50. Мислення як родова здатність людини

   Термін "мислення" знаком кожному людей. Житейская мудрість зазначає, що кожна людина вважає себе розумним чи достатньо розумним. З цього приводу існує приказка з розряду психологічних: "багато скаржаться зважується на власну пам'ять, але хто б скаржиться на розум".Поняттям "мислення" позначається одне з фундаментальних і лише значимих в людини психологічних здібностей. Фундаментальною ця здатність в силу те, що в мисленні людина проявляється як родове істота, розум є його відмінністю. Віддзеркалення цього факту у свідомості кожної людини обумовлює соціальну і особистісну значимість мислення.Психологія вивчає мислення конкретної людини у його реальному житті і забезпечення діяльності. Психологічний дослідження природи мислення виходить із розрізнення почуттєвого і раціонального пізнання, відмінності мислення від сприйняття.Мислення розкриває те, що у сприйнятті просто немає; воно відбиває світ у його істотних зв'язках, і відносинах, у його різноманітних опосредованиях. Основне завдання мислення у тому, щоб виявити суттєві, необхідні зв'язку, засновані на реальних залежностях, відмежувавши їхнього капіталу від випадкових збігів в часі та у просторі.У процесі мислення здійснюється перехід від випадкового до необхідного, від одиничного до спільного. Істотні зв'язки й з необхідністю є спільними при різноманітних змінах несуттєвих обставин. Тому мислення визначають як узагальнену відбиток дійсності. Будь-яке мислення відбувається в узагальненнях. "Мислення, - підкреслював С.Л.Рубинштейн, - рух думки, що розкриває зв'язок, які ведуть від окремого до спільного і від спільного до окремому". У процесі мислення суб'єкт використовує різноманітних кошти, вироблювані людством з єдиною метою проникнення суттєві зв'язку й відносини предметного і "соціального світу: практичні дії, образи і її уявлення, моделі, схеми, символи, знаки, мову. Покладання культурні кошти, гармати пізнання характеризує цю властивість мислення, як він опосредствованность. Традиційні визначення мислення, які можна натрапити у більшості підручників із психології, зазвичай фіксують два його ознаки: узагальненість і опосредствованность. Мислення є процес узагальненого опосередкованої відображення неминучого у її істотних зв'язках, і відносинах. Мислення дає можливість пізнати глибинну сутність об'єктивного світу, закони його існування; лише мисленні можливо пізнання стає, мінливого, що розвивається світу; мислення дозволяє передбачити майбутнє, оперувати з потенційно можливим, планувати практичну діяльність. Для психологічного аналізу мислення важливо вказати ще на дві її особливості, що характеризують специфічні якості людського мислення, - зв'язок мислення з дією і промовою. "Людина пізнає дійсність, впливаючи її у, розуміє світ, змінюючи його. Мислення непросто супроводжується дією чи дію - мисленням; дію - це первинна форма існування мислення".Людське мислення - це мовленнєвий мислення. Мислення нерозривно пов'язане з промовою; його становлення проходить у процесі спілкування людей друг з одним. Формування специфічно людського мислення в онтогенезі можливе лише спільної прикладної діяльності дорослого уяву і дитини. Зв'язок мислення та промови найбільш виражена в значеннях чи поняттях.Поняття є основний зміст мислення, форму його існування й одночасно спосіб дії з певною реальністю. Поняття - це опосередковане і узагальнену знання про об'єкт, заснований на розкритті істотних зв'язків і стосунків об'єктивного світу, способу її виникнення та розвитку.