90. Воля як реальне й самостійне психічне явище.

Воля-це психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.Воля має самоцінне значення в житті людини:

- воля забезпечує виконання дій, позбавлених прагнення до мети (коли домінує мотив "треба", а відсутній мотив "хочу";

- воля необхідна в ситуації вибору дій, коли недостатньо однієї домінуючої підстави (є декілька альтернативних більш-менш рівнозначних варіантів і треба зважитись на один з них);

- регуляція волею діяльності, коли необхідно утриматись від небажаної активності. Воля тісно пов'язана з іншими проявами психіки. Так, для формулювання мети і усвідомлення перешкоди працює інтелект людини, стимулювати вольові зусилля можуть певні емоції та

За вольовою регуляцією стоїть спільне системне функціонування багатьох психічних процесів, тому волю можна розуміти тільки як вищу психічну функцію почуття. Вольові якості входять до складу характеру, причому як стрижневий компонент, темперамент дозволяє виявляти зусилля волі тощо.

Воля - не абстрактна сила, а свідомо спрямована активність особистості. Воля є внутрішньою активністю психіки, пов'язаною з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям, спрямованим на подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруги, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення, гальмуванням поведінкових реакцій. Усе це - специфічні властивості волі. Конкретною одиницею волі є вольове зусилля. Вольове зусилля - це стан психічної та фізичної мобілізації людини, спрямованої на досягнення мети через подолання перешкоди

Так, щодо локалізації перешкоди бувають зовнішніми - відсутність відповідних умов, предметів або навпаки, якісь заважаючі чинники, і внутрішніми - вони спричинені внутрішнім станом самого суб'єкта, його хворобою, невпевненістю, лінощами тощо.

Воля - це специфічно людська сторона психіки, яка виникла разом з появою суспільства і трудової діяльності. Тваринам не притаманна така психічна якість, їх поведінка зумовлена інстинктивними проявами.

91. Воля як вольова регуляція, як довільне керування

Воля-це психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей

Вольову регуляцію характе­ризують: свідома навмисність поведінки, що ґрунтуєть­ся на програмі досягнення мети; свідомий вибір способу дії; оцінювання труднощів і перешкод на шляху до мети; усвідомлення необхідності мобілізації вольових зусиль для їх подолання; свідомий контроль за вико­нанням плану, порівняння результатів із метою.

Як різновид довільного керування вольова регуля­ція реалізується через довільні дії - вольові дії, основ­ною ознакою яких є прояв вольових зусиль.

Воля як свідоме самокерування людиною своєю по­ведінкою передбачає її самостійність у прийнятті рі­шення, ініціюванні, плануванні, здійсненні та контролі дій. Із цим пов'язана здатність людини до самодетермі­нації та саморегуляції власної діяльності, підпорядку­вання цьому психічних процесів і станів.

Довільне керування охоплює самодетермінацію, самоініціювання і самогальмування дій, самоконтроль (дій, станів, емоцій), самомобілізацію та самостимуляцію. Воно є інтегральним духовно-душевним та психофізіо­логічним процесом, який актуалізує, крім вольового зусилля, мотиви (бажання, повинність), інтелектуальну активність, моральну та духовну сфери особистості. Ґрун­тується довільне керування на фізіологічних процесах і особливостях їх перебігу (властивостях нервової системи).

Психологічна структура волі поєднує такі складові: пізнавальну (пошук правильних рішень, контроль за їх виконанням, самооцінювання результатів вольових дій); виконавчу (регуляція виконання рішень за допо­могою свідомого самопримусу); емоційно-мотиваційну (підсилення пізнавальних і виконавчих процесів). Про­являється психологічна структура волі в самомотивуванні, переживанні почуття обов'язку, честі, наснаги, впевненості тощо. Підсилює воля енергію й активність.

Свідомий характер довільних актів зумовлюється участю розуму в процесі мотивації. Мимовільні акти (рухи, увага) завжди усвідомлюються після початку дії; довільні - ще до їх початку (уявлення про дію).

Недостатньо усвідомлена і тому невольова актив­ність відбувається за наявності в людини часу і відсут­ності програми діяльності, наслідком чого є безцільне його витрачання. Стан ненавмисної активності буває за тривалого очікування і зазвичай характеризується нетерплячістю.

Залежно від спрямованості вольова регуляція може бути пусковою (формування мети, прийняття рішення, початок дій) і виконавською (витрата вольових зусиль на те, щоб у потрібний момент підсилити чи послабити, прискорити чи сповільнити дію, проконтролювати результат, виправити помилки чи призупинити вико­нання дії). За наявності конфлікту між мотивами одна­кової сили його результат зумовлюється вольовим імпульсом, що рефлекторно підсилює один із них.

Воля пов'язана з самоконтролем, який є обов'язко­вою ознакою свідомості та самосвідомості, умовою аде­кватного психічного відображення людиною свого вну­трішнього світу та об'єктивної реальності.