1.3. Графомоторні порушення у дітей дошкільного віку із загальним недорозвинення ммовлення і-іі рівня

В основі процесу письма лежать програми дій трьох рівнів:

а) позначення звуку буквою і її написання;

б) кодування звучання слів за законами графіки та орфографії;

в) запис готового речення. Виконання програми кожного рівня пов'язано для дітей з важкою, напруженою і не завжди успішною роботою, яка часто вимагає корекції [10].

Порушення акустичного сприйняття звуків мови та їх корекція досить описані в логопедичної літературі. Визначимо випадки, коли дитина актуалізує звук (правильно чи неправильно, наприклад, сприймає опозиційний «ш» замість «ж» у слові «пожежа») і не може повноцінно його позначити, тобто зазнає труднощів на рівні вибору букви і її виконання [13]. Визначимо спочатку, яка психологічна програма кодування звуку буквою в нормі. При початковому знайомстві дитини з літерами у нього складаються асоціативні зв'язки між звуком і відповідним йому знайомий:

- дитина повинна усвідомити звук (робота слухового аналізатора),

- згадати відповідний зоровий образ (графему),

- розкласти його на елементи,

- співвіднести їх між собою у просторі та часі, тобто визначити, який знаходиться вище (нижче), лівіше (правіше) і в якій послідовності слід їх відтворювати (робота зорово-просторового аналізатора).

Відповідні команди з кори головного мозку надходять на периферію центральної нервової системи, і рука виводить букву (це робота рухового аналізатора).

Графічні навички – це певні звичні положення і рухи пишучої руки, що дозволяють зображувати письмові звуки і їх з'єднання [19]. Правильно сформована графічна навичка дозволяє писати букви чітко, красиво, розбірливо, швидко. Неправильно сформована графічна навичка створює комплекс труднощів письма: недбалий, нерозбірливий почерк, повільний темп. Водночас, переробка неправильного графічного досвіду не просто утруднена, але часом неможлива.

Найважливішою функцією, від якої залежить процес формування графомоторних навичок, є зорово-слухо-моторна координація. М.М. Безруких (1991), С.Є. Гаврина (2001), Є.В. Гур'янов (1954), С.П. Єфімова (1991), Є.В. Новікова (1998), Н.В. Новоторцева (2000) та ін [50,20,8]. Автори, досліджуючи процес утворення систем зв’язків між зоровим, слуховим і руховим аналізаторами, довели, що вони залежать від сформованості:

- зорового і рухового контролю ( зорово-моторної координації);

- координації рухів (вміння координувати рухи ланок пишучої руки;довільна зміна напрямку руху);

- просторового сприйняття (поля зору-цілісність, широта, різнобічність; гостроти зору; окоміру);

- просторових уявлень (знання «тілесної схеми»; вміння бачити графему і її точне розташування; вміння аналізувати предмет, його зображення; процеси порівняння);

- почуття ритму (здібності, дається взнаки при відтворенні ритмічно організованих елементів часового ряду);

- розвиненою дрібної моторики;

- необхідного обсягу розподілу уваги для запобігання графічних помилок (антиципації, персеверації) ( Р.Є. Левіна 1961);

- зорової уваги.

Становлення графомоторних навичок залежить від таких компонентів, як хороший розвиток загальної та дрібної моторики, серійної організації рухів, зорово-просторових уявлень і зорової пам'яті, тому важливим психолого-педагогічним та корекційно-розвивальним завданням є розвиток ручної вмілості, дрібної моторики рук, розвиток пам'яті і зорових уявлень.

У процесі письма першокласники з ЗНМ часто відчувають:

- труднощі в орієнтуванні на зошитовому письмі,

- проблеми в утриманні рядку ( при письмі на нелінованому папері),

- коливання нахилу і висоти букв,

- невідповідність розмірів їх елементів.

Помилки в накресленні, а також недотримання розмірів і пропорцій елементів букв, однакового нахилу, рядки, в результаті чого письмо набуває неохайний вигляд, тісно пов'язані з неправильними рухами руки. Часто у дитини замість зап'ястного суглоба і фаланг пальців працюють ліктьовий і плечовий суглоби. Вони не призначені для дрібних і тонких рухів, тому першокласник відчуває при письмі дискомфорт, що знижує ефективність його роботи і призводить до помилок. Впливає на каліграфію і ступінь м'язового напруження пальців [19].

Важливу роль при письмі літер відіграє контроль графічних норм. Він здійснюється на двох рівнях – кінестетичного відчуття і зорового сприйняття. Характеристику кінестетичного контролю дав І.М. Сєченов: «... певній низці рухів завжди відповідає в свідомості певний ряд чуттєвих знаків; якщо ж руховий ряд повторювався багато разів, то разом з рухом заучуються і відповідні ряду чуттєві знаки. Запам'ятовуючи в пам'яті, вони утворюють ряд «нот», за якими або, точніше, під контролем яких розігрується відповідна рухова п'єса» [19]. Пишучий сприймає комплекс рухів руки і оцінює його як відповідний або невідповідний образу, який зберігається в його рухової пам'яті. Якщо встановлюється відповідність, цей комплекс не привертає уваги, а при невідповідності мозок реагує на «фальшиву ноту» і відразу сигналізує про збій. Людина зупиняється, щоб з'ясувати, де допущена помилка. Приблизно так само здійснюється і зоровий контроль, тільки в кору головного мозку йдуть імпульси від рухів руки, а від виду малюнка, відповідності образу написаної букви оптичному поданню про графему, що зберігається в пам'яті [21].

Отже, для корекції порушень графомоторних навичок дитини необхідно:

- правильно «поставити» руку,

- зняти зайве м'язове напруження,

- розвинути контроль.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГРАФОМОТОРНИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ І-ІІ РІВНЯ