1.5 Складові психологічного благополуччя

Одним з найповніших, на думку багатьох дослідників, є перелік критеріїв психічного здоров'я, складений Н.Д. Лакосіна і Г.К. Ушаковим (1976). У нього входить безліч ознак, починаючи від адекватності сприйняття і поведінкових реакцій, критичного підходу до обставин життя, і закінчуючи почуттям відповідальності за близьких і самоствердженням в колективі без шкоди для інших його членів.

За кордоном представники психології здоров'я трактують це поняття як благополуччя (well-being) в самому широкому сенсі. Благополуччя - це багатофакторний конструкт, який представляє складний взаємозв'язок культурних, соціальних, психологічних, фізичних, економічних і духовних чинників. Цей складний продукт - результат впливу генетичної схильності, середовища та особливостей індивідуального розвитку. Таке формулювання благополуччя найбільш відповідає визначенню здоров'я, зафіксованому в преамбулі Статуту Всесвітньої Організації Охорони здоров'я (1948): «Здоров'я - це не тільки відсутність будь-яких хвороб і дефектів, а й стан повного фізичного , психічного і соціального благополуччя ». Тоді питання полягає у визначенні поняття благополуччя, яка розглядалася в психології в контексті вивчення щастя, суб'єктивного благополуччя ( Subjective Well - Being) , задоволеності життям ( Life Satisfaction ) та якості життя ( Quality of Life ) [8].

Ключові вимірювання благополуччя[7]:позитивне ставлення до себе і свого минулого(самоприйняття - Self- Acceptance); наявність цілей і занять, що придають сенс життю (мета в житті - Purpose in Life); здатність виконувати вимоги у повсякденному житті (компетентність - Environmental Mastery); почуття безперервного розвитку і самореалізації ( особистісне зростання - Personal Grouth); стосунки з іншими, турботливі і довірливі( позитивні відносини з іншими - Positive Relations with Others); спроможність слідувати власним переконанням (автономність - Autonomy).

Висновки до першого розділу

Профіль психологічного благополуччя змінюється з віком. Два аспекти благополуччя - позитивні відносини з іншими і самоприйняття - залишаються постійними протягом життя. Такі, наприклад як, компетентність і автономність з віком , виявляють тенденцію до збільшення. Значення за шкалами особистісного зростання і цілей зменшуються. Головними критеріями благополуччя особистості виступають об'єктивна успішність (соціальне, фізичне, психологічне та соматичне здоров'я) і суб'єктивне переживання благополуччя , що виявляється у відчутті щастя і задоволеності життям в цілому. Всі перераховані складові благополуччя тісно взаємопов'язані і впливають один на одного.

Глава 2. Особливості суб’єктивного благополуччя осіб похилого віку

Великий вплив на емоційний стан осіб літнього віку має соціальний контекст життя людини. За таких умов збереженість емоційної сфери набуває важливого значення, адже дозволяють встановлювати контакт з навколишніми, задовольняти потребу в «орієнтації на інших», що складає основу уявлень про благополуччя у похилому віці (C. Ryff, T. Lyyra, R. Heikkinen, S. Charles, L. Carstensen та ін.)[22].

Відмінності у рівні задоволеності життям у досліджуваних із геріатричного пансіонату показники нижчі. Такий результат закономірний, адже у закладі геріатричного типу людина обмежена у спілкуванні з близькими, практично не має змоги брати участі у житті суспільства, відчуває себе соціально покинутою та непотрібною. Найвищими показниками задоволеності життям відзначається група осіб, що залучені до соціальної активності. Справді, результати дослідження підтверджують ту думку, що соціальний контекст життя літньої людини відіграє важливу роль у забезпеченні її благополуччя. Суб‘єктивне благополуччя у пізній дорослості є тісно пов‘язаними психологічними феноменами. Підвищенню суб‘єктивної оцінки якості життя сприяє можливість задоволення потреби у соціальній взаємодії, умовами якої є як об‘єктивні обставини життя.