Фінансові ринки і фінансове посередництво
В умовах розвиненої ринкової економіки важливу роль у фінансовій та економічній системі держави відіграють фінансові ринки і фінансове посередництво. Фінансовий ринок як забезпечуюча сфера фінансової системи має винятково важливе значення для ефективного розвитку економіки.
Фінансовий ринок — механізм перерозподілу фінансових активів між окремими суб'єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, а також міжнародними фінансовими інститутами. Фінансовий ринок через посередників, фірми та інституції, що надають фінансові послуги, реалізує фінансові рішення домогосподарств, приватних компаній та урядових організацій.
Тривалий час вітчизняні вчені не виділяли у складі фінансової системи таких складових, як фінансовий ринок і фінансове посередництво, мотивуючи це тим, що порівняно невисокий розвиток фінансових посередників та проблеми становлення і функціонування фінансового ринку в Україні не дають підстав для виділення відповідних секторів у складі фінансової системи України. Однак такий підхід був виправданим лише на початкових етапах ринкових трансформацій української економіки. У результаті реформування банківської системи і переведення банків на ринкові засади діяльності, формування конкурентного середовища, становлення та функціонування ринку цінних паперів на основі відкриття фондових бірж, створення акціонерних товариств, інституційних інвесторів, відповідної інфраструктури ринку було створено організаційні і правові засади функціонування фінансового ринку в Україні. Це дає підстави для виокремлення цієї дуже складної структури (як за змістовим наповненням — грошовими потоками, так і за організаційною будовою — сукупністю різноманітних інституцій) як невід'ємного компонента і забезпечуючої сфери фінансової системи.
Трансформаційні перетворення в Україні торкнулися не лише формування ринкової економіки і демократичних форм державності, а й відкритого суспільства. Однією з основних складових фінансової стратегії України є поглиблення її інтеграції в міжнародний фінансовий простір. Необхідність цього визначається об'єктивними закономірностями розвитку сучасної світової економіки.
Міжнародні фінанси є інтегрованою сферою фінансової системи України. Процеси регіоналізації та глобалізації з різною інтенсивністю впливають на національні фінансові системи держав, різних за рівнем соціально-економічного розвитку, суспільного добробуту та зайнятості, за політичним та економічним устроєм. У свою чергу економічний та фінансовий потенціали національних держав впливають на світове господарство.
Світове господарство — складна, структурована, ієрархічна система, що включає систему ринків (інформаційний, товарний, фінансовий, робочої сили), систему міжнародних відносин, інтернаціоналізацію господарського механізму та міжнародну конкуренцію.
Злам тисячоліть ознаменував початок нової геоекономічної епохи. У світовому господарстві та міжнародних фінансах відбуваються новітні процеси формування та функціонування принципово нової фінансової архітектури глобальної економіки (геофінансів), яка розчленовується на самостійні національні фінансові системи, незважаючи на державні кордони, нарощує концентрацію власності, збільшує обсяги транснаціональних фінансових потоків, зміцнює конкурентну позицію транснаціональних корпорацій та посилює вплив на національні фінансові системи міжнародних фінансових інститутів.
Світове господарство пройшло тривалий шлях розвитку: від обміну товарів та переказу грошових коштів до нинішньої чіткої системи міжнародних виробничих зв'язків, системи ринків, насамперед потужного міжнародного фінансового ринку, масштабних фінансових та грошових потоків, формування транснаціональної економічної власності, зростання мобільності чинників виробництва.
Поєднання міжнародного фінансового та інформаційного ринків стало передумовою формування єдиного глобального фінансового простору, змінило відносну цінність ресурсів, надавши пріоритет фінансам та інформації, вплинуло на структуру розподілу власності, співвідношення державного та корпоративного управління, суспільного та індивідуального вибору.
В умовах глобалізації подальший розвиток фінансової системи України можливий тільки на основі інтеграційних процесів. За роки незалежності у сфері інтеграції України в міжнародну фінансову систему зроблено чимало. Взаємодія українських громадян, приватних підприємців, фірм, корпорацій, державних закладів з іншими країнами набула бурхливого розвитку, що зумовило потребу в активізації міжнародних валютно-фінансових відносин. Україна стала членом головних міжнародних фінансових інституцій — Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції і розвитку, інтегрувалася у міжнародну платіжну систему. Створено дієву систему валютного регулювання з використанням ринкових механізмів курсоутворення. Важливим напрямом інтеграційних процесів став вихід на світові фінансові ринки.
Ефективна участь України у світових економічних процесах вимагає посилення відкритості національної економіки. До цього, зокрема, спонукають вступ України до СОТ, розширення ЄС, інтеграційні процеси на пострадянському просторі, динаміка кон'юнктури світових ринків та посилення конкурентного тиску на традиційних ринках українського експорту.
Все це доводить, що концепція реформування фінансової системи держави без урахування впливу міжнародних фінансів в умовах глобалізації є необґрунтованою і неповною.
Трансформаційні процеси в Україні вимагають чіткої координації дій в усіх сферах та ланках фінансової системи, що є концептуальною основою нової моделі економічного і соціального розвитку держави. Ця модель має поєднати постійне підвищення добробуту нації і кожного громадянина та становлення в Україні конкурентоспроможної національної економіки, яка була б органічно включена в глобальні економічні процеси і посіла в них гідне місце.
Висновок до розділу 1.
Отже, фінансова система — не просто набір окремих взаємопов'язаних елементів, а надзвичайно складна за внутрішньою будовою фінансова архітектура, від ефективності побудови якої залежить можливість збалансування інтересів і суперечностей, узгодження прагматизму фінансової політики з раціональністю економіки.
Розділ 2 Сучасні тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні
Постановка проблеми. Вплив розвитку сучасної світової фінансової системи на національні економіки є неоднозначним і суперечливим. Актуальним питанням для України є забезпечення державності та підвищення фінансової безпеки, що є запорукою сталого економічного розвитку. Ринок цінних паперів вважається одним із найвагоміших сегментів національної системи ринкового господарювання, який перерозподіляє фінансові потоки між окремими суб’єктами господарювання та перетворює заощадження на інвестиції. Важливим питанням є також вплив обсягу випуску цінних паперів та їх структури на розвиток ринку цінних паперів як окремого сегмента та на ринок капіталу загалом.
Аналіз дослідження. Значну увагу проблемі формування та розвитку ринку цінних паперів приділяють як вітчизняні, так і західні вчені-економісти: В. Базилевич, З. Варналій, О. Василик, В. Корнєєв, О. Мозговий, В. Оскольський, Дж. Долан, К. Форбс та ін. Водночас в умовах глобалізації фінансових систем та відкритості вітчизняного ринку цінних паперів виникають нові можливості та загрози для розвитку ринку цінних паперів як сектору ринку капіталу, що потребує проведення нових досліджень факторів впливу на зазначені вище сегменти економіки.
Виклад основного матеріалу дослідження. Ринок цінних паперів в Україні є однією з найвагоміших складових української економіки, яка впливає на розвиток не тільки ринку капіталу, а й всієї фінансової системи держави. Сучасний стан ринку цінних паперів та його структура утворилися внаслідок процесів трансформації економічної системи, які відбулися в Україні під впливом внутрішніх факторів її розвитку, а також зовнішніх, тобто криз на світових фінансових ринках упродовж останніх років [6].
Показник обсягу випуску цінних паперів є одним із головних показників розвитку ринку цінних паперів. Загальний обсяг зареєстрованих державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) випусків цінних паперів в 2010 році становив 153,05 млрд грн, з яких: • акцій – 46,14 млрд грн; • облігацій підприємств – 31,35 млрд грн; • облігацій місцевих позик – 974,00 млн грн; • опціонів – 0,27 млн грн; • інвестиційних сертифікатів компаній з управління активами (КУА) пайовими • інвестиційними фондами – 65,37 млрд грн; • акцій корпоративними інвестиційними фондами – 8,89 млрд грн; • сертифікатів фонду операцій з нерухомістю – 54,5 млн грн; • звичайних іпотечних облігацій – 270,00 млн грн.
Динаміка обсягу випуску цінних паперів є прогресивною, що зображено на рис.1. У 2002 р. обсяг випуску цінних паперів сягав рівня 15,59 млрд грн, а станом на 2010 р. відбулося зростання майже у 10 разів і він становив 153,05 млрд грн. Аналізуючи динаміку обсягів випуску цінних паперів в Україні протягом 2002-2010 рр., яку наведено на рис. 1, треба зазначити, що спостерігається загальна тенденція до зростання, але вона не має стабільного розвитку. Це зумовлено досить нестабільним економічним розвитком як України загалом, так і фондового ринку зокрема.
Рис.
1. Обсяги випуску цінних паперів в Україні
у 2002-2010 рр.
Варто зауважити, що в 2003 році відбулося збільшення цього показника на 45% в порівнянні з попереднім роком, а у 2004 році уже спостерігалося його зниження на 75%. В 2005-2006 роках спостерігалася стабільність і цей показник досяг рівня 34,76 млрд. грн., що більш ніж в два рази вище рівня 2002 року. Однак найбільшого розвитку ринок цінних паперів досяг в 2007 році, і обсяг випуску цінних становив 61,99 млрд. грн., що на 78% вище рівня 2006 року. Це було спричинене політичними трансформаціями та економічною перебудовою в Україні. Позитивна тенденція спостерігалася і впродовж наступних трьох років, а темп приросту становив 147%.
На основі діаграми, можна прогнозувати подальше зростання обсягів випуску цінних паперів в Україні, за умови стабільності фінансової системи та світових фондових ринків. Ринок капіталу в Україні не відрізняється значною різноманітністю цінних паперів (рис. 2).
Рис. 2. Структура випуску цінних паперів у 2002-2010 рр., %
Аналіз структури випуску цінних паперів демонструє переважання пайових цінних паперів на ринку цінних паперів України. На ринку цінних паперів в останні роки спостерігається тенденція до диверсифікації у розподілі тимчасово вільних грошових коштів та ускладнення структури ринку цінних паперів, що дозволяє створити конкурентоспроможний вітчизняний ринок капіталу.
Важливе значення має ефективність функціонування ринку цінних паперів в Україні. Сьогодні фондовий ринок не надто сприяє залученню інвестицій і перерозподілу капіталу, тобто не виконує своїх функцій. Крім того, потребують вирішення такі проблем як: • високий ступінь ризиків; • відсутність відкритого доступу до інформації; • невеликий обсяг і неліквідність; • недосконалість нормативно-правового забезпечення; • нестача кваліфікованого персоналу; • низький рівень капіталізації; • порушення прав інвесторів.
Для покращення стану фондового ринку України та забезпечення його фінансової безпеки потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку. Контроль за діяльністю емітентів, фондових бірж, професійних учасників ринку та самоврядних організацій, що повинні запобігати порушенню законодавства на ринку цінних паперів є одним з головних елементів державного регулювання ринку цінних паперів [4].
Основними напрямами розвитку фондового ринку в найближчій перспективі є: • вдосконалення механізмів захисту прав інвесторів; • розвиток інструментів ринку цінних паперів; • вдосконалення законодавства про цінні папери та фондовий ринок; • вдосконалення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів; • розвиток інвестиційної інфраструктури.
Висновки. Ринок цінних паперів України перебуває на стадії становлення. На тлі зростання обсягів випуску цінних паперів відбувається певна диверсифікація останніх. Наслідком цього процесу є ускладнення самого ринку. В умовах світових та вітчизняних кризових явищ фінансової системи, це є позитивною тенденцією, яка створює передумови для зниження рівня ризику в діяльності інвестора, але цей фактор є ефективним у розбудові державності тільки в умовах прозорого функціонування ринку цінних паперів в Україні.
Розділ 3. СТАН ЕКОНОМИКИ ТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Вплив світової економічної кризи на Україну обумовлений діяльністю певних зовнішніх і внутрішніх факторів, до яких економіка держави виявилась неготовою. Це пов’язане з незавершеністю важливих процесів ринкової трансформації, вузькістю внутрішнього ринку, серйозною залежністю від зовнішньої кон’юнктури, низьким рівнем економічного суверенітету в умовах прискорення темпів монетизації та рівня доларизації, а також випереджаючим зростанням фінансового сектору у відриві від реального, відсталою структурою економіки та її надмірною енергоємністю. Усе це супроводжується швидким зростанням валової зовнішньої заборгованості, яка переважно спрямована не на укріплення експортного потенціалу, а на збільшення споживчого кредитування. Сама проблемність цих факторів і визначає актуальність цього питання на сьогодні. Причини та наслідки фінансової кризи в Україні відображені в працях таких учених, як: І.В. Дорошенко, Л.Б. Вардомський, В.І. Міщенко, С.А. Буковинський, Я.А. Желіло та інших. Світова економічна та фінансова криза торкнулася України за кількома напрямами. Восени 2008 року сталося стрімке падіння зовнішнього попиту на експортні товари, що призвело до зниження на світових ринках і різкого скорочення зовнішнього фінансування, перервався потік дешевих іноземних запозичень. Варто зауважити, що економічне зростання останніх років було створене за рахунок кредитних джерел, які забезпечували збільшення споживчого попиту. Ефективне обслуговування зовнішньої заборгованості обсягом $103,2 млрд. (станом на 01.01.2009) було неможливим. Протягом першого півріччя 2011 року обсяг валової зовнішньої заборгованості України збільшився на $6,0 млрд. (на 5,1%) і за станом на 01.07.2011 дорівню вав $ 123,4 мільярдів. Стосовно ВВП борг скоротився до 82,5%, порівняно з 85,0% на початок року. Виникнення дефіциту ліквідності на світових фінансових ринках через масову втрату довіри призвело до відтоку коштів у сумі $6,1 млрд. у IV кварталі 2008 року. Скоротився притік довгострокових ресурсів, почався відтік короткострокових ресурсів (за рахунок масового повернення короткострокових кредитів нерезидентам) та іноземної готівки з банківської системи. Унаслідок цього суттєві обсяги ресурсів, насамперед банківські системи, втратили ліквідність, яку неможливо було компенсувати за рахунок внутрішніх джерел. З’явилася тенденція до скорочення грошової маси та міжнародних резервів Національного банку України. Збільшилося навантаження на бюджетну систему, яке вимагало від влади своєчасного маневрування, спрямованого на збереження основ стабільності державних фінансів. Варто виділити ряд факторів, що обумовили вразливість економіки від впливу глобальної кризи. За роки економічного зростання не відбулося розвитку виробничого та технологічного потенціалу національної економіки. В основному було збережено застарілу структуру економіки, що характеризується аномально високою часткою енергоємних виробництв, загальним низьким технологічним рівнем і високим ступенем зношеності виробничих фондів. Як наслідок – серйозна залежність від зовнішніх постачань і рівня цін на них, низька конкурентоспроможність вітчизняних виробників, переважна орієнтація експорту на сировину та низько технологічні сегменти світового ринку. Розглянемо ситуацію фінансової кризи на теренах Єврозони. Більшість країн Європи постраждало від глобальної фінансово-економічної кризи більше, ніж країни з економікою, що розвивається. Це пояснюється:
Спираючись на європейський досвід, Україна має можливість проаналізувати всі аспекти фінансово-економічної кризи і зробити для себе висновки. Проте, слід відзначити, що фінансово-економічна криза в нашій країні має свою специфіку. Вона була викликана переважно внутрішніми макроекономічними протиріччями, а глибина її проникнення посилилась високим рівнем залежності національної економіки від зовнішньоекономічного середовища. На сьогодні Україні необхідна комплексна антикризова програма і стратегія подальшого економічного зростання. Переважно всі антикризові законопроекти, розроблені Кабінетом Міністрів України, були спрямовані на недопущення подальшого розвитку кризової ситуації . В антикризових заходах слід приділити увагу макроекономічній стабільності та стійкості державних фінансів. Необхідною умовою економічного зростання є забезпечення стійкості бюджетної системи до несприятливого зовнішнього впливу та ефективна координація бюджетної та грошово-кредитної політики. Для подолання кризи та виходу України на новий рівень економічного розвитку необхідна така модель політико-економічної стратегії, яка відповідала б європейській інноваційно-інвестиційній моделі розвитку економіки. Україна повинна стати не експортером сировини, а постачальником конкурентоспроможної високоякісної продукції на світовий ринок. Тому необхідно робити акцент на розвитку важкої промисловості, сільськогосподарського виробництва, впровадженні нових технологій і технологічних засобів, оскільки в цих галузях Україна має достатньо ресурсів для того, що зайняти лідируючі позиції на світовому ринку.
3.2 Стан фінансової системи держави та сучасні виклики для української економіки: антиінфляційні заходи |
|
|
Про вжиття антиінфляційних заходів та поточний стан фінансової системи держави 19 серпня повідомив перший заступник Голови Національного банку України Юрій Колобов під час спільної прес-конференції з першим заступником Міністра фінансів Анатолієм Мярковським. Стосовно інфляційної ситуації в Україні, то Держкомстат України зафіксував найбільшу з 2003 року дефляцію споживчих цін – 1,3%. Це скоротило рівень інфляції в річному вимірі до 10,6% у липні з 11.9% у червні 2011 року. Юрій Колобов запевнив: “Максимум інфляції цього року вже пройдено в червні, а до кінця 2011 року ми очікуємо, що інфляція коливатиметься у межах прогнозованих 10%”. Україна згідно зі спільною з Міжнародним валютним фондом програмою “Стенд-бай” взяла на себе зобов’язання щодо поступового підвищення гнучкості курсу гривні в міру відновлювання фінансової системи України та поглиблення механізмів монетарної трансмісії зміни відсоткових ставок. У поточному році щоденні відхилення офіційного курсу гривні від її ринкових котирувань до долара США були в межах від “+0,04 %” до “-0,33 %”. На сьогодні курсова динаміка гривні залежить насамперед від коливань попиту та пропозиції іноземної валюти на міжбанківському ринку. Крім того, під час прес-конференції Юрій Колобов проінформував про дотримання всіх кількісних монетарних орієнтирів, передбачених програмою співпраці з Міжнародним валютним фондом. Зокрема, забезпечено виконання монетарних кількісних критеріїв ефективності (за чистими міжнародними резервами та чистими внутрішніми активами) та індикативної цілі за монетарною базою. Зміцнилася ресурсна база банківської системи. Приріст залишків залучених банківською системою депозитів у річному вимірі становить близько 22% (це за період з 1 серпня 2010 року до 1 серпня 2011 року). В їх структурі превалюють кошти в національній валюті. Триває зниження вартості коштів. Так середньозважена вартість кредитів у гривнях за сім місяців поточного року знизилася з 15% до 13,9%, а депозитів – з 8,1% до 6,3%. Для уповільнення інфляції активізовано мобілізаційні операції, загальний обсяг яких за сім місяців 2011 року перевищив 143 млрд. грн. Незначний попит банків на кредити рефінансування свідчить про достатній рівень вільної ліквідності банків. Протягом січня – липня 2011 року їх обсяг становив 2,2 млрд. грн., тоді як сума повернення Національному банку України раніше отриманих кредитів – 8,8 млрд. грн. У червні 2011 року Національний банк України оптимізував вимоги до формування банками обов’язкових резервів, посиливши преференційні умови залучення довгострокових коштів. Це було досягнуто за рахунок відповідної диференціації нормативів обов’язкового резервування. Водночас була збережена нульова ставка обов’язкового резервування за коштами в національній валюті. Крім того, суб’єкти валютного ринку отримали право проводити між собою валютні операції на умовах “своп”; здійснювати арбітражні операції на міжбанківському валютному ринку, виступаючи протягом одного дня одночасно як покупцями, так і продавцями кожного виду іноземної валюти; здійснювати власні операції в межах установлених лімітів відкритої валютної позиції без наявності зобов’язань. Незважаючи на підвищення в першому півріччі 2011 року дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, очікується, що за результатами 2011 року він буде балансуватися припливом коштів за фінансовим рахунком. Тобто приплив капіталу за фінансовим рахунком очікується достатнім для майже повного покриття цього дефіциту, що сприятиме підтримці курсової стабільності.
Розділ 4. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ НА ШЛЯХУ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
Стаття присвячена аналізу та дослідженню сучасного стану фінансової системи України. Розглянуто основні теоретичні питання інтеграції та проведено аналіз структури видатків державного бюджету. Дана оцінка рівня ВВП України в порівнянні з високорозвиненими європейськими країнами. Ключові слова:інтеграція, фінансова система, інтеграційний процес, фінансова політика. Вступ. Поняття «інтеграція», як і сам процес інтеграції, з'явилося в політичному словнику порівняно недавно, в 20-х роках минулого сторіччя. На даний час цей процес не має єдиного визначення, проте трактування інтеграції як процесу взаємопроникнення, зрощення економік сусідніх країн в єдиний господарський комплекс з урахуванням стійких економічних зв'язків на мікро і макрорівнях є більш доцільним [1]. Основними цілями міжнародної економічної інтеграції є використання переваг економіки масштабів, яке забезпечує розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат, приплив прямих іноземних інвестицій, створення сприятливого зовнішньополітичного середовища, вирішення завдань торговельної політики, сприяння структурній перебудові економіки. Економічна інтеграція забезпечує ряд сприятливих умов для взаємодіючих сторін: дає господарюючим суб'єктам більш широкий доступ до ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових), новітніх технологій в масштабах всього регіону та дозволяє виробляти продукцію в розрахунку на ємний ринок всього інтеграційного угруповання. Проте існують і негативні зрушення такі, як ризик відхилення торгових потоків, зменшення митних зборів держав - членів інтеграційних об’єднань, тощо. Аналіз основних досягнень і літератури. Чимало науковців присвятили свою увагу дослідженню стану та розвитку фінансової системи. Серед них варто виділити КрикліяA.C., Даниленко А.І., Крилову А., Карибського Б.А., Герасименко О.В. та інших. Вищезгадані автори зосереджували свою увагу на основах збалансованості фінансової системи держави, на проблемах фінансової політики України й розвитку фінансово-монетарних важелів її реалізації, на фінансовій системі України в умовах глобалізації тощо. Дослідження цих авторів розкривають xимало важливих теоретичних і практичних питань щодо сатану фінансової системи України, але незважаючи на значну кількість досліджень та робіт з даної теми, вона і донині є актуальною, адже фінансова система України досі знаходиться в кризовому стані. Мета дослідження, постановка задачі. Метою роботи єобґрунтування теоретичних засад та проблем фінансової системи України на шляху євроінтеграції. Зазначена мета зумовила необхідність виконання таких завдань: розкрити зміст і дати визначення поняття «інтеграція»; провести структурний аналіз видатків бюджету України; визначити основні проблеми та недоліки фінансової системи України на шляху євроінтеграції. Матеріали досліджень. Одним з основних критеріїв інтеграції є збалансована фінансова система, яка оптимально поєднує регулюючі важелі впливу держави на забезпечення виконання програмних фінансових заходів з пошуком раціональних шляхів реалізації планів економічного розвитку на всіх рівнях. Загальновідомо, що стан розвитку фінансової системи будь-якої держави є передумовою не лише її соціально-економічного розвитку в цілому, але і економічного розвитку її регіонів. Фінансова система - це сукупність окремих сфер фінансових відносин, які пов'язані між собою, їм притаманні централізовані або децентралізовані фонди грошових коштів, є відповідний апарат управління та правове забезпечення . У фінансовій системі України існують різноманітні сфери фінансових відносин, зокрема: державні фінанси, фінанси суб'єктів господарювання недержавної форми власності, фінансовий ринок, фінанси домогосподарств. Ланка фінансової системи відображає відокремлену частину узагальнюючої сукупності фінансових відносин. Це державний і місцеві бюджети, централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси комерційних суб'єктів господарювання тощо. За роки свого існування, фінансова система України зазнала значних перетворень. Наразі в Україні діють чимало фінансових установ і інститутів, поступово розвивається валютний ринок та ринок цінних паперів, що, безперечно, є наслідком певного позитивного економічного зрушення в економіці держави. Крім того, постійно зростає роль банківських структур в ході підприємницької діяльності, зростає значення страхових послуг, як реальної можливості застрахувати себе і свою діяльність від небажаних ризиків. Незважаючи на усі ці позитивні зміни, стан розвитку фінансової системи України є кризовим дефіцит бюджету, дефіцит пенсійного фонду, який займає значну долю видатків бюджету, пасивний платіжний баланс, застаріла система соціального страхування. Це проявляється в тому, що |
|
існуюча фінансова система не завжди дозволяє ефективно та повною мірою акумулювати фінансові ресурси, а в кінцевому результаті - перерозподілити їх між різними її сферами та відслідковувати їх цільове використання. В результаті цього, гальмуються процеси припливу інвестицій, що так необхідні для економічного зростання, знижується конкурентоспроможність реального сектору економіки.
Основними рисами сучасного економічного становища України є:
значна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств зарубіжним країнам;
відставання сектору економіки, який виробляє товари, від сектору економіки, який їх споживає;
паливно-енергетична залежність від Росії;
надмірний контроль економіки з боку українського уряду;
криміналізація стосунків між державним установами і бізнесом;
розподіл найприбутковіших секторів економіки України;
«відірваність» України від світової економіки [3].
Результати досліджень. Хронічна незбалансованість системи державних фінансів в наш час зумовлені не лише систематичними помилками в процесі провадження бюджетної політики, її суто фіскальною спрямованістю, але й проблемами в провадженні податкової політики.
Основною перешкодою в сфері провадження бюджетної політики є такий рівень видатків, що абсолютно не відповідає дохідній частині бюджету, а отже результатом цього є хронічний дефіцит фінансових ресурсів. На рисунку представлено співвідношення доходів та видатків бюджету України за 2010-2013 роки у мільярдах гривень.
Рисунок – Динаміка співвідношення доходів та видатків бюджету України
Джерело: розроблено автором на основі
Аналіз бюджетів України за 2010-2013 роки наочно показує, що видатки завжди перевищують доходи і в країни спостерігається постійний дефіцит бюджету. З метою підвищення доходності державного бюджету постійно зростає податкове навантаження, що не завжди має обґрунтований і раціональний характер та не завжди відповідає принципу соціальної справедливості. Країна характеризується нераціональною структурою витрат і неефективним витрачанням бюджетних коштів.
В таблиці 1 представлено структуру основних видатків бюджетних коштів за 2011-2013 роки.
Таблиця 1 – Основні складові видатків бюджету України за 2011-2012 роки у відсотковому співвідношенні
Як видно з вищенаведеної таблиці найбільша кількість коштів з державного бюджету виділяється на Міністерство Фінансів – приблизно 35 -40%. На другому місці – Міністерство Соціальної політики – 20% бюджетних коштів. У порівнянні з цим на Міністерство освіти та науки виділяють всього 6 - 7%, чого виявляється недостатньо для розвитку науки. До Міністерства охорони здоров’я направляється лише 2 - 3% бюджетних коштів, чого також виявляється недостатнім для нормального функціонування системи безкоштовного та якісного медичного обслуговування, 2 - 4% бюджетних коштів надходить до Державного агентства автодоріг,4 - 5% до Міністерства енергетики та вугільної промисловості від загальної видатків держбюджету.
Основною причиною нецільового використання коштів бюджету є корумпована тендерна система, яка діє в України на протязі останніх років.
Фінансова політика України має враховувати реальні фінансові ресурси, основним джерелом яких є валовий внутрішній продукт. Держава має зробити економічно доцільний вибір пріоритетних галузей, які в основному формують дохідну частину державного бюджету. Пріоритетним є визначення критеріїв фінансової допомоги суб'єктам господарювання з огляду на соціально-економічні особливості окремих регіонів [5].
Одним із оціночних показників фінансової системи є валовий внутрішній продукт. Україна на шляху євроінтеграції прагне приєднатися до високорозвинених країн світу та вступити в Євросоюз. Але якщо порівняти в динаміці рівні ВВП в Україні та в таких країнах-членах ЄС, як Франція,
Італія, Іспанія, Німеччина, виявляється що Україна помітно відстає в своєму розвитку. Динаміка річного номінального ВВП наведено в таблиці 2.
Таблиця 2 – Порівняння рівнів ВВП в країнах Європи, млрд. дол.
Як видно з таблиці, за аналізований період часу рівень ВВП в країнах членах ЄС має в десятки разів вищий показник, ніж в Україні. Така вагома різниця обумовлена перш за все нестабільністю економічних процесів, низьким рівнем виробничого потенціалу, низькою конкурентоспроможністю вітчизняних товарів на світовому ринку.
Висновки. В ході останніх подій в Україні спостерігається хронічна незбалансованість бюджетних доходів і витрат, активне зростання державної заборгованості, нераціональна структура бюджетних витрат , неоптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів.
Основними напрямками подолання фінансової кризи може бути, зокрема: запровадження жорсткого режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів; зменшення обсягів фінансових запозичень для покриття дефіциту державного бюджету; визначення доцільності фінансування деяких соціальних витрат; оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету; вдосконалення інструментів залучення в інвестиційну сферу особистих накопичень населення.
Для підвищення ефективності фінансової системи необхідно терміново впроваджувати елементи фінансової та стабілізаційної політики, пріоритетними напрямками якої мають бути: оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади; розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти тощо; заохочення комерційного кредитування суб'єктів господарської діяльності; заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.
Таким чином, функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умови чіткого законодавчого врегулювання їх взаємодії та якщо вони доповнюють один одного. Вихід країни з фінансової кризи буде найбільш сприятливим лише за використань всіх перерахованих
вище рекомендацій та цілеспрямованому розвитку інститутів та інструментів фондового ринку.
Розділ 5 ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЇЇ
ЕФЕКТИВНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ