19. Загальні якості слухових відчуттів.

Якість - це основна особливість певного відчуття, що відрізняє його від інших видів відчуттів і варіює в межах даного виду. Так, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю.

Висота́ зву́ку — суб'єктивна оцінка якості звуку. Залежить, головним чином, від частоти звукових коливань. Чим більше частота коливань, тим вище звук. Для звуків з неперіодичними коливаннями (шумів) визначення висоти звуку утруднено.

Тембр голосу – звукове забарвлення голосу, яке створює ті чи інші звукові емоційно-експресивні відтінки мови.

Гучність - слухове уявлення про силу звука, яке виникає в свідомості людини під час сприйняття звука і залежить від амплітуди коливань вібратора, відстані від джерела звука, частоти коливань. 

20. Слухове просторове сприймання.

Сприймання простору відбувається за участю зорового, кінестетичного та слухового аналізаторів. Важлива роль функціональної асиметрії півкуль мозку. Сприйманню простору сприяють зв’язки між півкулями. Бінауральний слух забезпечує визначення розташування подразника. Слухом людина достатньо успішно сприймає напрямок звуків у просторі: далеко, близько, вгорі, внизу, праворуч, ліворуч. Напрямок на слух можна визначити з точністю до 10 градусів. При моноуральному сприйманні звуку точність сприймання напрямків порушується.

21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.

Сприйняття мовлення – це система процесів переробки інформації, яка спрямована на розуміння певного повідомлення при усному спілкуванні або при читанні.

Серед різних концепцій сприйняття мовлення переважають моторна (активна) і сенсорна (пасивна). Активна концепція полягає в тому, що людина слухає інформацію, визначає її зміст через моторні сигнали, необхідні для повідомлення. При пасивному сприйнятті мовлення відбувається зіставлення інформаційного сигналу з еталоном за акустичними ознаками.

Таким чином, першим етапом сприйняття мовлення є процес пізнавання слів, на який впливають такі фактори: 1) використовуються різні властивості мовних сигналів, 2) при різних умовах домінують певні класи ознак мовного сигналу. 

У мовленнєвій функції беруть участь кілька областей лівої півкулі головного мозку. Це центр Верніке та центр Брока. Центр Брока – це ділянка кори головного мозку, роботою якої забезпечується моторна організація мовлення. Основна його функція – перетворення нейронних кодів слів у послідовність артикуляцій. Моторний центр мовлення забезпечує також правильний порядок слів та їх допустимі поєднання – тобто синтаксис та граматику висловлювань.

Центр або зона Верніке (сенсорно-мовна зона) — зона кори головного мозку, що бере участь в роботі з інформацією, пов'язаною з вимовою . Розташована в задньому відділі верхньої скроневої звивини домінантної (частіше лівої) півкулі мозку. У центрі Верніке відбуваються процеси розуміння почутої мови, 

При ураженні центру Брока спостерігається афазія – повне або часткове порушення мовлення. Діагноз афазії ставлять при центральних порушеннях будь-яких сторін мовлення – називання предметів, пошуку слів, граматичної побудови мовлення, розуміння мовлення.