
- •1.Психіка. Психічний процес. Псих властивість. Псих стан.
- •Види психічних процесів
- •3.Місце психології в науці. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції розвитку психології.
- •4.Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика.
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання (я нашла применительно к педагогике, как-то перефразируйте) Метод анкетування
- •Метод бесіди
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •Функції психіки
- •12. Відображення як властивість матерії
- •13.Функції психіки.Рефлекторність психіки.Активність психіки
- •14.Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •15.16. Основні психологічні характеристики свідомості. Функції свідомості
- •17.Уявлення як вторинний образ
- •18.Класифікація відчуттів: систематичний і генетичний підходи.
- •19. Загальні якості слухових відчуттів.
- •20. Слухове просторове сприймання.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
- •22. Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору й дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості й форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація та перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття. Основні властивості органічних відчуттів.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •28. Сприймання руху. Системи, що забезпечують сприймання руху.
- •29. Сприймання простору. Монокулярний і бінокулярний зір.
- •30. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •31. Класифікація процесів і станів уваги
- •32. Функції уваги
- •33. Характеристика об*єктів що привертають і відволікають увагу
- •35. Фактори,що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37 Стани максимальної уваги
- •38 Стан пасивної уваги.
- •39 Стани мінімальної уваги.
- •40 Розлади уваги. Стареча неуважність.
- •41 Феномени вибіркової неуважності в когнітивній і моторній сферах.
- •42 Основні проблеми психології уваги.
- •43. Пам’ять як предмет міждисциплінарних досліджень: філософські, психологічні, фізіологічні й біохімічні аспекти.
- •44. Пам’ять як універсальний інтегратор психіки.
- •45. Мимовільна й довільна пам'ять.
- •46. Різновиди нам’яті. Форми нам’яті. Короткочасна пам'ять. Довгострокова пам’ять. Основні характеристики. Ейдетична пам'ять. Сутність ейдетичного феномену.
- •47. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів цілепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •48. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •50. Мислення як родова здатність людини
- •51. Види мислення
- •52.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •53. Форми мислення.
- •54. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •55. Судження. Умовивід
- •56. Мова й дискурсивне мислення
- •57. Операції мислення
- •58. Мислення як вища психічна функція
- •59. Індивідуально-психологічні особливості мислення
- •60. Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
- •61. Підходи до вивчення інтелекту.
- •62.Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
- •63.Креативність як характеристика мислення людини.
- •64.Методики вивчення креативності.
- •Тест Торренса
- •65.Специфіка вивчення мови в психології. Сутність мови і мовлення.
- •66. Відмінності мови від мовлення. Ознаки мовлення. Ознаки мови.
- •67. Мовлення як процес спілкування людей за допомогою мови
- •68. Функції мовлення (комунікативна, засобу мислення, сігніфікативна, номінативна, індикативна).
- •69. Форми мовлення (зовнішнє, внутрішнє): різновиди зовнішнього мовлення: усне (діалогічне, монологічне), письмове
- •70. Індивідуальні особливості мовлення.
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності, функції.
- •73. Уява як фактор поведінки
- •74. Різновиди уяви: активна (відновлювальна, творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна)
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої уяви, «виношування» задуму: реалізація задуму).
- •76. Форми уяви: мрія, сновидіння, фантазія, марення, галюцинації. Реалістична уява і фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •78. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв.Язок емоцій з іншими системами( гомеостатичного, мотиваційною, перцептивною,когнітивною,моторною)
- •81. Характеристика емоційного реагування
- •82.Форми емоцій. Емоційні реакції,емоційні стани й емоційні відношення.
- •Форми переживання емоційних станів людиною
- •83.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтекстуальні почуття.Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •84. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість. Емоційна лабільність й імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •86. Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •87. Функції емоцій.
- •88. Закон Йєркса-Додсона.
- •89. Характеристика емоцій.
- •90. Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •91. Воля як вольова регуляція, як довільне керування
- •92. Воля як самоврядування
- •93. Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •94. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
- •95. Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •96.Стадії (етапи) вольової дії.
- •97. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один із механізмів вольової регуляції.
44. Пам’ять як універсальний інтегратор психіки.
Пам'ять – відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття.
Л. М. Веккер («Психіка і реальність: єдина теорія психічних процесів»)розглядав пам'ять як універсальний інтегратор психіки на основі її особливої «наскрізної» ролі в організації всіх психічних процесів.
І. Кант виразно розумів, що природа психічного часу, як і психічного простору, втілює в собі необхідна умова і передумову інтегративного, цілісного, організованого характеру людського досвіду. Таке ясне розуміння інтегративної функції психічного часу і психічного простору в цілісній організації людського досвіду з неминучістю призводить до альтернативи: або природу психічного часу і пов'язаної з ним інтегративної функції пам'яті треба пояснити як похідну по відношенню до фізичного часу і фізичного простору, або визнати характер психічного часу та інтегративної функції пам'яті невиводимість з об'єктивної природи фізичного часу, фізичного простору і взаємодії з ними носія психіки. Тоді психічне час, як і психічне простір, стає вже не похідною, а вихідною передумовою організації людського досвіду. Саме до такого висновку прийшов І. Кант. Але звідси вже автоматично випливає, що вихідною умовою самої можливості інтегративного характеру людського досвіду психічне час і психічне простір можуть бути лише в якості апріорних форм чуттєвості, відчуттів і сприймань людини. Так виникла ілюзія відсутності необхідності пояснювати природу психічного часу і пов'язану з ним інтегративну функцію пам'яті. З потребує поясненні вони перетворилися на пояснювальний принцип. І це знову-таки надовго затримало подальше просування до адекватного вирішенню фундаментальної проблеми. Оскільки кантівська постановка питання про психічний часу як апріорної формі чуттєвості автоматично виключила розгляд психічного часу як відображення часу фізичного, вона разом з тим хоча і ефемерне, тобто не наведено до дозволу проблеми, зняла питання про зв'язок психічного часу з пам'яттю і про його інтегративної функції.
Інтегративна функція пам'яті відноситься головним чином саме до того синтезу і взаємодії різних компонентів і аспектів досвіду, який здійснюється на актуальному психологічному рівні процесів пам'яті, а не на рівні довготривалого зберігання її статичних кодів. Тому в першу чергу мова повинна йти про короткочасною і оперативної розумової пам'яті, тобто про включеність процесів пам'яті в саму динаміку розумових процесів, і про її функції, по-перше, як інтегратора окремих компонентів розумового процесу в його цілісні структурні одиниці і їх сукупності і, по-друге, як інтегратора різних когнітивних процесів в цілісну систему інтелекту.
Пам'ять інтегрує не тільки окремі когнітивні одиниці і потім їх сукупності (сукупності перцепт, концептів і т.д.), але і різні когнітивні процеси - сенсорні, перцептивні і розумові - в цілісну систему інтелекту. І цей аспект інтегративної функції пам'яті також значною мірою визначається органічним зв'язком пам'яті в першу чергу з психічним часом, а потім і зі специфікою психічного простору.
Природно, що інтегративна функція пам'яті як наскрізного психічного процесу виходить за рамки структури інтелекту як когнітивної системи і відноситься також до процесів емоційним і регуляційних-вольовим. Оскільки, однак, структура ієрархії емоційних і регуляційних-вольових процесів в основних рисах аналогічна ієрархічної організації процесів когнітивних, відповідно однотипний характер носить і інтегративна функція пам'яті у всіх класах психологічної тріади.