1.2. Визначення ключових понять

Фінанси є однією з найбільш важливих, складних та суперечливих економічних категорій. Правильне розуміння сутності цієї категорії є дуже важливим. Воно дозволяє формувати фінансову сферу та здійснювати фінансове управління адекватно до рівня розвитку національної та міжнародної економіки. Фінанси мають як видиму, так і приховану форму прояву. Видимість фінансів проявляється у потоках коштів, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин, формують вміст фондів, забезпечують економічні трансакції. Прихована сторона фінансів пов'язана з обмінними та розподільчими відносинами, які виникають при формуванні, розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту.

Дослідженню теоретичних проблем розвитку фінансів, з'ясуванню економічної сутності фінансів присвятили свою увагу багато провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. Водночас багато аспектів теорії фінансів недостатньо висвітлені ще й на сьогодні. Це пов'язано із тим, що сфера фінансів розвивається паралельно із розвитком світової економіки. Процеси глобалізації, які охопили протягом останнього часу світову економіку, створення моделей інформаційної економіки у найбільш економічно розвинених країнах світу, неминуче привносять нові аспекти фінансових взаємовідносин, яких не спостерігалось раніше. Свідченням запізнюваності людського усвідомлення явищ і процесів, які відбуваються у фінансовій сфері, є світові глобальні фінансові кризи 1998 і 2007 років. Тому дослідження, що стосуються встановлення глибинної сутності фінансів, є і завжди будуть актуальними.

На сьогодні серед вчених немає єдності щодо трактування сутності фінансів та функцій, які вони виконують. Можна, наприклад, зауважити існуючі розбіжності у поглядах на сутність фінансів у зарубіжних дослідників, які використовували різні підходи для дослідження фінансів, зокрема їх розгляд на макро- та мікроекономічному рівнях. Більшість цих науковців на макроекономічному рівні переважно зосереджувалися на фіскальному аспекті фінансів.

Інша частина зарубіжних науковців проводила дослідження на мікрорівні, зокрема вони вивчали фінанси фірм, підприємств. Ці науковці трактують термін "фінанси" як набір специфічних інструментів та прийомів за допомогою яких можна формувати потоки коштів на підприємстві. Так на думку Е. Нікбахта і А. Гропеллі, фінанси це ".. застосування різноманітних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу".

Звичайно, зазначені вузькі трактування фінансів, безперечно, відображають окремі суттєві сторони досліджуваної економічної категорії, але не розкривають її сутності на узагальненому рівні.

Стосовно вітчизняної фінансової науки, то тут існує декілька підходів. Досить поширеною серед значної частини вітчизняних вчених є так звана розподільна концепція фінансів. Наприклад, М. Романовський, відомий представник Санкт-Петербурзької фінансової школи, для макрорівня формулює це так: "З'єднання двох основ - держави і податків у їх грошовій формі породжує феномен державних (публічних) фінансів з властивими їм атрибутами - податками, державним бюджетом, державним боргом". Найвлучнішим висловлюванням щодо суті зазначеної концепції можна вважати визначення В.М. Опаріна "Фінанси - сукупність економічних відносин, пов'язаних із обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства". На мікрорівні, в рамках цього ж підходу, розглядають поняття "фінанси підприємств", під якими розуміють сукупність економічних відносин, пов'язаних із рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів підприємства в процесі його економічної діяльності.