ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.ГОНЧАРА

ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ

^{(повна назва кафедри)*}

Дипломна робота

за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст»

на тему « Психологічні передумови суб’єктивного

благополуччя у пізньому віці»

Виконала: студентка 5 курсу, групи ДС-13с-2з

_{________________________________________________________________________________ _______}

^{(шифр і назва напряму підготовки, спеціальності)}

Сивоконь Люція Валеріївна .

^{(прізвище та ініціали)}

Керівник____________________________________

_{____________________________________________________________________}

^{(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)}

Рецензент___________________________________

_{____________________________________________________________________}

^{(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)}

Дніпропетровськ – 2014 року

ВСТУП………………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУБ'ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ………………………………………………………………….....9

1.1 Визначення «суб'єктивного благополуччя» в літературних джерелах ………………………………………………..…………………………….....9

1.2 Поняття феномена «психологічне благополуччя»………………...….11

1.3 Загальна характеристика психологічного благополуччя …………….13

1.4 Основні підходи до визначення психологічного благополуччя особистості …………………………………………………………..……..14

1.5 Складові психологічного благополуччя …………………….……...…16

Висновки до першого розділу……………………………..…………………...…17

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ……………………………………………………………….18

2.1 Психологічний розвиток та особливості особистості в похилому віці.………………………………………....................................................19

2.2 Характеристика особистості в пізньому віці…………....………….....21

2.3 Процес старіння в умовах будинку-інтернату.………………………..21

2.3 Фактори, які сприяють високому рівню психологічного благополуччя.………………..……….……………………………………..24

2.4 Складові благополуччя особистості в пізньому віці……………….....29

Висновки до другого розділу………………………………………………...…...34

РОЗДІЛ 3 МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ПІДБІР МЕТОДОЛОГІЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЯ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

ПСИХОЛОГІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ У ПІЗНЬОМУ ВІЦІ……………………………………………………………………..

3.1 Методологічне обґрунтування емпіричного дослідження…………..

3.2 Підбір методологічного інструментарію емпіричного дослідження

Висновки до третього розділу……………………………………………...…..

РОЗДІЛ 4 РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ У ПІЗНЬОМУ ВІЦІ……………………………………………………………………

4.1 Результати емпіричного дослідження……………………………………

4.2 Аналіз та інтерпретація результатів емпіричного дослідження……….

Висновки до четвертого розділу…………………………………………………….

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 5 ОХОРОНА ПРАЦІ……………………………………………………….

5.1 Визначення небезпечних та шкідливих чинників на робочих місцях по показникам охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях у кабінеті психолога.

5.2 Аналіз небезпечних та шкідливих чинників на робочих місцях по показникам умов праці при роботі психолога.

5.3 Заходи з охорони праці щодо створення безпечних та сприятливих умов на робочих місцях при роботі психолога.

5.4 Розрахунки виділення в повітря надлишкового тепла

Висновки до пьятого розділу………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….

ДОДАТКИ

ВСТУП

Сутність і стан вивчення основного питання роботи. У геронтології, в міру накопичення даних про негативні зміни організму і психіки, було виявлено необхідність визначити позитивні аспекти процесу старіння (Б. Ананьев, Л. Анциферова, І. Аршавський, A. Бодалев, М. Єрмолаїва, О. Краснова, П. Шахматов, Я. Стюарт-Гамільтон, та ін.) а саме, тенденцію позитивного ставлення до старості як до продуктивного етапу онтогенезу. Використовуючи такі поняття, що описують позитивні аспекти функціонування особистості як нормативні закономірності пізнього віку, як: «мудрість» (Л. Анциферова) , «щаслива старість» (Н. Шахматов) , «психологічний вітаукт» (Н. Корсакова, О. Молчанова), в зарубіжній психології більшої популярності набуло поняття « успішного старіння»(Ж. Рове, Р. Ках) та ін.[4].

Цей напрямок сприяв появі позитивної психології і евдемоністичного підходу ( М. Селігман, Р. Райан, Э.Л. Деси, К. Ріфф, А. Ватерман та ін), які на перший план висувають дослідження позитивних аспектів психічного функціонування - щастя, оптимізму , солідарності та інших цінностей гуманістичної орієнтації . Цілі цих досліджень - максимально використовувати здібності і можливості людини , щоб зробити досвід його життя більш задовільним.

У цьому напрямку важливе місце займає поняття «психологічного благополуччя» ( К. Ріфф,1995), яке визначається як показник ступеня спрямованості людини на реалізацію основних компонентів позитивного функціонування, суб'єктивно виражається у відчутті щастя, задоволеності собою і власним життям.

В останні роки в зарубіжній психології з'явився ряд досліджень , присвячених проблемам психологічного благополуччя під час старіння. У цих роботах описано зміни в переживанні психологічного благополуччя з віком, залежність від соціальних факторів, зв'язок з особистісними характеристиками і способом життя. Підставою вихідних данних для розробки теми стало те, що аналогічних досліджень осіб похилого віку у вітчизняних джерелах раніше не проводилося. Так як ця тема мало описана і досліджена на території Україи, то акруальность вивчення вимагає більш детального розгляду її теоретичних даних.

Актуальність теми: актуальність проблеми психологічного благополуччя особистості в пізньому віці визначається її високою значимістю для вирішення найважливіших питань конструктивного розвитку і функціонування особистості, і недостатністю теоретичних і емпіричних досліджень в даній сфері.Саме тому обрана проблематика дослідження є актуальною на данний момент.

Мета дослідження: проаналізувати особливості психологічного благополуччя в похилому віці, фактори та складові, які пов’язані з переживанням психологічного благополуччя, що є умовами його досягнення.

Об’єкт дослідження: структура і рівень психологічного благополуччя в похилому віці.

Предмет дослідження: психологічні передумови формування зовнішніх чинники та внутрішніх умови психологічного благополуччя осіб пізнього віку.

Гіпотеза: існують внутрішні регулятори психологічного благополуччя в похилому віці, такі як особливості самосвідомості, мотивації та емоційної сфери особистості.

Психологічного благополуччя при старінні знаходиться в безпосередній залежності від впливу соціальних факторів: професійної зайнятості, освіти, сімейного стану, форм рекреаційного поведінки.

Завдання дослідження:

Для досягнення мети та перевірки гіпотез були поставлені такі завдання дослідження згідно ніпотези.

Теоретичні завдання:

- Проаналізувати позитивні аспекти вікових змін особистості при старінні;

- Проаналізувати моделі і дані з урахуванням можливих вікових та індивідуальних відмінностей.

Емпіричні завдання:

- Підібрати вимірювальні процедури для діагностики психологічного благополуччя в похилому віці;

- Виділити соціальні фактори, що сприяють високому рівню психологічного благополуччя осіб похилого віку;

- Встановити параметри соціальної мережі, які сприяють більш високому рівню психологічного благополуччя;

Методи дослідження:

З використанням організаційних методів проведено порівняльний аналіз багатодетермінованості та взаємовпливу психічних явищ, що дозволили відкрити роль в формуванні психологічного благополуччя при старінні знаходиться в безпосередній залежності від впливу соціальних факторів: професійної зайнятості, освіти, сімейного стану, форм рекреаційного поведінки, які зумовили прояв фактору що вивчається.

Для перевірки гіпотез дослідження затосовано емпіричні методи: Шкала психологічного плагополучія К. Ріфф адаптована Шевелькова Т. Д., Фесенко П. П. (2005) (Шевеленкова Т. Д., Фесенко П. П. (2005). Методика «шкала психологічного благополуччя» виявляє актуальне благополуччя людини на даному життєвому етапі[35]. Типова карта методики САН. (Методика і діагностика самопочуття, активності і настрою). Розроблено співробітниками 1 Московського медичного інституту імені І. М. Сєченова В. А. Доскін, Н. А. Лаврентьєвої, В. Б. кулі і М. П. Мірошниковим в 1973 р[40]. Шкала суб'єктивного благополуччя Фетіскін Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М[40]. 4. Анкета. Методика «Незавершені речення».

Оборобка результатів дослідження проведена за допомогою математико-статичстичних методів, оцінка математичних розбіжностей t-Cтьюдента. Узагальнення результатівздійстено з використанням інтерпретаційних методів(класифікація і узагальнення емпіричних данних).

Теоретико-методологічні основи дослідження: принцип соціальної обумовленості психіки (Л. Виготський, О. Леонтьєв) , суб'єктно - діяльнісний підхід ( К. Абульханова-Славська , А. Брушлінскій , C. Рубінштейн та ін.); системний підхід у дослідженні структури і детермінації складних психічних явищ та індивідуальності людини ( Б. Ананьев, Б. Ломов, B. Мерлін); теорії про сутність і характеристиках позитивного функціонування людини: гуманістична психологія (А. Маслоу, К.Роджера), позитивна психологія (Е. Diener, М. Seligman), екзистенційна психологія (В. Франкл, Ф. Ланге), теорія психологічного благополуччя К. Ріфф)[2; 19; 20; 22; 35].

Наукова новизна:

Наукова новизна дослідження полягає в наступному: на українськомовній вибірці вперше була описана специфіка психологічного благополуччя па пізніх етапах онтогенезу, виділені позитивні тенденції за показниками особистісного зростання і цілі життя в літньому віці і їх згасання. Структура психологічного благополуччя була досліджена комплексно з точки зору трьох рівнів аналізу (соціальний, особистісний, від індивідуальної). На цій основі були виділені предиктори(засіб прогнозування) психологічного благополуччя під час старіння.

Теоретична та практична значущість роботи

Теоретична значущість роботи полягає в тому, що його результати розширюють і поглиблюють наукові уявлення про вікову специфіку структури психологічного благополуччя в період літнього і старечого віку; формують теоретичну базу для подальших емпіричних досліджень оптимізації психічного функціонування в похилому і старечому віці, описують картину благополучного старіння як нормативного явища.

Практична значущість результатів дослідження полягає у можливості використання матеріалів і висновків в наданні психологічної допомоги людям похилого віку, створення коррекціоппих програм з урахуванням особливостей людей пізнього віку. Результати дослідження можуть бути використані при формуванні умови благополучного старіння в різних соціальних установах і в сім'ї. Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі підготовки та підвищення кваліфікації психологів, особливо в області героптопсіхологіі.

Структура дипломної роботи

Робота складається з вступу, п’яти розділів, висновків,додатків та списку використаної літератури що включає 59 джерел. Аналітичний матеріал представлений 24 таблицями і 10 малюнками.

Емпірична база дослідження. Усього в дослідження взяло участь 50 осіб, у віці 61 до 93 років. Кількість: 27 чоловіків, 23 жінок.

Вибірка комплектувалася па основі співбесід з пацієнтами геріатричного центрув піздньому віці та особами пізднього віку, проживаючими з сімьями або окремо. При комплектуванні вибірки кожен випробовуваний проходив тестування та анкетування, що включало заповнення біографічних даних і самооцінку: стан здоров'я, матеріальне забезпечення, сімейний стан, рувень субьєктивного та психологічного благополуччя.

Розділ 1 теоретичні аспекти суб'єктивного благополуччя особистості

1.1 Визначення «суб'єктивного благополуччя» в літературних джерелах

У 1960 р. американські дослідницькі організації почали опитування людей з питання про щастя і задоволеність. Це призвело до появи ранніх класичних робіт. Серед них: «Модель людських тривог» Кентріла - міжнародне обстеження 23 875 респондентів; «Структура психологічного благополуччя» Бредберна; «Якість американського життя» Кемпбелла, Конверса і Роджерса.

У 1967 р. Вілсон опублікував огляд літератури з питань суб'єктивного благополуччя в «психологічному бюлетені». В 1974 р. заснований журнал «Дослідження соціальних показників», в якому з'явилося багато матеріалів з проблем щастя, благополуччя та задоволенністю життям. 1999 р. було створено журнал «Дослідження щастя», редактор якого – Венховен [7].

У 1994 р. даний дослідник випустив свій об'ємний тритомник «Кореляти щастя», де заново проаналізовані 630 найбільших досліджень з усього світу. Д. Канман, Е. Дінер і С. Шварц підготували іншу об'ємну працю «Основи гедоністичної психології», що базується на результатах конференції в Прінстоні [7].

У дослідженнях суб'єктивного благополуччя особистості приділяється велика увагу відповідності актуальних (актуалізуються) потреб суб'єктивним можливостям людини щодо їх задоволення. Відповідно, при високих потребах, але низькому рівні оцінюваної можливості задоволення потреби, настає суб'єктивне неблагополуччя[14].

Рівень субъективного благополуччя буде відповідати задоволенню потреб різного рівня:

1) біологічні потреби; 2) соціальні потреби включають прагнення належати до соціальної групи (спільності) і займати в цій групі важливе місце, користуватися прихильністю і увагою оточуючих, бути об'єктом їх поваги і любові; 3) потреби пізнання навколишнього світу і свого місця в ньому, пізнання сенсу і призначення свого існування на землі [14].

Така побудова узгоджується і з концепцією А. Маслоу, в якій ступінь самоактуалізації особистості відповідає ієрархічній структурі у сфері потреб. Першочергово стоять біогенні потреби, потім, психофізіологічні, соціальні, вищі і найвищу позицію займають так звані «мета-потреби». Важливим є те, що в теорії А. Маслоу обов’язково перехід від однієї подреби к іншій як результат задоволенностті попередньої.

У суб'єкта когнітивний компонент благополуччя виникає щодо несуперечливої картині світу. Емоційний компонент благополуччя як успішне (або неуспішне) функціонування всієї особистості[34].

Поняття психологічного благополуччя особистості багатогранне і багатоаспектне. Суб'єктивне благополуччя є характеристикою особистості[1].

Е. Дінер, аналізуючи літературні дані, виділив наступні ознаки суб'єктивного благополуччя:

1. Суб'єктивність. Суб'єктивне благополуччя існує завдяки індивідуальному досвіду.

2. Позитивність вимірювання. Суб'єктивне благополуччя - це не просто відсутність негативних факторів, що характерно для більшості визначень психічного здоров'я. Необхідна наявність певних позитивних показників.

3. Глобальність виміру. Суб'єктивне благополуччя зазвичай включає глобальну оцінку всіх аспектів життя особистості в період від кількох тижнів до десятків років.

Дослідники розрізняють три варіанти суб'єктивного благополуччя: фізичне, психологічне і соціальне. Як нерозривна єдність трьох «Я»: фізичне «Я», соціальне «Я» і духовне «Я»[44].

1.2 Поняття феномена «психологічне благополуччя» у сучасній психології особистості.

Теоретичну базу для розуміння феномену психологічного благополуччя заклали дослідження Н. Бредберна, на думку якого для опису цього феномена необхідно оперувати ознаками, що відображають стан щастя та нещастя, суб'єктивного відчуття загальної задоволеності життям. Всі підходи до дослідження феномену психологічного благополуччя, можна розділити на кілька груп.

У першій групі ми розглянемо феномен «психологічне благополуччя» як дві основні течії: гедоністичну і евдемоністічну.

До гедоністичної течії можна відвести всі вчення, де благополуччя будується на балансі позитивного і негативного афектів( це концепції Н. Бредберна і Е. Дінера). Різниця між позитивним і негативним афектами є показником психологічного благополуччя і відображає загальне відчуття задоволеністю або не задоволеністю життям.

Е. Дінер ввів поняття «суб'єктивне благополуччя» яке складається з трьох основних компонентів: задоволеннвсть, приємні емоції і неприємні емоції, всі три компоненти разом формують єдиний показник суб'єктивного благополуччя. Таким чином, можна стверджувати, що людина має високий рівень суб'єктивного благополуччя, якщо в більшості випадків він відчуває задоволенність життям, і тільки в окремих ситуаціях переживає неприємні почуття.

Евдемоністічне розуміння будується на тому постулаті, що головний і самий необхідний аспект благополуччя - особистісне зростання. Такий підхід характерний для поглядів А. Вотермена.Тут щастя розуміється як форма переживання повноти буття, пов'язаного з самоздійсненням.

Дві форми саморегуляції: зміцнення людиною значущості світу і посилення своїх можливостей. На основі цих двох форм саморегуляції утворюється чотири відносно незалежних принципи мотивації до світу: максимізація корисності, мінімізація потреб, мінімізація складності, максимізація здібностей.

У другій групі основі вивчення проблеми позитивного психологічного функціонування особистості (теорії А. Маслоу, К. Роджерса Г. Олпорта, К.-Г. Юнга, Е. Еріксона, Ш. Бюлер, Б. Ньюгартена, М. Яходи, Д. Биррен).

Основоположником цього підходу стала К. Ріфф. Вона узагальнила і виділила шість основних компонентів психологічного благополуччя: самоприйняття, позитивні відносини з оточуючими, автономія, управління навколишнім середовищем, сенс життя, особистісний ріст.

Третя група на основі психофізіологічного збереження функцій. Генетичні фактори також можуть пояснити індивідуальні відмінності в психологічному благополуччі. Р.М. Райан і Е.Л. Дісі вважають , що є очевидним зв'язок між фізичним здоров'ям і благополуччям. Хвороба часто викликає функціональні обмеження , які зменшують можливості для задоволеності життя.

До четвертої групи віднесемо П.П. Фесенко і Т.Д. Шевеленковой, як цілісне переживання, вираженого в суб'єктивному відчутті щастя, задоволеності собою і власним життям пов'язане з базовими людськими цінностями і потребами. Суб'єктивне явище, яке безпосередньо залежить від системи внутрішніх оцінок самого носія даного переживання.

На основі складного переживання людиною задоволеності власного життя, авторами було виділено «актуальне психологічне благополуччя » і «ідеальне психологічне благополуччя », в якому подання про «ідеальне » виступає глобальним інструментом оцінки людиною свого буття. ( Bradburn N., Diener E., Waterman AS, Кроник А.А., Ахмеров Р.А., Ryff CD, Ryan RM, Deci EL, Лінч М., Вороніна А.В., Шевеленкова Т.Д., Фесенко П.П ).