчу діяльність П. Скоропадського, висвітлено маловідомі факти його біографії.

Практичне значення роботи полягає у тому, що її основні положення і висновки можуть бути використані при проведенні уроків з «Історії України в 10 класах загальноосвітніх шкіл, гурткової роботи з історії».

Апробація результатів дослідження проходила через обговорення дипломної роботи на засіданнях кафедри філософії та соціології та виступі на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Історико-філософські дослідження молодих учених», яка проходила 25 квітня 2014 року на історичному факультеті Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи становить 90ст. З них основного тексту 82ст. Список використаних джерел та літератури включає 84 найменування.