4. 1. Охорона праці

4. 1. 1 Організація та управління охороною праці на підприємстві

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Прогнозування роботи з ОП здійснюється відповідними керівниками на підставі аналізу причин травматизму та профзахворювань, а також шляхом збору пропозицій робітників та інженерно–технічних працівників і враховуючи вимоги стандартів нормативної документації, а також по результатах атестації та паспортизації умов праці, визначають необхідні заходи з ОП. На підставі прогнозування керівниками підрозділів і службою ОП розробляються:

• попередження травматизму;

• зниження рівня інших захворювань;

• поліпшення мікроклімату;

• боротьба з шумом , вібраціями і інші.

На підставі цільових програм складаються плани робіт з ОП із встановленням конкретних виконавців, строків і фінансування робіт.

Оперативне керівництво і координація роботи з ОП здійснюється шляхом застосування відповідних методів управління: організаційно-розпоряджувальних, спеціально-психологічних і економічних.

Основними видами контролю за станом охорони праці є:

• повсякденний контроль з боку керівників робіт, підрозділів;

• адміністративно-громадський трьохступеневий контроль;

• контроль з боку служби охорони праці підприємства;

• проведення паспортизації умов праці та санітарно-технічного стану в цехах і на виробничих дільницях;

• контроль з боку уповноваженого з охорони праці трудового колективу і профспілок.

Нагляд з боку інспекторів Державного комітету по нагляду за охороною праці. Повсякденний контроль щодо попередження травматизму і профзахворювань проводиться керівниками всіх рівнів підприємства шляхом виявлення порушників безпечних методів праці і порушень правил і норм з охорони праці і прийнятті до порушників мір дисциплінарного громадського та матеріального впливу. Лаборант, адміністратор, керівник підрозділу перед початком роботи перевіряє стан робочих місць, справність машин, обладнання і на протязі всього дня здійснює контроль за виконанням підлеглими правил і інструкцій з охорони праці, додержанням встановлених технологій виконання робіт.

У разі виявлення порушень інструкцій з охорони праці керівник підрозділу зобов’язаний провести з порушником позаплановий інструктаж, зробити запис у журналі оперативного контролю по прийнятті до порушника заходів усунення недоліків. Для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобіганням випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій плануються наступні заходи:

1. Заходи по приведенню робочих місць до нормативів, які забезпечують безпечні і здорові умови праці.

1.1) Провести реконструкцію вентиляторів.

1.2) Провести реконструкцію витяжної вентиляції на установці плазмової нарізки металу з метою підвищення ефективності її роботи.

2. Заходи по профілактиці виробничого травматизму.

3. Заходи по зниженню захворюваності.

3.1) Обладнати приміщення для викладачів, студентів.

3.2) Виділити і обладнати кімнату відпочинку.

Види інструктажів

Інструктажі поділяються на вступний, первинний на робочому місці, повторний, позаплановий і поточний (ДСТ 12.0.004—79).

Вступний інструктаж проводить інженер по техніці безпеки з запрошеними на роботу незалежно від їхнього утворення, стажу роботи і посади. Інструктуються окрема особа чи група осіб в кабінеті по охороні праці по програмі, затвердженій керівником (головним інженером) підприємства і погодженою з профспілковим комітетом.

Про проведення інструктажу і перевірці знань робиться запис у журналі реєстрації й у контрольному листку вступного інструктажу з обов’язковими підписами інструктованого і що інструктує.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально з кожним працівником, що приступає до роботи на даній виробничій ділянці. Інструктаж проводить керівник робіт (майстер, начальник ділянки) по затверджених інструкціях з показом безпечних прийомів і методів праці.

Повторний інструктаж проводиться щокварталу з метою перевірки рівня знань по техніці безпеки кожним працівником. Інструктаж проводять індивідуально чи з групою робочих однієї професії (із бригадою) по програмі інструктажу на робочому місці.

Позаплановий інструктаж, як і повторний, проводиться при зміні правил по охороні праці чи технології виробництва, при застосуванні нових матеріалів, машин і механізмів, при порушенні працюючими вимог безпеки праці, що можуть привести чи привели до виробничого травматизму чи аварії, при перервах у роботі більш 60 календарних днів (для робіт з підвищеними вимогами по охороні праці — більш 30 днів).

Про проведення первинного, повторного і позапланового інструктажів відзначають у журналі реєстрації інструктажів на робочому місці з указівкою виду і причини інструктажу й обов’язкових підписів інструктованого і що інструктує.

Відповідальність роботодавця та працівника щодо порушення вимог з охорони праці

В Україні встановлені такі види відповідальності за порушення вимог охорони праці:

- Дисциплінарну;

- Адміністративну;

- Кримінальну;

- Матеріальну.

До дисциплінарної відповідальності залучаються всі категорії робітників і службовців у порядку підлеглості. На них накладається стягнення особою або органом, від якого, у відповідності з існуючими правилами, залежить призначення працівника на цю посаду.

Кодекс Законів про Працю (КЗпП) України встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи.

Адміністративна відповідальність настає за будь-які посягання на загальні умови праці, крім випадків, якщо з одного боку, такі порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, з іншого - якщо відсутні підстави для звільнення від адміністративної відповідальності. До адміністративних правопорушень відносяться:

1) порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці;

2) створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Кримінальна відповідальність настає за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створювало небезпеку для життя чи здоров’я громадян.

Зазначена стаття 135 передбачає таку міру покарання, як виправні роботи або штраф до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Слід звернути увагу на те, що відповідно до цієї статті винуватці несуть відповідальність за створення небезпеки для життя або здоров’я не тільки працюючих, але й для всіх громадян, які знаходяться на підприємстві, в тому числі стажисти, студенти-практиканти й навіть сторонні особи.

Одне і те саме діяння, якщо воно спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк до десяти років.

Якщо потерпілий від нещасного випадку або професійного захворювання став інвалідом, а шкода здоров’ю заподіяна з вини адміністрації, підприємство зобов’язане виплачувати потерпілому різницю між втраченим заробітком і призначеною пенсією, а також відшкодувати інші витрати, пов’язані з ушкодженням здоров’я (лікування в санаторії, проїзд до місця лікування , виготовлення протезів і т.п.).

Законодавством передбачено два види матеріальної відповідальності робітників і службовців: обмежену і повну, які залежать від того, ким заподіяно шкоду і за яких обставин.

Соціальне страхування працівників

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охоро­на життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяль­ності.

Завданнями страхування від нещасною випадку є:

• проведення профілактичних заходів, спрямованих на усу­нення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, за­побігання нещасним випадкам на виробництві, професій­ним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;

• відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на ви­робництві від нещасних випадків або професійних захворю­вань;

• відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахо­ваним членам їхніх сімей.

Основними принципами страхування від нещасного випад­ку є:

• паритетність держави, щодо застрахованих осіб та ро­ботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

• своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

• обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю;

• надання державних гарантія реалізації застрахованими гро­мадянами своїх прав;

• обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;

• формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

• диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов І стану безпеки праці, виробничого травматизму та профе­сійної захворюваності на кожному підприємстві;

• економічна зацікавленність суб’єктів страхування в по­ліпшенні умов безпеки праці;

• цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застрахо­вані громадяни, а в окремих випадках члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюєть­ся страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках — застраховані особи.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке ста­лося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення пра­вил охорони праці застрахованим не звільняє страховика від ви­конання зобов’язань перед потерпілим.