74. Різновиди уяви: активна (відновлювальна, творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна)

У психології існує класичний поділ уяви на види. За ступенем довільності уяву поділяють на мимовільну, або пасивну, і довільну, або активну.

Залежно від наявності чи відступності свідомих зусиль уяви може бути довіль­ною (навмисною) і мимовільною (ненавмисною). Нав­мисна пасивна уява спостерігається під час ослаблення свідомості, при її розладах. Вона створює образи, не пов'язані з волею. Переважання таких образів свідчить про певні дефекти в розвитку особистості. Прикладом мимовільної уяви є сновидіння, марення. Образи під час сновидіння народжуються мимоволі, у раптових і дивовижних поєднаннях. Марення відображає потреби особистості, її прагнення. Однак якщо марення піднімають дійсність і переважають у житті людини, то це вже свідчить про певні порушення у психічному розвитку особи, бо вона відокремлюється від реального життя, відходить у нереальний світ, що гальмує психічний і соціальний розвиток особистості.

Відтворювальна уява виникає на основі описань чи зображень, виконаних іншими людьми. Якби людина не могла досить чітко викликати в своїй уяві образи предметів, явищ та подій, про які повідомляють інші люди, вона б мало їх розуміла і зовсім не змогла б перейняти чужий досвід.

Творча уява спрямована на створення цілком оригінальних образів. Розрізняють оригінальне об’єктивне (нове відносно наявного у світі; створення абсолютно нового продукту, досі невідомого) і суб’єктивне (нове щодо особистості; особистість повторює шлях до відкриття, яким хтось уже пройшов). Суб’єктивно творча уява є підґрунтям до об’єктивно творчої уяви – це подолання бар’єрів на шляху до нового. Не слід при цьому забувати істину: нове – це іноді добре забуте старе.

75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої уяви, «виношування» задуму: реалізація задуму).

За своєю суттю творча уява є особливою інтелектуальною діяльністю, спрямованою на перетворення навколишнього світу. Опорою для створення образу з її використанням слугує не лише реальний предмет, а й виражені у слові уявлення. Це зумовлює активний розвиток словесних форм уяви, пов'язаних з розвитком мовлення, мислення, коли дитина створює в уяві казки, історії поза конкретною ситуацією, переживаючи почуття свободи, незалежності від неї, бачить ЇЇ очима різних людей, тварин, предметів.

Виникнення творчої уяви не лише є важливим показником розвитку пізнавальної сфери дитини, а й тісно пов'язане з формуванням її особистості загалом. Розвиток мимовільної уяви, довільної, відтворювальної, творчої - вагомий чинник успішного формування особистості.

Потім настає виношування  задуму, ко­ли ідея уточнюється, іноді почасти або навіть докорінно зміню­ється. Це відбувається в результаті з'ясування вимог, яким по­винен задовольняти створюваний твір, у процесі  пошуків або при глибшому вивченні уже відомих матеріалів, на які має спиратися творчість нового, реалізація творчих задумів.

Винахідник перевіряє ідею створення нової машини, вивчає умови, в яких вона працюватиме, враховує можливості її завод­ського виготовлення. Селекціонер перевіряє можливості виве­дення нового сорту рослин, проектує умови його розвитку. Педагог проектує (за висловом А. С. Макаренка) особистість вихованця, накреслює шляхи її формування, вивчає з цією метою поведінку дитини, її інтереси, здібності й вміння, риси характеру, умови життя і виховання. Чим більше збирається необхідних для творчої праці матеріалів, тим успішніше проходить процес ство­рення нового.

Після того, як стає ясною ідея, задум, постає питання, як ви­разити задумане в ділах, певних речах, в продуктах творчості (машина, твір, картина, скульптура, прилад тощо). Починаєть­ся процес реалізації задуму. Іноді добрий і всебічно продуманий задум і нагромаджений фактичний матеріал дають можливість порівняно легко створити те, що намічено. Однак частіше на по­чатковому етапі реалізації задуму людина стикається з багать­ма труднощами. Нерідко труднощі ці зумовлені новизною заду­му або необхідністю втілити намічене в ноному, зовсім незвич­ному матеріалі. Чим оригінальніший і сміливіший задум, тим важче його здійснити. Тому утруднення в ході втілення ідеї ви­никають навіть у людей, що володіють високою майстерністю. Тим більш важко реалізувати оригінальний задум тоді, коли в людини немає достатньої майстерності, необхідних практичних умінь.