Склад екосистем (трофічна структура):
Продуценти – це організми, що створюють органічну речовину за рахунок сонячної енергії, води, вуглекислого газу та мінеральних солей, тобто здатні синтезувати складні органічні речовини з простих неорганічних сполук (рослини).
Консументами називають організми, які живляться готовою органічною речовиною (тварини).
Консументи 1-го порядку(фітофаги) – травоїдні.
Консументи 2-го порядку - м’ясоїдні
Редуценти – це організми, розкладають органічну речовину продуцентів і консументів (детрит) до простих сполук – води, вуглекислого газу й мінеральних солей (бактерії та гриби).
Детрит – тваринні та рослинні рештки.
Екологічні фактори – всі складові (елементи) природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування.
Види екологічних факторів:
абіотичні (всі елементи неживої природи, що діють на живий організм);
Таблиця 1.1
Основні види абіотичних факторів
Кліматичні або атмосферні |
Едафічні (ґрунтові фактори) |
Орографічні
|
Гідрологічні (фактори водного середовища) |
сонячна радіація; температура; вологість, тиск |
структура ґрунту; вологість; температура |
фактори рельєфу |
освітленість; температура; солоність, течії |
біотичні (форми взаємодії різних категорій організмів):
мутуалізм - взаємовигідне пристосування різних видів організмів один до одного;
хижацтво - такі взаємовідносини між організмами, при яких одні використовують інших як їжу;
паразитизм - одна із форм співіснування організмів, з яких один (паразит) живе за рахунок іншого (хазяїна);
конкуренція - це будь-яка взаємодія між популяціями різних видів, яка несприятливо впливає на їхній ріст та виживання.
Екологічна валентність – здатність організмів пристосовуватись до змін умов середовища.
Еврибіонти мають широку пристосованість до змін умов середовища (щурі, таргани, бур’яни)
Стенобіонти – організми з малою пристосованістю до змін умов середовища (орхідея, форель).
Трофічна структура екосистеми
Трофічний ланцюг (ланцюг живлення) – це послідовність зв’язків організмів в екосистемі, що будується на харчовій залежності одних видів від інших щодо переносу речовин та енергії.
Прикладом трофічного ланцюгу може бути така схема:
трава → заєць → лисиця → беркут → кліщ → паразити кліща
Поняття про біогеоценоз
Біогеоценоз – це сукупність біотопу з біоценозом.
Біотоп – однорідний за абіотичними факторами середовища простір, зайнятий біоценозом (тобто однотипна за своїм характером ділянка місцевості).
Біоценоз – спільнота організмів (продуцентів, консументів і редуцентів), що мешкають у межах одного біотопу.
біотоп
Рис. 1.2. Структура біогеоценозу
Агроценози (від грецьк. агрос - поле та койнос - загальний) - це зазвичай мало видове угрупування рослин, тварин, грибів та мікроорганізмів, створене людиною для отримання сільськогосподарської продукції, а саме:
Екологічна ніша - це притаманне кожному виду місце в біогеоценозі або екосистемі, яке є наслідком його взаємодії з абіотичними та біотичними факторами довкілля.
Ареал – це область поширення на земній поверхні систематичної групи живих організмів або угруповань.
Популяцією називають сукупність особин одного виду, які здатні до вільного схрещування, протягом тривалого часу (великої кількості поколінь) населяють певний простір (територію), а також вона відділена від сусідніх подібних сукупностей особин тими чи іншими формами ізоляції.