58.) Емоційна сфера людей похилого віку. Задоволеність життям у старості. Основні чинники незадоволення старістю. Риси особистості, які сприяють старінню

Специфіка емоційної сфери людини в старості багато в чому визначається підсумком кризи, що переживається їм , як правило, в період закінчення трудової діяльності. Наявність даної кризи підтверджується більшістю дослідників старості. Однак найбільш точно, на наш погляд, він розглянутий у роботі М. В. Єрмолаєва. Отже, відповідно до її теорії під час даної кризи людина усвідомлено або неусвідомлено здійснює вибір своєї стратегії старіння. Перша стратегія передбачає можливість подальшого прогресивного розвитку особистості людини. Вона здійснюється при тенденції людини як до збереження старих, так і до формування нових сфер соціальних зв'язків, що дають йому можливість відчувати свою суспільну користь. Друга - прагнення людини насамперед зберегти себе як індивіда, тобто здійснити перехід до діяльності, спрямованої на «виживання» його як індивіда на тлі поступового згасання психофізіологічних функцій. Зрозуміло, що можливість розвитку при такій стратегії обмежена. Однак більшість робіт з психології старості присвячено тільки другий стратегії старіння. Автори відзначають, що, на жаль, багато досліджень старості грунтуються на вивченні її через хвороби і фіксують тільки явища інволюції, залишаючи без уваги еволюційні процеси. Є тенденція механічного перенесення даних таких досліджень на всіх літніх людей. Однак це неприпустимо. Виділені стратегії старіння занадто різні і забезпечують різну якість і задоволеність життям.

Старість пов'язана не тільки з багатьма новими проблемами, вона обдаровує людину філософським баченням життя, умиротвореністю, терпеливим, розважливим ставленням до подій у світі і до людей, які її оточують. За відсутності значних проблем зі здоров'ям, наявності матеріального благополуччя, злагоди в родині багато людей справді проживають щасливу старість.

Задоволеність життям у старості особливо залежить від матеріального становища. Погіршення фінансових можливостей часто спричинює зниження самооцінки, появу відчуття залежності, депресивних станів. Послабити вплив фінансових проблем на задоволеність життям літньої людини можуть ефективна соціальна політика держави, чуйність, підтримка з боку родичів і близьких.

Ставлення літньої людини до свого становища залежить і від особистісного чинника. Наприклад, людина з поганим станом здоров'я і фінансовими проблемами легше переживає погіршення здоров'я і матеріального добробуту, ніж ті, хто перебуває у кращому за цими критеріями становищі, оскільки вона вже звикла до таких змін.

На ставлення до старості також впливають особливості минулого життя людини.

59.) Людина похилого віку у системі суспільних зв’язків. Проблеми взаємостосунків старих людей з різними поколіннями. Стосунки старих людей з рідними та близькими, значення сім’ї.

Процес соціалізації в соціології розглядається і як двоєдиний процес інтернального та екстернального характеру дії індивіда. Інтернальність у поведінці людини виявляється у трансформації зовнішніх факторів соціального середовища у внутрішні процеси свідомості і орієнтацію особи на зовнішні впливові життєві фактори як на домінанту. Екстернальність виявляється в об'єктивації зовнішнього світу людини в її практичній діяльності, а система власних проявів свідомої дії із зовнішнім світом є домінантною ознакою. Таким чином, культура - це те, що засвоюється людиною в процесі соціалізації. А соціалізація - це те, як засвоюється людиною культура. Це одночасно і механізм, і процес.

Багатьом людям в період зрілості доводиться пристосовуватися до нових потреб та ролей своїх літніх батьків. Коли батьки здорові і можуть жити незалежно від дітей, їх стосунки часто характеризуються взаєморозумінням; батьки і діти допомагають одне одному різними способами. Ці стосунки змінюються, коли батьки починають хворіти і стають занадто слабкими, щоб жити самостійно. Фізичні недуги батьків є основною причиною "возз'єднання" сім'ї і повернення до спільного проживання.

Особливості ставлення дорослих дітей до батьків залежать від їх життєвого досвіду, а також стадії сімейного циклу, на якій вони знаходяться. Міра залучення дітей для допомоги батькам може відрізнятися у кожної людини та у різних сім'ях.

Дуже важливим чинником, який впливає на стосунки дорослих дітей та батьків є стать. Стосунки доньки з батьками похилого віку відрізняються від стосунків сина. Також відмінності можуть залежати від того, хто - батько чи мати - потребує допомоги і турботи. Традиційно базові стосунки батьків та дітей розбудовуються таким чином, що частіше саме донька піклується про старих батьків. Етнічні і соціальні чинники також можуть впливати на стосунки людей різних поколінь.

Переважна більшість людей зрілого дорослого віку підтримують постійні стосунки зі своїми батьками, які включають регулярне спілкування, спільні спогади і взаємодопомогу. Дослідження підтверджують, що між дорослими людьми та їх батьками постійно відбуваються соціальні, емоційні та матеріальні контакти. Батьки часто надають фінансову підтримку своїм дорослим дітям та онукам. Загалом, більшість людей у період зрілої дорослості зберігають зв'язок і емоційно близькі стосунки як зі своїми батьками, так і своїми дітьми.

Деякі дорослі діти не піклуються про своїх старих або хворих батьків. Вони можут