9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання (я нашла применительно к педагогике, как-то перефразируйте) Метод анкетування

Використання цього методу сприяє підвищенню об'єктивності інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.

Анкети можуть бути відкритими (передбачають довільні відповіді на запитання); закритими (до запитань пропонують варіанти готових відповідей на вибір опитуваного); напіввідкритими (крім обрання однієї із запропонованих відповідей, можна висловити й власну думку); полярними (потребують вибору однієї з полярних відповідей типу "так" чи "ні", "добре" чи "погано" та ін.).

Під час анкетування слід так добирати запитання, щоб відповіді на них найточніше характеризували досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію. Доцільно при цьому використовувати прямі й непрямі запитання (пряме: "Чи хотіли б Ви, щоб Ваша дочка стала вчителькою? ", непряме: "Як Ви ставитеся до професії вчителя?"). Формулюючи запитання, слід уникати підказок. Ефективним е використання під час дослідження одного Й того самого об'єкта відкритих і закритих анкет. Для вищої об'єктивності дослідження важливо попередньо перевіряти ступінь розуміння запитань на невеликій кількості учнів, вносячи корективи до змісту анкети.

Анкетування загалом забезпечує широкий емпіричний матеріал, однак воно залежить від щирості респондентів, їх здатності об'єктивно оцінювати людей, себе, події, явища.

Метод бесіди

Цей метод забезпечує пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Для результативності бесіди необхідно мати її план, основні Й додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками; врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявляти педагогічний такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати доцільно порівняти з отриманою за допомогою інших методів інформацією про особистість.

Різновидом бесіди є інтерв'ю - бесіда за заздалегідь розробленим планом з особою або групою осіб, відповіді яких є матеріалами для наукових узагальнень. На відміну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній обстановці, під час інтерв'ю дослідник ставить заздалегідь сформульовані запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в об'єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв'ю не передбачає уточнювальних запитань. Використовуючи його, слід враховувати, що респонденти можуть бути несміливими, боязкими, надмірно балакучими, жартівниками, сперечальниками, виявляти нарочиту самовпевненість. Результати інтерв'ю залежать від продуманості запитань.

10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.

У психології існують три типи власне експериментального методу:

• природний (польовий) експеримент;

• моделюючий експеримент;

• лабораторний експеримент.

Лабораторний і природний експеримент відрізняється по ступеню усвідомлення випробовуваного своїй ролі “піддослідного”. У природному експерименті у випробовуваного усвідомлення цього факту немає, в лабораторному є, що відбивається на отримуваних результатах.

1. Природний (польовий) експеримент, як говорить само назва цього методу, найбільш наближений до неекспериментальним дослідницьким методам оскільки умови, використовувані при проведенні природного експерименту, організовує не експериментатор, а саме життя (у вищому учбовому закладі, наприклад, вони органічно включені в учбово-виховний процес). Експериментатор в даному випадку користується лише поєднанням різних (контрастних, як правило) умов діяльності випробовуваних і фіксує за допомогою неекспериментальних або діагностичних методик досліджувані психологічні особливості випробовуваних.

Достоїнства природного (польового) експерименту є наслідком його органічної включеності в умови життя і діяльності випробовуваних. До недоліків цього методу відносяться складність підбору контрастних природних умов і, зокрема, всі недоліки тих неекспериментальних і діагностичних методик, які застосовуються у складі природного експерименту і служать для відбору експериментальних даних.

2. Моделюючий експеримент. При проведенні моделюючого експерименту випробовуваний діє по інструкції експериментатора і знає, що бере участь в експерименті як випробовуваний. Характерною особливістю експерименту даного типу є те, що поведінка випробовуваних в експериментальній ситуації моделює (відтворює) на різних рівнях абстракції цілком типові для життєвих ситуацій дії або діяльності: запам'ятовування різних відомостей, вибір або постановку цілей, виконання різних інтелектуальних і практичних дій і так далі Моделюючий експеримент дозволяє вирішувати найрізноманітніші дослідницькі завдання.

3. Лабораторний експеримент — особливий тип експериментального методу — припускає проведення досліджень в психологічній лабораторії, оснащеній спеціальними приладами і пристосуваннями. Цей тип експерименту, що відрізняється також найбільшою штучністю експериментальних умов, застосовується зазвичай при вивченні елементарних психічних функцій (сенсорної і моторної реакцій, реакції вибору, відмінностей сенсорних порогів і тому подібне) і набагато рідше — при вивченні складніших психічних явищ (процесів мислення, мовних функцій і тому подібне). У лабораторному експерименті майже завжди використовуються прилади і апаратура. Так “детектор брехні” виник на основі апарату, який фіксував різні психофізіологічні реакції випробовуваного при пред'явленні йому стимулів у вигляді списку слів, на які він давав рухову і словесну відповідь, останню у вигляді виниклої асоціації на слово-стимул. За показниками приладу дослідник міг відрізнити специфічне відношення випробовуваного до слів, що пред'являлися, і встановити емоційно-нейтральні і значущі стимули. Розробка поліграфа (“детектору брехні”) була зроблена, коли був встановлений зв'язок (кореляція) емоційно значущих

11. Психологія як наука про душу. Психологія як наука про свідомість. Психологія як наука, що вивчає факти, закономірності, механізми психіки. Психіка як сума елементарних процесів свідомого досвіду..

Психологія як наука в своїй історії пройшла довгий та складний період становлення.

  Психологія як наука про душу ( більше ІІ тисяч років тому)

В європейській культурі зародження філософії (психології) відбувалося в Стародавній Греції. Філософи по-різному розуміли поняття душі.

Демокріт, Епікур розглядали душу як різновид матерії, як тілесне утворення, яке складається із кулеподібних, маленьких і найбільш рухомих атомів.

Платон виходив з того, що душа є щось космічне, божественне, ідеальне і відрізняється від тіла. Душа перед тим, як попрапити в тіло людини, існує відокремлено у вищому світі, де пізнає ідеї – вищі незмінні сутності. Потрапивши у тіло, душа починає згадувати побачене до народження. Тіло і психіка у Платона протистоять одне одному.

Аристотель, систематизувавши попередні й сучасні йому психологічні положення, розвиває ідею нероздільності душі і тіла.

  Психологія як наука про свідомість (ХVІІ ст.)

Виникає в зв’язку з розвитком природничих наук. Думати, відчувати, бачити – це свідомість. Головний метод, дослідження свідомості, спостереження за собою і описування фактів.

Історія експериментальної психології розпочалась в 1879 р. з заснування в Лейпцигу німецьким психологом Вільгельмом Вундтом першої у світі психологічної лабораторії. Дана подія знаменує собою виникненням психології як науки.

  Психологія як наука, що вивчає закономірності, прояви і механізми психіки  - сучасний етап

Об'єктом вивчення психологи є люди і тварини, які володіють психікою, а предметом - психіка, закономірності та механізми її функціонування. Завдяки роботі психіки людина вибудовує програму дій та поведінки. Фізіологічна основа психічних явищ - діяльність мозку. Структуру психіки як цілісної системи утворюють свідомість і несвідоме. Психічне володіє певними онтологічними (буттєвими) характеристиками.