2.4 Складові благополуччя особистості в пізньому віці

Особистість є інтегратором всієї психічної активності індивіда. Особистість в її реальному бутті, в її самосвідомості є те, що людина, усвідомлюючи себе як суб'єкта, називає своїм "Я". "Я" - це особистість в цілому, в єдності всіх сторін буття, відображена в самосвідомості. До свого "Я" людина в більшій мірі відносить внутрішнє психічний зміст. У якомусь дуже широкому сенсі все, що людина переживає, все психічне зміст його життя входить до складу особистості [44].

Для психології особистості і психології в цілому особливо істотно те, що переживання благополуччя є найважливішою складовою частиною домінуючого настрою особистості. Саме через настрій суб'єктивне благополуччя, як інтегративну, особливо значиме переживання, чинить постійний вплив на різні параметри психічного стану людини і, як наслідок, на успішність поведінки, продуктивність діяльності, ефективність міжособистісної взаємодії та багато інших сторін зовнішньої і внутрішньої активності індивіда. У цьому постійному впливі й полягає регулятивна роль суб'єктивного благополуччя особистості. Благополуччя особистості складається з ряду складових:

Соціальний компонент.Соціалізація особистості в сучасних умовах суспільного розвитку накладає відбиток на всю життєдіяльність людини, визначаючи її спрямованість, систему ціннісних орієнтацій, відносин. У процесі соціалізації формуються і внутрішні критерії оцінки себе, системи відносин, життєдіяльності та інших об'єктів того соціального поля, в якому знаходиться сама особистість і в якому реалізується її поведінку і діяльність. Система внутрішніх відносин особистості формується на основі її уявлень, які й задають якусь систему координат, в яку вона поміщає всі найбільш важливі, значущі події[50]. Соціальне благополуччя - це задоволеність особистості своїм соціальним статусом і актуальним станом суспільства, до якого вона належить. Це також задоволеність міжособистісними зв'язками і статусом в микросоциальном оточенні, почуття спільності. У ролі ведучих факторів, що становлять соціальне благополуччя, виступають: соціальна залежність, особистісні особливості, прогностичність життя (оптимізму- песимізму), впевненість в житті й емоційний настрій, задоволеність своєю реалізованість у трудовій діяльності, задоволеність державою, інтуїтивно - споглядальне ставлення до дійсності, соціальна комфортність, громадянськість, ціннісне ставлення до майбутнього. Розкид думок щодо сфери приналежності соціального самопочуття незвичайно великий. Соціальне самопочуття розглядається на різних рівнях: з одного боку, як явище суспільної свідомості та суспільної психології, з іншого, як індивідуально -особистісне стан. Поряд з віднесенням самопочуття до вищих поверхах суспільної свідомості - до сфери ідеологічних, політичних, духовних явищ - існує також тенденція включення його в систему глибинних несвідомих індивідуальних психічних явищ.

Матеріальний компонент. Матеріальне благополуччя - задоволеність матеріальною стороною свого існування (житло, харчування, відпочинок), повнотою своєї забезпеченості, стабільністю матеріального достатку. У кожного розміри цього самого " матеріального благополуччя " різні. Багатий не той, у кого багато грошей, а той, кому вистачає. У кожного з нас свої потреби і свої можливості. Саме від можливостей в основному і залежить рівень матеріального благополуччя конкретної людини на конкретний момент. При зміні добробуту - змінюються і можливості. Показником безпосередніх характеристик якості життя є остаточний варіант[7].

Релігійний компонент. Духовне благополуччя - відчуття причетності до духовної культури суспільства , усвідомлення можливості долучатися до багатств духовної культури (тамувати духовний голод) ; усвідомлення і переживання сенсу свого життя ; наявність віри - в Бога чи в себе , в долю (зумовленість) або щасливу удачу на своєму життєвому шляху , в успіх власної справи або справи партії , до якої належить суб'єкт ; можливість вільно виявляти прихильність до своєї віри і т.д. Релігійні люди вважають , що благополуччя людини повністю залежить від послуху Господу. У дотриманні заповідей Милосердного Отця полягає дійсно велике благо[47].

Фізичний компонент. Фізичне (тілесне) благополуччя - гарне фізичне самопочуття, тілесний комфорт, відчуття здоров'я, задовольняє індивіда фізичний тонус, благополуччя індивідуума як природний стан організму, що характеризується його повною врівноваженістю з біосферою і відсутністю будь-яких виражених хворобливих змін . Воно залежить від рухової активності людини, раціонального харчування, дотримання правил особистої гігієни та безпечної поведінки в повсякденному житті, оптимального поєднання розумової і фізичної праці, вміння відпочивати. Стан здоров'я може бути об'єктивно встановлено лише за сукупністю багатьох параметрів: антропометричних, клінічних, фізіологічних, біохімічних показників, що визначаються з урахуванням статевого і вікового факторів, а також соціальних, кліматичних, географічних і метеорологічних умов[20].

Психологічний компонент. Психологічне благополуччя (душевний комфорт) - злагодженість психічних процесів і функцій, відчуття цілісності, внутрішньої рівноваги. Психологічне благополуччя більш стійко при гармонії особистості. Гармонія особистості - узгодженість безлічі процесів її розвитку і самореалізації, співмірність життєвих цілей і можливостей. Поняття гармонії розкривається через поняття узгодженості. Психологічне здоров'я залежить від системи мислення людини, ставлення до навколишнього світу та орієнтації в цьому світі. Також воно залежить від уміння визначити своє положення в навколишньому середовищі, свої відносини до людей, речей, знань, і до решти і досягається умінням жити у злагоді з собою, з рідними, друзями та іншими людьми, здатністю прогнозувати різні ситуації і розробляти моделі своєї поведінки з урахуванням необхідності, можливості і бажання.

У сучасній психологічній науці існує неоднозначність співвідношення понять " суб'єктивне благополуччя " і " психологічне благополуччя ". Одні дослідники суб'єктивне благополуччя розглядають як складову психологічного, інші - психологічне благополуччя як частина[52]. В окремих роботах дані поняття трактуються як синонімічні.

Крім того, дослідники, такі як Е.Е. Бочарова, Л.В. Куликов, Р.М. Шаміонов, приділяють значну увагу взаємозв'язкам окремих компонентів психологічного благополуччя, їх залежності від різних суб'єктивних і об'єктивних чинників. Так, в даний час, активно досліджується зв'язок смисложиттєвих орієнтацій, свідомості життя, суверенності психологічного простору, толерантності, стратегій життя, ціннісних орієнтацій і стратегій поведінки особистості з психологічним благополуччям особистості.

Компонент	Зміст	Автори
Афективний	Баланс позитивних і негативних афективних переживань: суб'єктивне відчуття щастя; загальна задоволеність життям; відсутність вираженої тривожності, депресивних симптомів; емоційний комфорт.	М. Аргайл, Н. Бредбурн, Е. Дінер; Н.К. Бахарєва, А.В. Вороніна, А.Є. Созонтов, П.П. Фесенко
Метапотребнісний	Особистісний ріст (міра самореалізації); можливість реалізації базових потреб в автономії, компетентності, зв'язки з іншими	Дж. Бьюдженталь, Е. Деси, А. Маслоу, А. Меннегеті, Р. Мей, Р. Райан, К. Ріфф, В. Франкл, Е. Фромм, К. Хорні, Р.А. Еммонс, М. Яхода; Н.К. Бахарєва, А.В. Вороніна, П.П. Фесенко
Світоглядний	Наявність цілей, занять, переконань, що додають життя сенс; почуття осмислення свого минулого і сьогодення.	К. Ріфф; П.П. Фесенко
Інтрарефлексивний	Самопринятие, позитивна оцінка себе і свого життя в цілому, усвідомлення і прийняття не тільки своїх позитивних якостей, а й своїх недоліків, внутрішній контроль, розвинене самопізнання.	Дж. Бьюдженталь, Е. Дінер, А. Маслоу, К. Ріфф, В. Франкл, М. Яхода; Н.К. Бахарєва А.В. Вороніна, А.Є. Созонтов, П.П. Фесенко
Інтеррефлексивний	Компетентність у відношенні з навколишнім середовищем, гармонійні стосунки зі світом, усвідомлення людиною самої себе в контексті відносин з собою, іншими людьми, суспільством, природою.	Дж. Бьюдженталь, А. Маслоу, К. Ріфф, В. Франкл; А.В. Вороніна, А.Є. Созонтов, П.П. Фесенко

Таблиця 1. Компоненти психологічного благополуччя та їх складові[29].