
- •1.Психіка. Психічний процес. Псих властивість. Псих стан.
- •Види психічних процесів
- •3.Місце психології в науці. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції розвитку психології.
- •4.Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика.
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання (я нашла применительно к педагогике, как-то перефразируйте) Метод анкетування
- •Метод бесіди
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •Функції психіки
- •12. Відображення як властивість матерії
- •13.Функції психіки.Рефлекторність психіки.Активність психіки
- •14.Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •15.16. Основні психологічні характеристики свідомості. Функції свідомості
- •17.Уявлення як вторинний образ
- •18.Класифікація відчуттів: систематичний і генетичний підходи.
- •19. Загальні якості слухових відчуттів.
- •20. Слухове просторове сприймання.
- •21. Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
- •22. Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
- •23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору й дотику.
- •24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості й форми.
- •25. Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація та перехресна адаптація.
- •26. Органічні відчуття. Основні властивості органічних відчуттів.
- •27. Сприймання як активний процес. Ознаки активного характеру сприймання.
- •28. Сприймання руху. Системи, що забезпечують сприймання руху.
- •29. Сприймання простору. Монокулярний і бінокулярний зір.
- •30. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •31. Класифікація процесів і станів уваги
- •32. Функції уваги
- •33. Характеристика об*єктів що привертають і відволікають увагу
- •35. Фактори,що впливають на інтенсивність уваги
- •36. Вплив уваги на психічну діяльність
- •37 Стани максимальної уваги
- •38 Стан пасивної уваги.
- •39 Стани мінімальної уваги.
- •40 Розлади уваги. Стареча неуважність.
- •41 Феномени вибіркової неуважності в когнітивній і моторній сферах.
- •42 Основні проблеми психології уваги.
- •43. Пам’ять як предмет міждисциплінарних досліджень: філософські, психологічні, фізіологічні й біохімічні аспекти.
- •44. Пам’ять як універсальний інтегратор психіки.
- •45. Мимовільна й довільна пам'ять.
- •46. Різновиди нам’яті. Форми нам’яті. Короткочасна пам'ять. Довгострокова пам’ять. Основні характеристики. Ейдетична пам'ять. Сутність ейдетичного феномену.
- •47. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів цілепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •48. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •50. Мислення як родова здатність людини
- •51. Види мислення
- •52.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •53. Форми мислення.
- •54. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •55. Судження. Умовивід
- •56. Мова й дискурсивне мислення
- •57. Операції мислення
- •58. Мислення як вища психічна функція
- •59. Індивідуально-психологічні особливості мислення
- •60. Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
- •61. Підходи до вивчення інтелекту.
- •62.Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
- •63.Креативність як характеристика мислення людини.
- •64.Методики вивчення креативності.
- •Тест Торренса
- •65.Специфіка вивчення мови в психології. Сутність мови і мовлення.
- •66. Відмінності мови від мовлення. Ознаки мовлення. Ознаки мови.
- •67. Мовлення як процес спілкування людей за допомогою мови
- •68. Функції мовлення (комунікативна, засобу мислення, сігніфікативна, номінативна, індикативна).
- •69. Форми мовлення (зовнішнє, внутрішнє): різновиди зовнішнього мовлення: усне (діалогічне, монологічне), письмове
- •70. Індивідуальні особливості мовлення.
- •71. Уява як універсальна людська здатність.
- •72. Роль уяви в людській діяльності, функції.
- •73. Уява як фактор поведінки
- •74. Різновиди уяви: активна (відновлювальна, творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна)
- •75. Етапи творчої уяви (виникнення творчої уяви, «виношування» задуму: реалізація задуму).
- •76. Форми уяви: мрія, сновидіння, фантазія, марення, галюцинації. Реалістична уява і фантастична уява.
- •77. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •78. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •79. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •80. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв.Язок емоцій з іншими системами( гомеостатичного, мотиваційною, перцептивною,когнітивною,моторною)
- •81. Характеристика емоційного реагування
- •82.Форми емоцій. Емоційні реакції,емоційні стани й емоційні відношення.
- •Форми переживання емоційних станів людиною
- •83.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтекстуальні почуття.Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •84. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість. Емоційна лабільність й імпульсивність.
- •85. Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •86. Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •87. Функції емоцій.
- •88. Закон Йєркса-Додсона.
- •89. Характеристика емоцій.
- •90. Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •91. Воля як вольова регуляція, як довільне керування
- •92. Воля як самоврядування
- •93. Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •94. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
- •95. Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •96.Стадії (етапи) вольової дії.
- •97. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один із механізмів вольової регуляції.
1.Психіка. Психічний процес. Псих властивість. Псих стан.
Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.
Психічне як процес - поняття, введене в психологію І. М. Сєчсновим - розкриває основний спосіб існування психічного. Психічне існує як процес - живий, найбільш пластичний, безперервний, незаданий; відтак воно розвивається, породжує продукти своєї активності (психічні стани і образи, поняття, почуття, рішення, що формується, або нерозв'язання задачі тощо).
Види психічних процесів
Пізнавальні:
|
Емоційно-мотиваційні:
|
Особистісні характеристики:
|
Психічні властивості - сталі душевні якості людини, що утворюються в процесі тривалої діяльності, виховання та самовиховання.
На ґрунті кожного психічного процесу може розвинутися відповідна йому психічна властивість.
Види психічних властивостей: спрямованість, темперамент, характер, здібності.
Психічний стан - поняття, що використовується для умовного виділення в психіці відносно статичних, перманентних моментів. На відміну від поняття психічний процес, що підкреслює динамічні моменти психіки, і поняття психічна властивість, що вказує на тривалість проявів психіки людини, психічні стани визначаються їх закріпленістю і повторюваністю в структурі психіки людини.
Псих. стани поділяються на: настрої, афекти, пристрасті.
2.Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
Існує кілька джерел психологічних знань. Це народна психологія, життєва, або побутова, психологія, релігійна психологія, парапсихологія та наукова психологія. Навчаючись у храмі науки, яким є університет або інститут, цілеспрямовано формуючи в себе науковий світогляд, студент має надавати перевагу науковій психології.
Кожна людина зазнає того чи іншого впливу народної психології. Народні казки, міфи, прислів'я, приказки, художні твори містять описи психічних явищ, характерів тощо. Разом із тим народна психологія, що складалась упродовж тисячоліть, в умовах сучасного високотехнічного виробництва, складних технологій, нових видів професійної діяльності має обмежену сферу використання - міжлюдські стосунки, які вона, зрештою, успішно регулює.
В умовах науково-технічного поступу для адаптації до сучасного виробництва треба спиратися на наукові психологічні знання. Водночас при реформуванні суспільства доцільно враховувати особливості народної психології, національного менталітету, загальнолюдські цінності.
У кожної людини накопичується досвід психічного життя, складаються уявлення про психічні можливості особистості Формується індивідуальна життєва психологія, якій притаманні безпосередність, життєдайність, небезсторонність, особистість.
У життєвій психології втілюються надбання народної, релігійної, наукової психології, реалізується організуюча функція психологічних знань. Життєва психологія людини дедалі більше стає об'єктом уваги практичної психології.
Релігійна психологія людини характеризується спрямованістю до Божества і базується на вірі у певні постулати духовного життя. Релігійна психологія значною мірою впливала на формування духовних цінностей протягом усієї історії людської цивілізації. На засадах релігійної психології виховується переважна частина людства і в наш час. У пізнанні психіки релігійна психологія ґрунтується на ідеалістичних догматах. Релігійна психологія не поступається народній, життєвій та науковій за своїм значенням у морально-психічному житті людини.
Останнім часом набуває поширення парапсихологія - сукупність нетрадиційних поглядів на незвичайні явища та "таємниці" психіки, зокрема такі, як екстрасенсорне сприймання, телекінез, левітація, полтергейст, пірогенія, яснобачення, проскопія, ретроскопія, дистанційна дія тощо. Ці явища не вдається дослідити за допомогою методів психологічної науки, що має справу з об'єктивними явищами та фактами, котрі можуть бути схарактеризовані якісно й кількісно. Парапсихологічні явища неможливо визначити як об'єктивно існуючі, дати їх науковий опис, пояснити їхню природу. Тому ці явища залишаються поза предметом наукової психології.
Життєва психологія:
1. Життєві психологічні конкретні знання про особистість, а наукова психологія, за рахунок використання науково визначених знань, прагне до узагальнень, завдяки чому вона відкриває загальні тенденції і закономірності психічних явищ.
2. Життєві психологічні знання носять інтуїтивний та ситуативний характер, а наукові психологічні знання раціональні і цілком усвідомлені.
3. Конкретний та інтуїтивний характер життєвих психологічних знань різко обмежує можливість їх передачі. В науковій психології знання відображаються в узагальненому письмовому вигляді (поняттях і законах), що дозволяє їх надовго зберігати, поповнювати, передавати всім бажаючим та майбутнім поколінням.
4. В життєвій психології знання одержуються за допомогою спостереження та міркування. В науковій до цього додаються цілеспрямовані наукові теоретичні експериментальні методи дослідження .
5. Життєва психологія обмежується досвідом однієї або декількох людей. Наукова психологія, практично, безмежна в своєму світовому досвіді.