21.) Психологічна служба як форма існування практичної психології. Науковий, прикладної, практичний та організаційний аспекти психологічної служби

Практична психологія — це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої ситуації та індивідуальності людини або групи, внесення позитивних змін у процес взаємодії між ними і профілактику небажаних форм поведінки для найбільш повного розкриття сутнісних сил людини. Практична психологія є однією з форм духовної практики, спрямованою на оптимізацію індивідуального розвитку людини та збереження її індивідуальності.

Структура практичної психології багато у чому подібна до структури психології академічної. Разом із тим існують і деякі розбіжності. Головне — в орієнтації не на вивчення, дослідження, а на активне втручання у процеси індивідуальної або групової активності Скажімо, у науковій психології є така галузь, як соціальна психологія, у практичній — немає. Вона реалізується через психологію управління, психологію реклами, консультативну психологію, групову психотерапію і т. ін. Взагалі структура наукової психології складалась у зв'язку із основними факторами, що зумовлюють розвиток психіки (Ж. Годфруа, Г. Костюк, А. Петровський, С. Рубін-штейн). До них відносять фактори онтогенезу й філогенезу та фактори взаємодії людей у різних суспільних системах. Тому найрозвинутішими у даний час є такі галузі наукової психології, як вікова, соціальна, диференціальна, медична, психологія праці, етнопсихологія та ін.

Психологічна служба освітньої установи є інтегративним явищем, що являє собою єдність чотирьох складових або аспектів, – наукового, прикладного, практичного та організаційного. Науковий аспект передбачає проведення досліджень за проблемами методології та теорії практичної психології освіти, що вивчає індивідуальні прояви вікових закономірностей психічного розвитку, умови становлення особистості та індивідуальності. Завданням наукового аспекту є наукове обґрунтування та операційна розробка психодіагностичних, психокорекційних, психопрофілактичних та розвивальних програм, способів засобів та методів професійного застосування психологічних знань у конкретн

Прикладний аспект передбачає можливість використання психологічних знань працівниками освітнього закладу. Головними дієвими особами є педагоги, викладачі, методисти які у співпраці із психологами можуть використовувати новітні психологічні дані для освітніх потреб, цілей та завдань згідно Етичного кодексу та Конвенції прав дитини. Практичний аспект – забезпечують безпосередньо практичні психологи та особи, що входять до складу психологічної служби закладу освіти. До їх завдань не входить створення принципово нових методів дослідження психологічних закономірностей, однак зобов’язанням є професійно – грамотне використання усього того чим володіє сучасна науково–практична діяльність. Організаційний аспект включає створення дієвої структури психологічної служби закладу, забезпечення як взаємодії усіх ланок навчально–виховного процесу з організаційних та змістових питань, так і контроль за професійною діяльністю

22.) Аналіз моделей діяльності психологічних служб. Завдання і принципи психологічних служб у різних областях людської діяльності

Поняття про модель психологічної служби

Сьогодні практичні психологи у рамках психологічних служб здійснюють багато різних видів професійної діяльності. Вони працюють у різних соціальних сферах, взаємодіють з різними об'єктами психологічної допомоги, надають психологічну підтримку у вирішенні широкого спектра професійних та особистісних проблем своїх клієнтів.

Це обумовлює об'єктивну необхідність упровадження різних моделей психологічної служби, які визначають зміст, спрямованість та особливості її діяльності. При цьому модель психологічної служби слід на наш погляд, розуміти як систему теоретико-методичних, організаційних та етичних принципів, технологій, методів та форм надання психологічної допомоги. яка визначає специфіку діяльності практичних психологів у конкретній соціальній сфері.

Різноманітні моделі психологічної служби доцільно класифікувати за такими критеріями:

- об'єктно-цільовими: категорія об'єктів психологічної допомоги; пріоритетність надання психологічної допомоги; безпосередність/опосередкованість психологічної допомоги;

- організаційно-функціональними: територіально-організаційна підпорядкованість практичних психологів; їх професійно-кількісний склад;

1.1. "Суспільна", "організаційна", "групова" та "особистісна" моделі психологічної служби. Серед об'єктно-цільових критеріїв слід виділити насамперед такий критерій як "категорія об''єктів психологічної допомоги

1.2. "Екстремальна" та "стабільна" моделі психологічної служби. Наступним критерієм, за яким доцільно класифікувати об''єктно-цільові моделі психологічної служби, може виступати "пріоритетність надання психологічної допомоги різним категоріям об''єктів". Відповідно до цього критерію, можна виділити дві основні моделі психологічної служби

Метою психологічного консультування є допомога клієнтові у дослідженні власної особистості, у розумінні своїх стосунків з оточуючим світом, оцінці своїх проблем та в пошуку альтернативних варіантів їх подолання.

Ця мета реалізовується через розв'язування таких основних завдань (за Р.С.Нємовим) [29]:

1. Конкретизація (з'ясування) проблеми, з якою зустрівся клієнт. Це завдання полягає у вислуховуванні клієнта, спостереженні за ним. Внаслідок використання спеціальних прийомів вислуховування консультант приходить до висновку про те, в чому проблема клієнта.

2. Інформування клієнта про сутність проблеми, яка виникла у клієнта, про реальний ступінь її серйозності. Тобто консультант не лише аргументовано пояснює клієнту, в чому полягає його проблема, але й пояснює, чому ця проблема виникла і як її можна практично вирішувати.

3. Вивчення психологом-консультантом особистості клієнта.

23.) Умови становлення системи соціально-психологічних служб в Україні та перспективи її розвитку.

Виходячи з того, що основною метою діяльності психологічної служби системи освіти є:

- соціально-психологічне забезпечення процесу реформування освіти на рівні навчальних закладів;

- здійснення психологічної експертизи, соціально-психологічної корекції, соціальної реабілітації учнівської молоді;

- психологічна просвіта учасників навчально-виховного процесу: педагогічних працівників, учнів, батьків,

можна визначити основні задачі діяльності психологічної служби в Харківському регіоні щодо соціально-психологічного супроводу ШСЗ:

1. Забезпечення якісного психологічного супроводу процесу навчання учнів. Зокрема, здійснення діагностики готовності дітей до навчання у школі та проведення психолого-педагогічної корекції тих дітей, які виявились не готовими або відстають у навчанні. Виявлення та розвиток здібностей та обдарованостей дитини, і на основі цього підбір методик профільного навчання та особистісно-орієнтованої професійної орієнтації.

2. Науково-методичне і практичне забезпечення корекційно-розвивальної та реабілітаційної роботи. Зокрема, діагностика особистісного розвитку, ціннісних

24.) Основні сфери, види та напрямки діяльності психологічних служб (відповідно до спеціалізації

Основними видами діяльності практичного психолога є:

просвітницько-пропагандистська робота;

пропедевтична і профілактична робота;

психологічне консультування;

психодіагностика і прогностика;

психокорекція, психотерапія та соціально-психологічна ре­абілітація.

Яким буде конкретне поєднання видів роботи практичного психолога, які з них виявлятимуться як пріоритетні, залежить від специфіки установи, де працює практичний психолог, та роз­в'язуваної проблеми.

Практична психологія спрямована на досягнення як перспек­тивних, так і актуальних цілей.

Перспективні цілі передбачають розвиток, становлення інди­відуальності кожного індивіда, формування його психологічної готовності до життєвих ситуацій.

Перспективні цілі передбачають розв'язання таких завдань:

збереження психічного здоров'я і попередження емоційних розладів, зняття психічного напруження, яким супроводжується у дітей та дорослих період адаптації до нових умов навчання, робо­ти та життя;

створення умов, які б сприяли розвитку здібностей кожної дитини, можливостей для самовираження індивіда, розкриттю його творчого потенціалу, розвитку самостійного та творчого мислення, зацікавлення у відкритті нового, активізації пізнаваль­ної діяльності дітей;

25.) Мета та завдання діяльності психологічної служби (відповідно до спеціалізації).

Виходячи з того, що основною метою діяльності психологічної служби системи освіти є:

- соціально-психологічне забезпечення процесу реформування освіти на рівні навчальних закладів;

- здійснення психологічної експертизи, соціально-психологічної корекції, соціальної реабілітації учнівської молоді;

- психологічна просвіта учасників навчально-виховного процесу: педагогічних працівників, учнів, батьків,

можна визначити основні задачі діяльності психологічної служби в Харківському регіоні щодо соціально-психологічного супроводу ШСЗ:

1. Забезпечення якісного психологічного супроводу процесу навчання учнів. Зокрема, здійснення діагностики готовності дітей до навчання у школі та проведення психолого-педагогічної корекції тих дітей, які виявились не готовими або відстають у навчанні. Виявлення та розвиток здібностей та обдарованостей дитини, і на основі цього підбір методик профільного навчання та особистісно-орієнтованої професійної орієнтації.

2. Науково-методичне і практичне забезпечення корекційно-розвивальної та реабілітаційної роботи. Зокрема, діагностика особистісного розвитку, ціннісних

26.) Вимоги до особистості психолога. Професійні аспекти Я-концепції психолога. «Професійні хвороби» психологів

До людини, яка претендує на посаду практичного психолога, висувається система вимог, яка містить два компоненти. Це вимоги як до професійної компетентності фахівця, так і до його особистості. Освітньо-кваліфікаційні вимоги вже розглянуто, на часі висвітлення вимог до особистості практичного психолога.

Особлива увага у дослідженнях проблем підготовки практичного психолога приділяється виявленню компонентів професіоналізму психолога, його спеціальних здібностей та визначенню процедури підготовки психологів.

Д. Б. Богоявленська вважає, що особистість психолога-професіонала повинна відзначатися двома параметрами:

o досконалим володінням теоретичними знаннями і способами роботи;

o здатністю до швидкої адаптації.

Для становлення професіоналізму психолога, як зазначає О. Ф. Бондаренко, необхідно забезпечити системність, науковий універсалізм у професійній та особистісній підготовці [9].

Враховуючи модель особистості практичного психолога, сконструйовану В. Панком та Н. Чепелєвою, при прогнозуванні успішності практичної діяльності психолога слід звернути увагу на ряд складових його особистості [34].

Визначення професійної придатності особистості здійснюється за такими критеріями:

-фізичний стан. Необхідність його врахування обумовлена, по-перше, зв'язком між деякими соматичними захворюваннями (виразка, діабет, серцево-судинні захворювання тощо) і рисами характеру людини. Крім того, психолог повинен мати потужну енергетику і засоби її відновлення, інакше робота може негативно вплинути на здоров'я психолога. По-друге, існує ряд фізичних вад, які несумісні з посадою практикуючого психолога. До таких вад відносять інвалідність, глибокі косметичні дефекти, дефекти мовлення тощо;

-психічне здоров'я належить до надзвичайно важливих вимог, оскільки психологічними спеціальностями часто прагнуть оволодіти акцентуйовані особистості або люди з помітними особистісними проблемами, які переноситимуть на роботу свої власні проблеми. Це робитиме їх діяльність неефективною або й шкідливою та небезпечною;

-інтелект, особливо його вербальний компонент. Досвід засвідчує, що практикуючі спеціалісти з показниками інтелекту нижче середнього, як правило,

Формування Я-КОНЦЕПЦІЇ, за В. Нурковою, формується не безпосередньо в спілкуванні та оцінках інших, а на автобіографічних спогадах про вузьке коло таких оцінок (значимих) та своїх реакціях на них. Іншим механізмом формування Я-концепції є аналіз та ревізія зафіксованих у пам’яті випадків з життя, на основі яких робиться висновок про існуючі у суб’єкта риси характеру та якості особистості [3].

Отже, як бачимо, існує безліч підходів щодо визначення Я-концепції та механізмів її формування. Я-конце́пція — динамічна система уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб'єктивне сприйняття, що впливає на власну особистість зовнішніх факторів. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.

«Я-концепція» — цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я, що виступає як установка щодо самого себе і який включає компоненти:

когнітивний — образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості тощо (самосвідомості);

емоційний — самоповага, самоприниження тощо;

оцінково-вольовий прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу тощо