10.Необережність та її види.

Необережна форма вини характерна для порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, порушень правил охорони праці та безпеки виробництва, для деяких господарських і службових злочинів.

• Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК).

Інтелектуальна ознака полягає у передбаченні особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

Вольова ознака полягає у легковажному розрахунку на відвернення суспльно небезпечних наслідків. Цей розрахунок може бути як субєктивного, так і обєктивного характеру. Головне те, що цей розрахунок хибний.

• Злочинна недбалість – особа не передбачала можливлсті настання суспільно небезпечених наслідків, хоча повинна булла і могла їх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК).

Інтелекуальний момент хар-ся відсутністю в особи усвідомлення суспільної небезпеки вчинюваного нею діяння. А також відсутністю передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків.

Вольовий момент полягає в тому, що особа не напружує своїх вольових зусиль, не зосереджує уваги на хаарктері та особливостях свого діяння, внаслідок чого не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків.

11.Мотив злочину та його співвідношення із поняттям мета злочину.

Мотив – це усвідомлене спонукання особи, яке викликало у неї рішучість вчинення злочину. Мотив – рушійна сила злочину, внутрішня причиа його вчинення. Мотив, як правило, виступає факультативною ознакою, але в деяких випадках він може бути обовязковою і кваліфікуючою ознакою субєктивної сторони складу злочину. Мотив притаманний лише умисним злочинам.

Мета – уявлення про бажаний результат, досягнути якого прагне особа. У деяких випадках мета може бути обовязковою або кваліфікуючою ознакою субєктивної стороини складу злочину.

Мотив і мета є самостійними психологічними ознаками суб’єктивної сторони, але вони взаємозалежні, взаємопов’язані між собою і лише у своїй єдності можуть дати повне уявлення про спрямованість поведінки особи, наприклад, корисливий мотив і корислива мета в таких злочинах, як крадіжка, грабіж, шахрайство.

Мотиви можуть носити різний характер: низькі (наприклад, користь, помста, хуліганський); такі, що не мають низького характеру (наприклад, жалість, співчуття, прагнення допомогти іншій людині тощо). Мета також може бути різною, наприклад, мета незаконного збагачення, мета приховати інший злочин, мета насильницької зміни конституційного ладу, мета збуту підроблених цінних паперів тощо.

Поряд з мотивом і метою у ряді випадків враховується й емоційний стан особи. У суб’єкт. ст. скл. зл. Входять лише ті емоції, які впливають на характер сусп. небезпеки цього діяння і на його кваліфікацію (стан сильного душевного хвилювання).

12.Загальні ознаки суб’єкта злочину.

Суб'єкт злочину (ст. 18 КК) — це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати КВ.

• Суб’єктом може бути лише фізична особа, тобто людина (громадянин України, особа без громадянства, іноземець). Не можуть бути суб’єктами злочину тварини, ю/о.

• Вік людини (16, 14 р.) – період часу від народження людини до будь-якого моменту відліку, певного періоду її життя, що відображає анатомо-фізіологічний стан організму людини та ступінь формування її особистості.

Необхідність встановлення віку КВ повязана із здатністю особи розуміти характер та соц. Значимість своїх дій, співвідносити свої бажання і спонукання з вимогами соц. заборони, нормами поведінки, що встановлені в суспільстві.

• Осудність – це кримінально-правова категорія, яка характеризує психічний стан особи під час вчинення злочину, при якому у неї повністю збережена здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Згідно з ч. 1 ст. 19 КК, осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними.

- юридичний критерій. Факт вчинення суспільно небезпечного діяння. Передбаченого законом про КВ психічно здоровою особою, яка здатна в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними під час вчинення злочину;

- психологічний критерій. Стан свідомості особи, її здатність до усвідомленої діяльності. Ознаки: 1) можливість поіною мірою усвіомлювати фактичну сторону та суспільну небезпеку свого діяння;

2) можливість керувати своїми діями.

13.Спеціальний суб’єкт злочину та його види.

Спеціальний субєкт злочину – ф/о осудна, що вчинила у віці, з якого може наставати КВ, злочин, субєктом якого може бути лише певна особа (ч. 2 ст. 18 КК).

Крім обовязкових ознак загального субєкта, особа наділена додатковими ознаками, які можуть бути прямо вказані в тексті дспозиції конкретної статті або безпосередньо випливати з тексту певної кримінально-правової норми.

Такими ознаками є:

- громадянство;

- службове становище;

- родинні відносини;

- професія;

- відношення до військової служби;

- певна діяльність;

- певне становище.

Відповідно до ст. 21 КК особа, яка вчинила злочин у стані спяніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає КВ.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння або у стані, викликаному вживання наркотичних або інших одурманюючих засобів, є обставиною, яка обтяжує покарання. Суд має право, залежно від характеру вчиненного злочину, не визнати дану обставину такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

14.Готування до злочину.

Готування до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину (ч. 1 ст. 14 КК).

Види (форми) готування до злочину:

1. підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину;

2. пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину;

3. підшукування співучасників;

4. змова щодо вчинення злочину;

5. усунення перешкод;

6. інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Під засобами вчинення злочину розуміють будь-які предмети матеріального світу, які полегшують чи прискорюють вчинення злочину або є необхідними для його вчиненя.

Під знаряддями в теорії КП розуміють будь-які предмети, за допомогою яких виконується обєктивна сторона складу злочину.

Підшукування – це законне або незаконне придбання засобів чи знарядь вчинення злочину будь-яким способом: купівля, одержання у подаунок, у борг, пошук.

Пристосування – така зміна будь-яких предметів матеріального світу, яка робить їх придатними для вчинення злочину.

Підшукування співучасників – це залучення до вчинення злочину інших осіб.

Змова на вчинення злочину – це домовленість двох або більше субєктів злочину про спільне вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ОЧ КК.

Усунення перешкод – усунення можливих чи дісних перепон вчинення злочину.

Інше умисне створення умов для вчинення злочину полягає у вчинення різноманітних дій, які полегшують вчинення злочину, створення умов для приховання злочину, забезпечення алібі тощо.

Під виявленням наміру розуміють прояв особою тим чи іншим шляхом наміру вчинити певний злочин.

Не може бути визнано стадією вчинення злочину, тому що:

- це не дія;

- воно не наближає субєкта до здійснення наміру;

- не спрямоване безпосередньо на заподіяння шкоди;

- не передбачене КЗ.

15.Замах на вчинення злочину та його види.

Замах на злочин — вчинення особою з прямим умислом діян­ня (дій або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинен­ня злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ч. 1 ст. 15 КК).

Сутність – здійснюється реальне посягання на об’єкт злочину, частково виконана об’єктивна сторона конкретного складу злочину.

Ознаки об’єктивної сторони замаху:

1. замах на злочин виражається у вчиненні винним частини або всіх дій, що утворюють об’єктивну сторону закінченого складу злочину;

2. при вчиненні замаху злочин не отримує повного завершення, не доводиться до кінця;

3. злочинна діяльність переривається з причин, що не залежили від волі винного;

4. субєкт починає виконувати обєктивну сторону складу злочину.