54.) Старіння і психологічний вік. Кризи похилого віку. Психологічна готовність дорослої людини до прийняття старіння. Реалізація мудрості як сенсу життя у старості

Облік психологічного віку допомагає нам зрозуміти, а іноді і прогнозувати специфіку розвитку особистості. У пізній зрілості, як і в зрілості, адекватність психологічного віку, і особливо збереження почуття молодості, зазвичай поєднується з особистісним ростом. Останній момент і є найбільш важливим: інтенсивний розвиток особистості, прагнення до самовдосконалення та самореалізації можливі на будь-якому віковому етапі. Психологічний вік тому більше, ніж хронологічний, пов'язаний з тим, що зараз прийнято називати якістю життя. Набагато більш значуще те, як людина живе і в зв'язку з цим як себе сприймає і усвідомлює, ніж те, коли він народився і до якої вікової категорії об'єктивно повинен бути віднесений. Як писав ще на самому початку нашої ери Л. Сенека, потрібно намагатися, «щоб життя наша, подібно коштовності, брала не величиною, а вагою. Мірятимемо її справами, а не терміном ...

Старіння пов’язане зі змінами, що проходять на всіх рівнях організації життєвої матерії. Закономірні вікові зміни організму називають гомеорезом. Визначення гомеореза дозволяє прогнозувати темп старіння – природний, прихований чи повільний.

Існує дві традиційні точки зору на причини розвитку старіння (закономірності):

1. Старіння – генетично запрограмований процес, результат закономірної реалізації програми, закладеної у генетичному апараті.

2. Старіння – результат руйнування організму, викликаний різними факторами, дія яких повторюється і накопичується на протязі всього життя.

Завершення етапу зрілого дорослого віку, пов'язане з ще однією кризою, що визначається дослідниками як криза зрілого віку. За даними різних періодизацій, криза зрілого віку може відбуватися в період 55-65 років.

Б.Лівехуд описує кризу таким чином: "Приблизно у віці 56 років в житті людини трапляється ще одна буря. Життя людини рівномірно розвивалося в період зрілості на досить високому рівні, перед очима була перспектива, світ сприймався у всій повноті. Тепер погляд людини знову спрямовується всередину. Багато людей переживають початок кризи як період ще більших випробувань, виникає почуття, що в житті з'являться такі завдання, про які раніше і подумати не могли. Це найбільш сенситивний період підготовки до того, що хотілося б зробити, зосередитися на тому, що обов'язково потрібно завершити. З тривогою людина розуміє, що не встигне зробити все те, що заплановано".

Ш.Бюлер характеризує кризу як початок старіння; вона відзначає, що вирішальним чинником у цей період є усвідомлення наближенні смерті, а також факт виходу на пенсію. Цей період життя вона визначає як "складний вік душевної кризи".

55.) Індивідуальні типи старіння. Довголіття. Фактори, що визначають довголіття людини

Фізіологія старіння

Докладніше: Фізіологія старіння людини

Фізіологічні зміни, що протікають в тілі людини із віком, перш за все полягають в зниженні біологічних функцій і здатності пристосувати до метаболічного стресу. Ці фізіологічні зміни зазвичай супроводжуються психологічними і поведінковими змінами. Власне біологічні аспекти старіння включають не тільки зміни, викликані старінням, так і погіршення загального стану здоров’я. Людина у пізньому віці характеризується більшою уразливістю до хвороб, багато з яких пов'язані із зниженням ефективності імунної системи у старому віці. Так звані хвороби похилого віку, таким чином, є комбінацією симптомів старіння та хвороб, проти яких організм більше не в силах боротися. Наприклад, молода людина може швидко оправитися від пневмонії, тоді як для особи похилого віку вона може легко стати смертельною.

Робота багатьох органів, таких як серце, нирки, мозок та легені, знижують ефективність своєї роботи. Частина цього зниження є результатом втрати клітин цих органів та зниження можливостей їх відновлення у надзвичайних випадках. Крім того, клітини старої людини не завжди в змозі виконувати ті ж функції. Певні клітинні ферменти також знижують свою ефективність, тобто процес старіння відбувається на всіх рівнях. Загальні деталі та причини старіння описані детальніше у статті «Старіння», фізіологічні деталі — у статті «Фізіологія старіння людини».

Психологія старіння

Найпомітніші зміни в роботі мозку під час старіння полягають в погіршенні короткострокової пам'яті і збільшенні часу реакції. Обидва з цих факторів обмежують можливості для нормального існування у суспільстві і є об'єктом великого числа досліджень. Проте, якщо літня людина отримує більше часу для вирішення певної задачі, що не використовує великої кількості сучасних знань, старі люди лише незначно поступаються молодим. У задачах, що пов'язані із словниковим запасом, загальними знаннями та діяльністю, до якої людина звикла, зменшення продуктивності з віком майже непомітно.

Важливим психологічним ефектом старіння класично вважається зменшення рівня сучасних знань, пов'язане із погіршенням можливостей до навчання. Експериментальні дослідження показують, що хоча старі люди дійсно вчаться помітно повільніше, ніж молодь, зазвичай вони цілком здатні до засвоєння нового матеріалу і можуть запам'ятати нову інформацію так саме, як і молодь. Проте, відмінності у навчанні збільшуються з тру

Довголі́ття — тривалість життя вище середнього терміну. Тобто довголіття це «довге життя», це стосується життя що триває довше, ніж зазвичай очікують. Термін довголіття використовують в науках, які досліджують закономірності відтворення населення — демографія, геронтологія. Дослідження закономірностей процесів старіння сприяє розробці методів збільшення тривалості життя. Довголіття досягається при здоровому способі життя і сприятливих умов навколишнього середовища.

1 Раціональне харчування. Нині в людей почали проявлятися ті захворювання, які раніше були притаманні старшому поколінню. Зараз «молодшають» рак, метаболічний синдром, кардіологічні захворювання. Це пов’язано, зокрема, із покращенням (кількісно, а не якісно!) харчування

2 Здоровий сон.

3 навколишне середовище

За останні десятиріччя особливості екології знайшли своє відображення у рівнях і характері здоров'я населення та в показниках захворюваності інфекційної та неінфекційної природи. Серед останніх перші рангові місця посідають хвороби органів дихання (І), системи кровообігу (II), злоякісні новоутворення, психічні розлади (III), травми та отруєння, спадкові хвороби (IV

56.) Особливості Я-концепції і розвитку особистості в період старості. Основні типи спрямованості людини похилого віку : гедоністична, егоїстична, духовна

«Я - концепція» - це прояв самосвідомості, динамічна система уявлень людини про себе. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.

57.) Розвиток когнітивної сфери у старості. Особливості пізнавальних процесів у старості. Психологічні чинники інтелектуальної активності людей похилого віку

На сьогоднішній день більшість дослідників підтримують думку про те, що молоді люди поступаються літнім за рівнем розвитку певних аспектів мислення. Особливо дане твердження стосується феномену мудрості

Мудрість - це експертна система знань людини, що орієнтована на практичні аспекти життя і дозволяє робити зважені висновки і давати корисні поради, які стосуються життєво важливих питань.

Експертні знання, що асоціюються з мудрістю, на думку зарубіжних дослідників, можливо розділити на п'ять категорій: фактуальні знання, процедурні знання, контекстуальні (знання, що пов'язані з подіям в особистому житті та історичними змінами), знання життєвих цінностей, розуміння не передбачуваної мінливості життя.

Більшість дослідників погоджуються з тим, що мудрість -це когнітивна властивість людини, в основі якої лежить кристалізований, культурно-обумовлений інтелект і яка пов'язана з досвідом та особистісними характеристиками людини. Автори виокремлюють низку когнітивних властивостей мудрості:

Перехід людини до старості супроводжується змінами в її пізнавальній сфері, що залежить від багатьох чинників і проявляється по-різному. Найбільше впливають на пізнавальну сферу об'єктивні фізіологічні чинники, передусім руйнування клітин головного мозку. Наприклад, до 80-90 років людина може втратити майже 40% кортикальних (лат. cortex - кора) клітин. У головному мозку знижується вміст води і підвищується вміст жирів.

У процесі старіння спостерігається погіршення більшості сенсорних функцій (зорова, слухова чутливість тощо), характер і міра якого можуть сильно відрізнятись у різних людей, що залежить від індивідуальних особливостей і діяльності, якою займалися вони протягом життя. Так, у музикантів зміни слухової чутливості менш виражені, ніж у більшості інших людей.

Старі люди сприймають і зберігають менше інформації, повільніше заучують словесний матеріал, ніж молоді. Краще запам'ятовують вони лише важливу для них інформацію. Поліпшення показників швидкості заучування і довготривалості запам'ятовування можливе внаслідок використання способів опосередкованого запам'ятовування.

З віком погіршується механічне запам'ятовування. Послаблення довгот