Екологічне законодавство України

Законодавчо-правовий механізм екологічного управління складається з наступних компонентів законодавчого та підзаконного регулювання:

1. Конституційне регулювання екологічних правовідносин.

2. Еколого-правове регулювання, що ґрунтується нормах законів та кодексів України.

3. Регулювання екологічних правовідносин еколого-правовими нормами різних галузей законодавства.

4. Міжнародно-правове регулювання.

5. Регулювання екологічних правовідносин нормами забезпечувальних галузей законодавства (притягнення винних осіб до відповідальності за екологічні правопорушення).

Чинна Конституція України, прийнята в 1996 році заклала принципи діяльності держави для стимулювання ефективного природокористування, охорони довкілля та утвердження екологічної безпеки. Кожному громадянину України гарантується право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (екологічну безпеку) та відшкодування збитків, завданих порушенням цього права (ч.1 ст.50). Крім того Конституція України передбачає право громадян на вільний доступ до екологічної інформації, в тому числі про якість харчових продуктів і предметів вжитку та можливість її подальшого поширення (ч.2 ст.50).

Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року. Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Управління екологічними мережами (природно-заповідним фондом)

Екологічна мережа - єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі - природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

Складовими структурних елементів екологічної мережі є:

• території та об'єкти природно-заповідного фонду як основні природні елементи екологічної мережі;

• водні об'єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки), водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють відповідні басейнові системи;

• ліси;

• курортні та лікувально-оздоровчі території з їх природними ресурсами;

• рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму;

• інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки тощо);

• земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

• земельні ділянки, які є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

• частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо;

• радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні, - як природні регіони з окремим статусом.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. До природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти вказані в табл. 2.9.

Таблиця 2.9