12. Призначення, будова і робота головної передачі. Розкажіть про порядок її обслуговування.

Головна передача автомобіля призначена для зміни напрямку поширення силового потоку з поздовжнього на поперечний, знижує частоту обертання елементів трансмісії і підвищує крутний момент, забезпечуючи розподіл силового потоку для приводу лівого і правого ведучого колеса.

Головні передачі бувають:

• одинарні, вони складаються з пари конічних шестерень зі спіральними зубами (ГАЗ-66);

• подвійні, вони складаються з пари спіральних конічних шестерень і пари циліндричних шестерень з косими чи шевронними зубами (ЗИЛ-130);

• гіпоїдні, вони складаються з пари конічних шестерень з гіпоїдними зубами і зміщенням вісі ведучої шестерні, вниз чи вгору, відносно веденої на повну величину, з метою зменшення чи збільшення дорожнього просвіту автомобіля;

• з двома передачами, які мають різні передаточні числа. Така головна передача являє собою дві складові: перша - пара спіральних конічних шестерень, друга - двохступінчасгий редуктор з циліндричними шестернями (КамАЗ).

Будова одинарної головної передачі (ГАЗ-66):

Ведучі шестерні головних передач виготовляють заодно з валом і встановлюють в корпусі в конічних підшипниках. На шліцевий хвостовик валу надіто фланець для кріплення карданної передачі.

Ведена шестерня кріпиться дванадцятьма спеціальними болтами до корпусу диференціала і обертається разом з ним.

Головна передача, разом з картером являє собою редуктор заднього мосту і кріпиться до балки ведучого мосту.

Обслуговування головної передачі: ' щоденно перевіряють, чи не підтікає масло з картеру головної передачі, а

також її роботу на ходу;

• через 2-3 тис. км пробігу, а далі через кожні 70 тис. км пробігу міняють масло в картері головної передачі;

• через кожні 10 тис. км пробігу контролюють рівень масла в картері головної передачі.

13. Вказати послідовність встановлення вилок карданного шарніру та проведення затягування болтів кріплення проміжної опори та фланців карданних шарнірів.

Об'єктивну оцінку стану карданної передачі можуть дати на станції технічного обслуговування, де за допомогою спеціальних пристроїв заміряють сумарний люфт у з'єднаннях карданних валів. Якщо таких пристроїв немає, стан карданної передачі можна перевірити обертанням карданного валу в обох напрямках і пересуванням його вздовж, осі. Це бажано робити двічі: один раз при виключеній передачі (перевіряється задній карданний шарнір) і другий раз при включеній передачі (перевіряється передній карданний шарнір). Відчутних переміщень карданного валу не повинно бути.

При наявності збільшених зазорів у підшипниках карданних шарнірів, карданну передачу знімають, очищують від бруду, розбирають, перевіряють стан н вузлів і деталей і замінюють спрацьовані.

Для заміни хрестовини користуються спеціальним пристроєм для випресовування її, який складається з кілець, різьбової втулки і пальця. Для розбирання хрестовини від'єднують карданний вал від фланця і знімають всі стопорні шайби з хрестовини, потім за допомогою пристрою здійснюють випресовування.

Перед складанням шарніру заповнюють порожнини у шипах хрестовини і змащують внутрішню поверхню корпусів підшипників спеціальним мастилом, а потім встановлюють шипи у вилку. Корпуси підшипників разом із голками надівають на шипи хрестовини і запресовують. Карданний шарнір можна вважати справним, якщо осьовий вільний хід хрестовини практично не відчувається (0,01-0,04 мм). Якщо зазор великий, встановлюють товсте стопорне кільце.

При виконанні вказаних робіт у домашніх умовах необхідно зберігати балансування карданної передачі, тому перед розбиранням відмічають взаємне розміщення деталей, у тому числі стопорні кільця і обойми сальників. Під час збирання всі деталі встановлюють у початкове положення відповідно до позначок.

Підтягування кріплень різьбових з'єднань деталей карданної передачі зовнішнім оглядом перевіряються щоденно при проведенні технічного обслуговування автомобіля, а через кожні 10000 км пробігу потрібно проводити обов'язкове підтягування кріплень болтів і гайок фланців карданних шарнірів і проміжної опори.