
- •1.Психіка. Психічний процес. Псих властивість. Псих стан.
- •Види психічних процесів
- •3.Місце психології в науці. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції розвитку психології.
- •4.Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика.
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання (я нашла применительно к педагогике, как-то перефразируйте) Метод анкетування
- •Метод бесіди
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •Функції психіки
- •12. Відображення як властивість матерії
- •13.Функції психіки.Рефлекторність психіки.Активність психіки
- •14.Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •15.16. Основні психологічні характеристики свідомості. Функції свідомості
- •17.Уявлення як вторинний образ
- •18.Класифікація відчуттів: систематичний і генетичний підходи.
- •19. Загальні якості слухових відчуттів.
- •20. Слухове просторове сприймання.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
- •22. Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору й дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості й форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація та перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття. Основні властивості органічних відчуттів.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •28. Сприймання руху. Системи, що забезпечують сприймання руху.
- •29. Сприймання простору. Монокулярний і бінокулярний зір.
- •30. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •31. Класифікація процесів і станів уваги
- •32. Функції уваги
- •33. Характеристика об*єктів що привертають і відволікають увагу
- •35. Фактори,що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37 Стани максимальної уваги
- •38 Стан пасивної уваги.
- •39 Стани мінімальної уваги.
- •40 Розлади уваги. Стареча неуважність.
- •41 Феномени вибіркової неуважності в когнітивній і моторній сферах.
- •42 Основні проблеми психології уваги.
- •43. Пам’ять як предмет міждисциплінарних досліджень: філософські, психологічні, фізіологічні й біохімічні аспекти.
- •44. Пам’ять як універсальний інтегратор психіки.
- •45. Мимовільна й довільна пам'ять.
- •46. Різновиди нам’яті. Форми нам’яті. Короткочасна пам'ять. Довгострокова пам’ять. Основні характеристики. Ейдетична пам'ять. Сутність ейдетичного феномену.
- •47. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів цілепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •48. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •50. Мислення як родова здатність людини
- •51. Види мислення
- •52.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •53. Форми мислення.
- •54. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •55. Судження. Умовивід
- •56. Мова й дискурсивне мислення
- •57. Операції мислення
- •58. Мислення як вища психічна функція
- •59. Індивідуально-психологічні особливості мислення
- •60. Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
- •61. Підходи до вивчення інтелекту.
- •62.Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
- •63.Креативність як характеристика мислення людини.
- •64.Методики вивчення креативності.
- •Тест Торренса
- •65.Специфіка вивчення мови в психології. Сутність мови і мовлення.
- •66. Відмінності мови від мовлення. Ознаки мовлення. Ознаки мови.
- •67. Мовлення як процес спілкування людей за допомогою мови
- •68. Функції мовлення (комунікативна, засобу мислення, сігніфікативна, номінативна, індикативна).
- •69. Форми мовлення (зовнішнє, внутрішнє): різновиди зовнішнього мовлення: усне (діалогічне, монологічне), письмове
- •70. Індивідуальні особливості мовлення.
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності, функції.
- •73. Уява як фактор поведінки
- •74. Різновиди уяви: активна (відновлювальна, творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна)
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої уяви, «виношування» задуму: реалізація задуму).
- •76. Форми уяви: мрія, сновидіння, фантазія, марення, галюцинації. Реалістична уява і фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •78. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв.Язок емоцій з іншими системами( гомеостатичного, мотиваційною, перцептивною,когнітивною,моторною)
- •81. Характеристика емоційного реагування
- •82.Форми емоцій. Емоційні реакції,емоційні стани й емоційні відношення.
- •Форми переживання емоційних станів людиною
- •83.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтекстуальні почуття.Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •84. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість. Емоційна лабільність й імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •86. Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •87. Функції емоцій.
- •88. Закон Йєркса-Додсона.
- •89. Характеристика емоцій.
- •90. Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •91. Воля як вольова регуляція, як довільне керування
- •92. Воля як самоврядування
- •93. Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •94. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
- •95. Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •96.Стадії (етапи) вольової дії.
- •97. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один із механізмів вольової регуляції.
19. Загальні якості слухових відчуттів.
Якість - це основна особливість певного відчуття, що відрізняє його від інших видів відчуттів і варіює в межах даного виду. Так, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю.
Висота́ зву́ку — суб'єктивна оцінка якості звуку. Залежить, головним чином, від частоти звукових коливань. Чим більше частота коливань, тим вище звук. Для звуків з неперіодичними коливаннями (шумів) визначення висоти звуку утруднено.
Тембр голосу – звукове забарвлення голосу, яке створює ті чи інші звукові емоційно-експресивні відтінки мови.
Гучність - слухове уявлення про силу звука, яке виникає в свідомості людини під час сприйняття звука і залежить від амплітуди коливань вібратора, відстані від джерела звука, частоти коливань.
20. Слухове просторове сприймання.
Сприймання простору відбувається за участю зорового, кінестетичного та слухового аналізаторів. Важлива роль функціональної асиметрії півкуль мозку. Сприйманню простору сприяють зв’язки між півкулями. Бінауральний слух забезпечує визначення розташування подразника. Слухом людина достатньо успішно сприймає напрямок звуків у просторі: далеко, близько, вгорі, внизу, праворуч, ліворуч. Напрямок на слух можна визначити з точністю до 10 градусів. При моноуральному сприйманні звуку точність сприймання напрямків порушується.
21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
Сприйняття мовлення – це система процесів переробки інформації, яка спрямована на розуміння певного повідомлення при усному спілкуванні або при читанні.
Серед різних концепцій сприйняття мовлення переважають моторна (активна) і сенсорна (пасивна). Активна концепція полягає в тому, що людина слухає інформацію, визначає її зміст через моторні сигнали, необхідні для повідомлення. При пасивному сприйнятті мовлення відбувається зіставлення інформаційного сигналу з еталоном за акустичними ознаками.
Таким чином, першим етапом сприйняття мовлення є процес пізнавання слів, на який впливають такі фактори: 1) використовуються різні властивості мовних сигналів, 2) при різних умовах домінують певні класи ознак мовного сигналу.
У мовленнєвій функції беруть участь кілька областей лівої півкулі головного мозку. Це центр Верніке та центр Брока. Центр Брока – це ділянка кори головного мозку, роботою якої забезпечується моторна організація мовлення. Основна його функція – перетворення нейронних кодів слів у послідовність артикуляцій. Моторний центр мовлення забезпечує також правильний порядок слів та їх допустимі поєднання – тобто синтаксис та граматику висловлювань.
Центр або зона Верніке (сенсорно-мовна зона) — зона кори головного мозку, що бере участь в роботі з інформацією, пов'язаною з вимовою . Розташована в задньому відділі верхньої скроневої звивини домінантної (частіше лівої) півкулі мозку. У центрі Верніке відбуваються процеси розуміння почутої мови,
При ураженні центру Брока спостерігається афазія – повне або часткове порушення мовлення. Діагноз афазії ставлять при центральних порушеннях будь-яких сторін мовлення – називання предметів, пошуку слів, граматичної побудови мовлення, розуміння мовлення.