1.3 Загальна характеристика психологічного благополуччя

На переживання благополуччя (або неблагополуччя ) впливають різні сторони життя.

Соціальне благополуччя - це задоволеність особистості соціальним статусом, міжособистісними зв'язками і статусом в микросоциальному оточенні, почуття спільності (у розумінні А. Адлера ) і т.п.

Духовне благополуччя - відчуття причетності до духовної культури суспільства; усвідомлення і переживання сенсу свого життя; наявність віри - в Бога, долю або щасливу удачу, можливість вільно виявляти прихильність до своєї віри і т. д[ 4 ].

Фізичне( тілесне ) благополуччя - гарне фізичне самопочуття, тілесний комфорт, відчуття здоров'я.

Матеріальне благополуччя - задоволеність матеріальною стороною свого існування (житло, харчування, відпочинок), повнотою своєї забезпеченості, стабільністю матеріального достатку.

Психологічне благополуччя ( душевний комфорт) - злагодженість психічних процесів і функцій, відчуття цілісності , внутрішньої рівноваги.

Всі перераховані складові благополуччя тісно взаємопов'язані і впливають один на одного.

Суб'єктивне благополуччя (або неблагополуччя) людини складається з приватних оцінок різних сторін свого життя.

Благополуччя створюють задовольняють міжособистісні відносини, можливості спілкуватися і отримувати від цього позитивні емоції, задовольняти потребу в емоційному теплі. Руйнує благополуччя соціальна ізоляція ( депривація ), напруженість в значущих міжособистісних зв'язках[8].

Таким чином, суб'єктивне благополуччя необхідно інтерпретувати як узагальнене і відносно стійке переживання, що має особливу значимість для особистості. Воно є важливою складовою частиною домінуючого психічного стану.

1.4 Основні підходи до визначення суб'єктивного благополуччя особистості

В даний час вкрай актуальною є проблема формування здорової особистості. Для інтегральної ( системної) оцінки здоров'я особистості психологія і медицина оперують такими поняттями: « психічне здоров'я», «норма», « нормальна і аномальна особистість», «позитивний стиль життя», «емоційний комфорт», «якість життя», «щастя», « задоволеність життям», «внутрішня картина здоров'я», «повноцінна функціональна особистість», «зріла особистість», «самоактуалізованих особистість», «психологічне благополуччя», «психічне благополуччя», «суб'єктивне благополуччя».

Найбільш близькими за визначенням і відповідними психологічного напряму вивчення здорової особистості є поняття « психологічне благополуччя» (N. Bradburn, C. Ryff) і «суб'єктивне благополуччя » ( E. Diener, R. Emmons, C. Gohm , E. Suh , O.Oishi, Р. Шаміонов , Г. Пучкова, Н. Бахарєва)[22].

У науковій психологічній літературі поширені обидва поняття . При цьому не вказується, що служить підставою для використання одного з них, чітко не описані відмінності між ними. Не зупиняючись детально на зазначених підходах, наведемо основні визначення, що характеризують благополуччя особистості ( табл.1).

Автор	Зміст визначення
Психологічне благополуччя (N. Bradburn, 1969)	Вперше вводить поняття, розмежовуючи його з терміном «психологічне здоров'я», і ототожнюючи психологічне благополуччя з суб'єктивним відчуттям щастя і загальною задоволеністю життям
Психологічне благополуччя (C.Ryff)	Інтегральний показник ступеня спрямованості людини на реалізацію основних компонентів позитивного функціонування (особистісного зростання, самопринятия, управління середовищем, автономії, цілі в житті, позитивних відносин з оточуючими), ступінь реалізованості цієї спрямованості, виражається у відчутті щастя, задоволеності собою і власним життям .
Актуальне психологічне благополуччя (П. Фесенко)	Ступінь реалізованості основних компонентів позитивного функціонування по C. Ryff.
Ідеальне психологічне благополуччя	Ступінь спрямованості на реалізацію компонентів позитивного функціонування по C. Ryff.
Психологічне благополуччя (Л. Куліков)	Злагодженість психічних процесів і функцій, відчуття цілісності, внутрішньої рівноваги. Поряд з психологічним благополуччям виділяється соціальне, духовне, фізичне
Психологічне благополуччя (А. Воронина)	Системне якість людини, на основі психофізіологічного збереження функцій, проявляється в переживанні змістовної спрямованості та цінності життя в цілому як засобу досягнення внутрішніх, соціальних орієнтованих цілей і є умовою реалізації його потенційних можливостей і здібностей.
Суб'єктивне благополуччя (E. Diener, 1999)	Визначає відчуття задоволеності життям як «когнітивний процес оцінювання, глобальна оцінка власного життя в цілому». Компоненти: задоволення, приємні емоції (pleasant affect), неприємні емоції (unpleasant affect)
Суб'єктивне благополуччя (Р. Шаміонов)	Поняття, що виражає власне ставлення людини до своєї особистості, життя і процесів, що мають важливе значення для особистості з точки зору засвоєних нормативних уявлень про зовнішньому і внутрішньому середовищі і характеризується відчуттям задоволеності

Як видно з таблиці, обидві категорії відмінні за визначенням, але багато в чому близькі за змістом. Як вітчизняні, так і зарубіжні психологи сходяться на думці, що психологічний/суб'єктивне благополуччя - це « переживання», «відчуття» щастя, задоволення життям, задоволення (гедонестіческій підхід) або особистістного рівня досягнень, ступеня успішності самореалізації, самоактуалізації та ефективності (евдемоніческій підхід).