Кафедра теорії і методики фізичного виховання лекція № 1 для студентів і курсу спортивного факультету

Тема: Теорія і методика фізичного виховання як наука і навчальний предмет.

Виконавець:

доцент Петришин Ю.В.

Л ь в і в - 2000

План.

1. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.

2. Соціальна обумовленість виникнення та розвитку фізичного виховання.

3. Теорія і методика фізичного виховання як наука і навчальний предмет, її зв’язок з іншими дисциплінами.

4. Розділи теорії і методики фізичного виховання.

5. Джерела та етапи виникнення теорії і методики фізичного виховання.

1. Одне з головних завдань курсу теорії і методики фізичного виховання - це оволодіння вмінням інтегрувати знання та знаходити шляхи реалізації цих знань в практичній діяльності. ТіМФВ користується різними визначеннями і поняттями які повязані з цим процесом. Визначень і понять є дуже багато, але для розуміння суті предмету достатньо знати наступні:

Фізичне виховання - організований процес управління фізичним розвитком і фізичною освітою людини за допомогою фізичних вправ, гігієнічних міроприємств та деяких інших засобів з метою формування таких якостей і набуття знань, вимогам суспільства або інтересам особистості.

Фізичне виховання - це педагогічний процес направлений на вдосконалення морфологічних функціональних, моральних і вольових проявів людини. Оволодіння знаннями, вміннями і навичками для досягнення певних результатів. Коли мова йде про фізичне виховання, то мається на увазі: зміцнення здоров’я, розвиток фізичних сил і виховання вольових якостей.

У фізичному вихованні є дві сторони: фізична освіта і виховання фізичних якостей.

Фізична освіта включає: набуття певних знань, вмінь і навиків виконувати фізичні вправи і вміння застосовувати їх в житті.

Виховання фізичних якостей включає: підвищення результативності в силових і швидкісних проявах, покращення витривалості, гнучкості і спритності. Ці сторони тісно повязані між собою (наприклад: якщо повторюються бігові вправи то виховується сила і т.д. закріплюється і вдосконалюється техніка).

Фізичний розвиток - це природній процес поступового становлення і зміни форм і функцій організму людини. В ході розвитку можна виділити 3 фази:

1. підвищення рівня;

2. відносна стабілізація;

3. поступове зниження фізичних можливостей людей, найбільш бурний розвиток в дошкільному і молодшому шкільному віці, але він продовжується протягом всього періоду навчання в школі.

Передумовою фізичного розвитку є природні задатки дитини. Ці задатки передаються по спадковості, тому високих спортивних результатів досягне не кожен учень. Але кожен може розвинути себе фізично при умові добросовісних, систематичних занять.

Фізична культура - це сукупність досягнень суспільства в справі створення і раціонального використання спеціальних засобів, методів і умов для ціленаправленого фізичного вдосконалення людини.

Фізична культура це частина загальної культури, тому рівень її розвитку залежить від рівня соціального і економічного розвитку суспільства. Фізична культура має багато функцій. Слід знати про такі як: нормативна, інформаційна (розповсюдження і накопичення, передача від покоління в покоління), комунікативна (спілкування), естетична, біологічна (потреба в русі, покращення фізичного стану).

Функції лежать в основі кваліфікації видів фізичної культури, яка може бути представлена як базова фізична культура, спорт, прикладна і оздоровча фізична культура.

Базова фізична культура - забезпечує фізкультурну освіту і фізичну підготовку людини. Фундаментальною частиною базової фізичної культури є шкільна фізична культура. Базова фізична культура включає подальшу фізичну підготовку, що забезпечує більш високий рівень фізичної підготовленості.

Спорт - забезпечує найбільш значну степінь розвитку фізичних можливостей людини. Масовий спорт входить в склад базової фізичної культури. Спорт вищих досягнень являє собою особливу сферу фізичної культури.

Прикладна фізична культура поділяється на професійну, прикладну і воєнно-прикладну. Вона є включена в сферу професійної діяльності, а також в систему спеціальної підготовки в залежності від конкретних вимог і умов професії.

Оздоровча фізична культура- відновлення тимчасово втрачених функціональних можливостей організму. Гігієнічна фізична культура - покращення стану організму.

Фізкультурна освіта - оволодіння людиною певними знаннями, руховими вміннями і навичками (наприклад вміння плавати, ходити на лижах), а також вміння керувати рухами свого тіла, добре орієнтуватись в просторі і часі.

Процес фізичного виховання не може бути відірваний від процесу фізичного розвитку. Коли ми чомусь навчаємось то ми одночасно сприяєм і вихованню (розвитку) рухових якостей, наприклад - так, під час пересування на лижах виховується витривалість, спритність, сила і швидкість. Таким чином, управління фізичним розвитком і фізична освіта разом становлять єдиний процес фізичного виховання.

Фізичне виховання завжди здійснюється по визначеній системі в поняття якого входить не тільки педагогічний процес, але й спеціальні форми організації людей, програми, нормативні вимоги. Фізичне виховання завжди становить основу системи.

Система фізичного виховання - це сукупність ідеологічних і науково-методичних основ фізичного виховання, а також організацій і установ здійснюючих і контролюючих його. Кожна система фізичного виховання має певну ідейну направленість, а також вона направлена на підготовку людини до певної діяльності, або на конкретне призначення, тому так і називається “фізична підготовка”.

Фізична підготовка - це спеціалізований процес фізичного виховання направлений на вирішення будь-якого практичного завдання (наприклад- фізична підготовка спортсменів).

Фізична підготовка спортсменів - це розвиток фізичних сил і підвищення спортивної майстерності. Стан людини досягнутий в результаті фізичної підготовки називають фізичною підготовленістю - це оптимальний стан організму для виконання будь-якої роботи.

Фізичне вдосконалення - це ознака всебічно розвиненої людини. Під цим терміном слід розуміти найкращий фізичний стан і найкращу фізичну підготовленість.

2. Виникнення і початковий розвиток фізичного виховання як суспільного явища визначалось буттям і свідомістю народу, було ціленаправленим.

Виникнення фізичного виховання відноситься до самого раннього періоду в історії людського суспільства. Воно обумолює взаємодію обєктивних і субєктивних факторів. Тисячоліттями людина змагалась із тваринами в силі, витривалості, швидкості, спритності. Успіх в цьому міг бути досягнутий лише при умові хорошої фізичної підготовленості. Метання копя, дисків використання знарядь праці вимагало довгого тривалого навчання для формування якісно нових рухових навиків. Але потреби виробництва в фізично підготовлених людях не могли призвести до виникнення фізичного виховання. Необхідно було щоб ці потреби привели людину до усвідомлення ефекту вправ (розуміння впливу фізичної підготовки на ефективність оволодіння знаряддями праці на процес праці).

За допомогою фізичних вправ люди себе почали готовити до реальних дій в трудовій діяльності. Перетворення трудових дій в фізичні вправи розширило сферу їх дій на людину, а в першу чергу в плані всебічного фізичного вдосконалення. Таким чином обєктивною причиною виникнення фізичного виховання була потреба в передачі накопиченого досвіду в виготовленні і застосуванні знарядь праці.

В зв’язку з цим ні одна із форм людської діяльності біологічно не наслідується, вона може бути виявлена шляхом вправ, засвоєння багаторазовим повторенням. Але ефективність процесу засвоєння трудових дій залежала від рівня духовного розвитку людини. Необхідно було усвідомити, що передача і використання досвіду, засновані на механізмах соціальних відношень, розуміння ролі спілкування для збереження набутих людьми знань і навиків та їх вдосконалення привело до виникнення ціленаправленого процесу навчання і виховання, в тому числі і фізичного виховання. Спочатку передача знань була від батьків, родичів (мисливство, ловля риби) але це не було процесом спілкування людей, чим характерезувалось виховання. Виховання появилось тоді коли люди свідомо продумували дії, формували поведінку у відповідності з потребами сімї, суспільства.

Виникнувши як засіб і метод підготовки людини до трудових дій фізичне виховання на початковому етапі розвитку було тісно повязане з трудовими процесами. В подальшому більш високий рівень суспільства і свідомості, поява вільного часу привели до розподілу фізичного виховання на утилітарне та особистісно ігрове. Таким чином в процесі праці людина вийшла із дій законів біологічного розвитку і вступила в дію соціальних законів. Для передачі накопичення соціального досвіду слідувало виховання. Зміна економічного і політичного ладу життя суспільства призвела до зміни існуючої системи фізичного виховання, до появи принципово нової. Змінювались цілі, завдання, засоби, методи, принципи фізичного виховання. Зміна цього позначалась на засобах фізичного виховання - фізичних вправах. Одні фізичні вправи відмирали інші змінювались. Це пояснюється 2-ма причинами.

Перша причина - на кожному етапі розвивались умови матеріального життя, суспільство вимагало від людей певних рухових якостей і навиків, нові завдання породжували нові системи фізичних вправ.

Друга причина - розвиток науки про фізичне виховання дозволяв ліпше пізнавати закономірності рухової діяльності людини. З розвитком фізичних вправ збільшувалась різновидність фізичних вправ. Вони запозичувались не тільки з трудової діяльності, воєнного діла, ритуальних танців. З часом фізичні вправи стали створюватись штучно на основі пізнання людиною можливостей рухів свого організму.

3. Теорія і методика фізичного виховання як профілююча і учбова дисципліна формує систему фундаментальних знань, яка визначає професійну діяльність в межах фізичного виховання. ТіМФВ є наукою про загальні закони управління процесом фізичного виховання.

Знання вчителем ТіМФВ є ведучою умовою розвитку його педагогічного мислення, творчого вирішення проблем фізичного виховання на будь-яких його рівнях.

Предметом вивчення ТФВ є встановлення загальних закономірностей фізичного виховання як соціального явища.

Предметом вивчення методики фізичного виховання є встановлення часних закономірностей ФВ і реалізація загальних закономірностей в педагогічному процесі, який має конкретну направленість.

Закономірності ФВ, які виражаються через спеціальні методи пізнання і перетворення фізичного стану людини складають одну з головних методологій - методологію ФВ. Теорія і методика фізичного виховання як учбова дисципліна забезпечує методологічну підготовку в сфері фізичного виховання. Все це обумовило створення двох навчальних дисциплін під одною назвою ТіМФВ. По характеру предметів вивчення вона входить в систему педагогічних наук.

4. Теорія фізичної культури покликана бути основним загальнопрофілюючим предметом професійної освіти фахівців з фізичної культури і спорту. В свому сучасному виді ТФК як учбова дисципліна включає 4 розділи.

І. Вступ (введення) в ТФК. В ньому визначаються вихідні категорії (поняття) які становлять основний понятійний апарат ТФК її предмет і методи досліджень; характеристика основних соціальних функцій, форм фізичної культури.

ІІ. Загальні основи ТФВ. Зміст цього розділу є традиційним. В цьому розділі розкриті загальні риси і закономірності фізичного виховання як педагогічно направленого процесу використання фізичної культури з освітньо-виховною метою, основні завдання, які вирішуються при цьому, засоби, методи що використовуються для їх вирішення, принципи побудови занять.

Особлива увага приділяється характеристиці рис навчальної і виховної в системі фізичного виховання.

ІІІ. Характеристика типових направлень і форм використання фізичної культури. В цьому розділі аналіз особливості різних направлень і форм, використання фізичної культури в суспільстві, в структурі способу життя людей. Особливості фізичної культури в системі освіти, профілюючої прикладної підготовки. Аналізується також спорт як один із основних компонентів фізичної культури і специфічні форми спортивної діяльності (спортивне тренування, змагання).

ІУ. Науково-прикладні основи використання фізичної культури в різні періоди життя людини. Вікова періодизація. Одночасно характерезуються особливості фізкультурних занять пов’язані із зміною конкретних умов життєдіяльності в процесі життя.

Таким чином курс ТФК включає в себе обширний комплекс знань які входять в теоретичний фундамент професійної освіти фахівців з фізичного виховання і спорту.

5. Як і люба наука ТіМФВ черпає матеріал із різних джерел.

1.Філософія - вона вивчає загальні закони розвитку природи і суспільства.

2.Практичний досвід в області фізичного виховання.

3.Спеціальні наукові дослідження процесу фізичного виховання і його вплив на організм людини.

4.Біологічні і соціальні науки.

Джерела виникнення і розвитку ТіМФВ:

• практика суспільного життя. Потреба суспільства в добре фізично підготовлених людях;

• практика фізичного виховання. Теоретичні положення, зародження ідей;

• прогресивні ідеї про зміст і шляхи виховання гармонійно розвиненої людини, які висказувались філософами, педагогами, лікарями;

• результати досліджень як в області ТіМФВ так і в інших суміжних знаннях.

В свому розвитку ТіМФВ пройшла декілька етапів.

1 етап - імперичних знань про вплив рухових дій на організм, людина отримувала їх в результаті повсякденної діяльності (Н.І.Пономарьов).

2 етап - створення перших методик фізичного виховання (це періоди рабовласницьких держав античності і середніх віків). До найбільш відомих методик фізичного виховання відносяться ті які були створені в Древній Греції. Вона обєднувала в єдину систему певні засоби і методи навчання, розвиток сили, витривалості. В середні віки кількість методик зростає і з’являються перші посібники з гімнастики, плавання, ігор і т.д.

3 етап - інтенсивного накопичення теоретичних знань про фізичне виховання (період з епохи Відродження до кінця ХІХ ст.) Накопичення філософських, педагогічних і медичних відомостей. Таким чином на цьому етапі була закладена основа теорії фізичного виховання.

4 етап - етап створення ТіМФВ як самостійної навчальної та учбової дисципліни (ХІХ ст. до Великої Жовтневої соціалістичної революції). Цей етап характерезується інтенсивним розвитком спеціальних досліджень проблем фізичного виховання.

5 етап - етап вирішення проблем фізичного виховання колективами вчених, спеціалізованими науковими і учбовими установами. (З’явились інші дисципліни- організація фізичної культури, біомеханіка фізичних вправ.