
- •1.Психіка. Психічний процес. Псих властивість. Псих стан.
- •Види психічних процесів
- •3.Місце психології в науці. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції розвитку психології.
- •4.Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика.
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання (я нашла применительно к педагогике, как-то перефразируйте) Метод анкетування
- •Метод бесіди
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •Функції психіки
- •12. Відображення як властивість матерії
- •13.Функції психіки.Рефлекторність психіки.Активність психіки
- •14.Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •15.16. Основні психологічні характеристики свідомості. Функції свідомості
- •17.Уявлення як вторинний образ
- •18.Класифікація відчуттів: систематичний і генетичний підходи.
- •19. Загальні якості слухових відчуттів.
- •20. Слухове просторове сприймання.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
- •22. Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору й дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості й форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація та перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття. Основні властивості органічних відчуттів.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •28. Сприймання руху. Системи, що забезпечують сприймання руху.
- •29. Сприймання простору. Монокулярний і бінокулярний зір.
- •30. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •31. Класифікація процесів і станів уваги
- •32. Функції уваги
- •33. Характеристика об*єктів що привертають і відволікають увагу
- •35. Фактори,що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37 Стани максимальної уваги
- •38 Стан пасивної уваги.
- •39 Стани мінімальної уваги.
- •40 Розлади уваги. Стареча неуважність.
- •41 Феномени вибіркової неуважності в когнітивній і моторній сферах.
- •42 Основні проблеми психології уваги.
- •43. Пам’ять як предмет міждисциплінарних досліджень: філософські, психологічні, фізіологічні й біохімічні аспекти.
- •44. Пам’ять як універсальний інтегратор психіки.
- •45. Мимовільна й довільна пам'ять.
- •46. Різновиди нам’яті. Форми нам’яті. Короткочасна пам'ять. Довгострокова пам’ять. Основні характеристики. Ейдетична пам'ять. Сутність ейдетичного феномену.
- •47. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів цілепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •48. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •50. Мислення як родова здатність людини
- •51. Види мислення
- •52.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •53. Форми мислення.
- •54. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •55. Судження. Умовивід
- •56. Мова й дискурсивне мислення
- •57. Операції мислення
- •58. Мислення як вища психічна функція
- •59. Індивідуально-психологічні особливості мислення
- •60. Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
- •61. Підходи до вивчення інтелекту.
- •62.Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
- •63.Креативність як характеристика мислення людини.
- •64.Методики вивчення креативності.
- •Тест Торренса
- •65.Специфіка вивчення мови в психології. Сутність мови і мовлення.
- •66. Відмінності мови від мовлення. Ознаки мовлення. Ознаки мови.
- •67. Мовлення як процес спілкування людей за допомогою мови
- •68. Функції мовлення (комунікативна, засобу мислення, сігніфікативна, номінативна, індикативна).
- •69. Форми мовлення (зовнішнє, внутрішнє): різновиди зовнішнього мовлення: усне (діалогічне, монологічне), письмове
- •70. Індивідуальні особливості мовлення.
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності, функції.
- •73. Уява як фактор поведінки
- •74. Різновиди уяви: активна (відновлювальна, творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна)
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої уяви, «виношування» задуму: реалізація задуму).
- •76. Форми уяви: мрія, сновидіння, фантазія, марення, галюцинації. Реалістична уява і фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •78. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв.Язок емоцій з іншими системами( гомеостатичного, мотиваційною, перцептивною,когнітивною,моторною)
- •81. Характеристика емоційного реагування
- •82.Форми емоцій. Емоційні реакції,емоційні стани й емоційні відношення.
- •Форми переживання емоційних станів людиною
- •83.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтекстуальні почуття.Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •84. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість. Емоційна лабільність й імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •86. Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •87. Функції емоцій.
- •88. Закон Йєркса-Додсона.
- •89. Характеристика емоцій.
- •90. Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •91. Воля як вольова регуляція, як довільне керування
- •92. Воля як самоврядування
- •93. Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •94. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
- •95. Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •96.Стадії (етапи) вольової дії.
- •97. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один із механізмів вольової регуляції.
5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
Організаційні методи
Порівняльний метод (метод “поперечного зрізу”) полягає у зіставленні різних груп людей за віком, осві-
тою, діяльністю і спілкуванням. Наприклад,дві великі групи людей, однакових за віком і статтю (студенти і робітники), досліджуються одними і тими ж емпіричними способами добування наукових даних, і отримані дані зіставляються між собою.
Лонгітюдний метод (метод “подовжнього зрізу”) полягає у багаторазових обстеженнях одних і тих же осіб протягом тривалого часу. Наприклад, багаторазове обстеження студентів протягом всього терміну навчання у вузі.
Комплексний метод спосіб вивчення, при якому в дослідженні беруть участь представники різних наук, що дозволяє встановлювати зв’язки і залежність між явищами різного роду, наприклад,фізіологічним, психічним і соціальним розвитком особистості.
Методи обробки даних — це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення середніх величин і міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції) факторний аналіз, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень.
До інтерпретаційних методів належать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку - з виокремленням стадій, критичних моментів, суперечностей тощо, а також структурний, системний метод, який передбачає встановлення зв'язків між усіма психічними властивостями індивіда. Останній полягає в реалізації особистісного підходу, коли всі психічні властивості розглядають у цілісній системі.
6. Емпіричні методи: аналіз основних груп
Емпіричні методи. їх використовують для одержання наукових фактів з метою опису, вимірювання, пояснення психічних явищ чи з'ясування умов розвитку психологічної властивості.
Вирізняють такі емпіричні методи: спостереження, самоспостереження, бесіда, інтерв'ю, анкетування, метод експертних оцінок, біографічний метод, метод узагальнених характеристик, тестування, проективні методи, аналіз продуктів діяльності, експеримент та ін.
Спостереження. Будь-які психічні явища виявляються в діях, жестах, виразах обличчя, позах, мовленнєвих реакціях тощо. Наукове спостереження вимагає не тільки фіксування психічних фактів, а й пізнання їх суті, причин, розкриття їх психологічної природи. Воно істотно відрізняється від життєвого спостереження, яке часто є випадковим, неорганізованим, проте нерідко дає корисну психологічну інформацію.
Спостереження - творчий процес, у який включається особистість ученого, психолога, педагога. Воно стає ефективним науковим методом, коли дослідник не обмежується описом психологічних явищ, а коректно пояснює їх. Водночас спостерігач ризикує не зауважити деяких важливих фактів, знехтувати істотною інформацією або «створити» факти на основі своїх уявлень про явище.
Бесіда. Використовують її для первинного орієнтування у проблемі, уточнення висновків, одержаних іншими методами. Ефективність залежить від кваліфікації дослідника, гнучкості мислення, багатства досвіду, комунікаційної вправності і підготовки співбесідника.
Інтерв'ю. Як і бесіда, воно належить до методів опитування. Процедурно відбувається за принципом «запитання - відповідь». Від бесіди інтерв'ю відрізняється запрограмованістю, чітким формулюванням питань. Цей метод дає змогу вивчати одночасно велику кількість досліджуваних, зібрати дані, які стосуються найрізноманітніших питань, інтересів і вподобань тощо.
Анкетування. Досліджуваному пропонують систему прямих і непрямих запитань. Вони мають бути чітко, однозначно сформульованими, відповідати віку, рівню розвитку, ситуації, а їх кількість - обмеженою. Використання анкет дає змогу зібрати великий фактичний матеріал, що й визначає цінність методу.
Метод експертних оцінок. Його використовують під час вивчення особистості. Експертами обирають компетентних осіб, які добре знають досліджуваного. Вони, як правило, кількісно оцінюють властивість або аспект його поведінки; їх якісні прояви описують за результатами співбесіди. Експерти зосереджуються на вираженості аспектів поведінки, а не на узагальненнях, бо де - справа дослідника, а не експерта.
Біографічний метод. При вивченні особистості аналізують факти, дати, події життя людини, документацію тощо. Зіставляючи дані, дослідник одержує інформацію про її особливості.
Метод узагальнених характеристик. Дослідник збирає окремі характеристики досліджуваного іншими особами (друзями, батьками, ровесниками), під час спостереження за ним у різних видах діяльності використовує інформацію, одержану за допомогою інших методів.
Тестування. Ґрунтується на використанні стандартизованих запитань і завдань, що мають певну шкалу значень.