
- •1.Психіка. Психічний процес. Псих властивість. Псих стан.
- •Види психічних процесів
- •3.Місце психології в науці. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції розвитку психології.
- •4.Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика.
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання (я нашла применительно к педагогике, как-то перефразируйте) Метод анкетування
- •Метод бесіди
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •Функції психіки
- •12. Відображення як властивість матерії
- •13.Функції психіки.Рефлекторність психіки.Активність психіки
- •14.Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •15.16. Основні психологічні характеристики свідомості. Функції свідомості
- •17.Уявлення як вторинний образ
- •18.Класифікація відчуттів: систематичний і генетичний підходи.
- •19. Загальні якості слухових відчуттів.
- •20. Слухове просторове сприймання.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
- •22. Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору й дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості й форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація та перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття. Основні властивості органічних відчуттів.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •28. Сприймання руху. Системи, що забезпечують сприймання руху.
- •29. Сприймання простору. Монокулярний і бінокулярний зір.
- •30. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •31. Класифікація процесів і станів уваги
- •32. Функції уваги
- •33. Характеристика об*єктів що привертають і відволікають увагу
- •35. Фактори,що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37 Стани максимальної уваги
- •38 Стан пасивної уваги.
- •39 Стани мінімальної уваги.
- •40 Розлади уваги. Стареча неуважність.
- •41 Феномени вибіркової неуважності в когнітивній і моторній сферах.
- •42 Основні проблеми психології уваги.
- •43. Пам’ять як предмет міждисциплінарних досліджень: філософські, психологічні, фізіологічні й біохімічні аспекти.
- •44. Пам’ять як універсальний інтегратор психіки.
- •45. Мимовільна й довільна пам'ять.
- •46. Різновиди нам’яті. Форми нам’яті. Короткочасна пам'ять. Довгострокова пам’ять. Основні характеристики. Ейдетична пам'ять. Сутність ейдетичного феномену.
- •47. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів цілепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •48. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •50. Мислення як родова здатність людини
- •51. Види мислення
- •52.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •53. Форми мислення.
- •54. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •55. Судження. Умовивід
- •56. Мова й дискурсивне мислення
- •57. Операції мислення
- •58. Мислення як вища психічна функція
- •59. Індивідуально-психологічні особливості мислення
- •60. Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
- •61. Підходи до вивчення інтелекту.
- •62.Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
- •63.Креативність як характеристика мислення людини.
- •64.Методики вивчення креативності.
- •Тест Торренса
- •65.Специфіка вивчення мови в психології. Сутність мови і мовлення.
- •66. Відмінності мови від мовлення. Ознаки мовлення. Ознаки мови.
- •67. Мовлення як процес спілкування людей за допомогою мови
- •68. Функції мовлення (комунікативна, засобу мислення, сігніфікативна, номінативна, індикативна).
- •69. Форми мовлення (зовнішнє, внутрішнє): різновиди зовнішнього мовлення: усне (діалогічне, монологічне), письмове
- •70. Індивідуальні особливості мовлення.
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності, функції.
- •73. Уява як фактор поведінки
- •74. Різновиди уяви: активна (відновлювальна, творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна)
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої уяви, «виношування» задуму: реалізація задуму).
- •76. Форми уяви: мрія, сновидіння, фантазія, марення, галюцинації. Реалістична уява і фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •78. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв.Язок емоцій з іншими системами( гомеостатичного, мотиваційною, перцептивною,когнітивною,моторною)
- •81. Характеристика емоційного реагування
- •82.Форми емоцій. Емоційні реакції,емоційні стани й емоційні відношення.
- •Форми переживання емоційних станів людиною
- •83.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтекстуальні почуття.Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •84. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість. Емоційна лабільність й імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •86. Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •87. Функції емоцій.
- •88. Закон Йєркса-Додсона.
- •89. Характеристика емоцій.
- •90. Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •91. Воля як вольова регуляція, як довільне керування
- •92. Воля як самоврядування
- •93. Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •94. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
- •95. Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •96.Стадії (етапи) вольової дії.
- •97. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один із механізмів вольової регуляції.
50. Мислення як родова здатність людини
Термін "мислення" знаком кожному людей. Житейская мудрість зазначає, що кожна людина вважає себе розумним чи достатньо розумним. З цього приводу існує приказка з розряду психологічних: "багато скаржаться зважується на власну пам'ять, але хто б скаржиться на розум".Поняттям "мислення" позначається одне з фундаментальних і лише значимих в людини психологічних здібностей. Фундаментальною ця здатність в силу те, що в мисленні людина проявляється як родове істота, розум є його відмінністю. Віддзеркалення цього факту у свідомості кожної людини обумовлює соціальну і особистісну значимість мислення.Психологія вивчає мислення конкретної людини у його реальному житті і забезпечення діяльності. Психологічний дослідження природи мислення виходить із розрізнення почуттєвого і раціонального пізнання, відмінності мислення від сприйняття.Мислення розкриває те, що у сприйнятті просто немає; воно відбиває світ у його істотних зв'язках, і відносинах, у його різноманітних опосредованиях. Основне завдання мислення у тому, щоб виявити суттєві, необхідні зв'язку, засновані на реальних залежностях, відмежувавши їхнього капіталу від випадкових збігів в часі та у просторі.У процесі мислення здійснюється перехід від випадкового до необхідного, від одиничного до спільного. Істотні зв'язки й з необхідністю є спільними при різноманітних змінах несуттєвих обставин. Тому мислення визначають як узагальнену відбиток дійсності. Будь-яке мислення відбувається в узагальненнях. "Мислення, - підкреслював С.Л.Рубинштейн, - рух думки, що розкриває зв'язок, які ведуть від окремого до спільного і від спільного до окремому". У процесі мислення суб'єкт використовує різноманітних кошти, вироблювані людством з єдиною метою проникнення суттєві зв'язку й відносини предметного і "соціального світу: практичні дії, образи і її уявлення, моделі, схеми, символи, знаки, мову. Покладання культурні кошти, гармати пізнання характеризує цю властивість мислення, як він опосредствованность. Традиційні визначення мислення, які можна натрапити у більшості підручників із психології, зазвичай фіксують два його ознаки: узагальненість і опосредствованность. Мислення є процес узагальненого опосередкованої відображення неминучого у її істотних зв'язках, і відносинах. Мислення дає можливість пізнати глибинну сутність об'єктивного світу, закони його існування; лише мисленні можливо пізнання стає, мінливого, що розвивається світу; мислення дозволяє передбачити майбутнє, оперувати з потенційно можливим, планувати практичну діяльність. Для психологічного аналізу мислення важливо вказати ще на дві її особливості, що характеризують специфічні якості людського мислення, - зв'язок мислення з дією і промовою. "Людина пізнає дійсність, впливаючи її у, розуміє світ, змінюючи його. Мислення непросто супроводжується дією чи дію - мисленням; дію - це первинна форма існування мислення".Людське мислення - це мовленнєвий мислення. Мислення нерозривно пов'язане з промовою; його становлення проходить у процесі спілкування людей друг з одним. Формування специфічно людського мислення в онтогенезі можливе лише спільної прикладної діяльності дорослого уяву і дитини. Зв'язок мислення та промови найбільш виражена в значеннях чи поняттях.Поняття є основний зміст мислення, форму його існування й одночасно спосіб дії з певною реальністю. Поняття - це опосередковане і узагальнену знання про об'єкт, заснований на розкритті істотних зв'язків і стосунків об'єктивного світу, способу її виникнення та розвитку.