81. Характеристика емоційного реагування

Емоційне реагування характеризують забарвленість (позитивні або негативні переживання), вплив на пове­дінку та діяльність (стимулювальний, гальмівний), інтенсивність (глибина переживань, величина фізіоло­гічних зрушень), тривалість (короткочасні, тривалі), предметність (усвідомленість, зв'язок із конкретним об'єктом).

Емоційне реагування - емоційні переживання, що супроводжу­ють життєдіяльність людини. За характером емоційного забарвлення виокремлю­ють позитивне і негативне емоційне реагування. По­зитивне емоційне реагування переживається як бла­женство - насолода, раювання, розкіш, або екстаз (грец. exstasis - зміщення, несамовитість) - стан, що відчувають люди, які перебувають на вершині щастя, а також члени деяких релігійних сект, шамани. Негативне емоційне реагування переживається як незадоволення, неспокій, страх людини, спричинений певною подією, ситуацією, що може доводити її до заці­пеніння. Предметні емоції мають певну причину, безпредмет­ні менш визначені (тривогу може спричиняти загальна ситуація: ніч, ліс, недоброзичливе оточення) або неусвідомлювані. Емоційні реакції (гнів, радість, туга, страх) про­являються як емоційний відгук, емоційний спалах і емоційний вибух (афект). Емоційний відгук є динаміч­ним явищем емоційного життя, що відображає швидкі стосунки людини, її ставлення до повсякденних ситуа­цій. Його інтенсивність і тривалість не значні, тому він не здатний суттєво змінити емоційний стан людини. Емоційний спалах - це сильний і короткочасний прояв емоцій, емоційний вибух - раптовий та бурхли­вий їх вияв.

Емоції проявляються активно і пасивно. Напри­клад, при переживанні страху активним проявом може стати втеча, пасивним - завмирання на місці. Радість мо­же бути бурхливою і тихою; розсердившись, людина може погарячкувати або насупитися, у гніві - «кипі­ти» чи заглибитися в себе. Найактивнішим рівнем емо­ційного реагування є афект (лат. affectus - настрій, хвилювання) - сильно виражені некеровані (мимовіль­ні), короткочасні, яскраві, бурхливі емоційні спалахи.

У формі афекту проявляються гнів, тріумф. Такий стан характеризується значними змінами свідомості, порушенням контролю дій та вчинків. У ньому важко диференціювати феноменологічні та вегетативні про­яви. На відміну від емоції, що проявляється як душевне хвилювання, афект - це буря. Будь-яка емоція може досягти рівня афекту, якщо її породжує сильний або особливо значущий для людини стимул. Афект харак­теризують: швидке виникнення; бурхливе вираження, висока інтенсивність переживання; короткочасність; неусвідомленість, тобто зниження свідомого контролю своїх дій; дифузність (сильні афекти захоплюють усю особистість, що супроводжується послабленням здатно­сті до переключення уваги, звуженням поля сприймання, фокусуванням контролю на об'єкті, що викликав афект, - «гнів затьмарює очі», «лють засліплює»).

Афективні прояви позитивних емоцій (захоплення, наснага, ентузіазм, нестримні веселощі, сміх) або нега­тивних (злість, гнів, жах, розпач) нерідко супроводжу­ються ступором - станом нечутливості, нерухомості. Після афекту настають занепад сил, байдужість або каяття у вчиненому. Частий прояв афекту в нормальній ситуації свідчить про невихованість або нервово-психічне захворювання.

Імпресивною складовою емоційного реагування є переживання - емоційно забарвлений стан, що ви­являється у формі задоволення або незадоволення (страждання), напруги або заспокоєння. За емоційним забарвленням вони можуть бути позитивними і нега­тивними, приємними і неприємними.

Переживанням властиві: тотальність (охоплює всю людину); суб'єктивність (особистість безпосередньо відчу­ває переживання внутрішньо, живе ним, не відділяє його від себе, відчуває його як реальність, що не потребує ні­яких зовнішніх підтверджень і не сприймає жодних зов­нішніх заперечень); мимовільний характер (людина не дає установку собі щось переживати чи не переживати; цей процес відбувається без попереднього наміру і мети). Результат переживань спричинює зміни (переворот) в уявленнях, поглядах, настановах, смаках, позиціях осо­бистості. Наприклад, якщо вона втратила дорогу людину, то оточення не здатне пояснити неминучість та закономір­ність цієї втрати. Нелегко зусиллям волі «взяти себе в руки», бо людина має пройти крізь муки переживання і тоді зможе знову відчути осмисленість та повноту життя.

Переживання людини об'єктивно засвідчують зміни вегетативних показників (частота серцевих скорочень, дихання, артеріальний тиск тощо) і психомоторики (міміка, пантоміміка, рухові реакції, голос). Негативні емоції зумовлюють сильніші фізіологічні реакції, ніж позитивні. Одна і та сама емоція може супроводжуватися в різних людей протилежними вегетативними змінами, а різні емоції - однаковими вегетативними зрушеннями.

Експресивна складова емоційного реагування вира­жається через мовні, мімічні, пантомімічні, жестикуля­ційні засоби, надмірну увагу до своєї зовнішності. Найпо­ширенішим вираженням позитивних емоцій є усмішка, негативних - посмішка («кисла міна»). Посмішка може бути підробленою (виражає бажання здаватися радісним) і удаваною (намагання приховати негативні емоції). Фаль­шиву посмішку характеризують відносна пасивність кругових м'язів ока, внаслідок чого щоки майже не під­німаються і відсутні характерні зморшки в зовнішніх куточках очей («гусячі лапки»). Як правило, вона асиме­трична, з великим зміщенням уліво в праворуких; з'яв­ляється і зникає ніби раптово, її легко розпізнати. Людина народжується зі сформованим механізмом вираження емоцій за допомогою міміки. Усі м'язи облич­чя, необхідні для вияву різних емоцій, формуються впро­довж 15-18 тижнів утробного розвитку, а зміни виразу обличчя - з 20-21 тижня. Найвиразніші мімічні про­яви концентруються переважно в нижній частині облич­чя, значно рідше в ділянці лоба - брів, їх основні озна­ки - в ділянці очей. Очі є значеннєвим центром обличчя, в якому акумулюється вплив сильних мімічних змін верхньої і нижньої частин. Не у всіх народів одні й ті самі виражальні засоби позначають різні емоції. У китайців округлені, широко відкриті очі означають гнів, а не схва­лення, здивування чи захоплення, як на Заході.Сильно виражені емоції супроводжуються жестами (цілісними руховими актами) - підстрибування, пере­кидання через голову, обійми, ласка, погладжування та цілування, закривання обличчя руками (несподівана радість, плач, сором). Використовують їх для розрядки емоційної напруги. Багато рухів виражають ставлення, почуття, емоційні оцінки. Найхарактерніші звукові засоби експресії - сміх і плач. Сміх може виражати радість, гнів, розпач; плач - нещастя, розпач, гнів, агресію, радість тощо. Оцінка значущості ситуації може бути усвідомлюва­ною й неусвідомлюваною. За механізмом безумовного рефлексу виникає емоційна реакція на закріплену в генетичній пам'яті значущу ситуацію або як прояв інстинкту. У ній задіяні різні системи організму й осо­бистості. Може бути відгуком на віртуальну ситуацію (плач глядачів у кіно або на спектаклях, що виникає за механізмом емпатії і зараження).