Кафедра теорії і методики фізичного виховання лекція № 6 для студентів і курсу педагогічного факультету

Тема: Принципи фізичного виховання.

Виконавець:

викладач Шутка Г.І.

Л ь в і в - 2000

План.

1. Поняття “принципи” у фізичному вихованні.

2. Загально-педагогічні принципи у фізичному вихованні.

3. Принципи у фізичному вихованні.

І. В педагогічній науці принципами називають найбільш важливі вихідні положення, керівні настанови для діяльності вчителя і учнів, які відображають закономірності педагогічного процесу. В принципах узагальнена всі сукупність наукових фактів і багатовікова педагогічна практика.

Окрім принципів системи фізичного виховання є принципи, які відображають закономірності педагогічного процесу. В теорії фізичного виховання вони називаються “принципами фізичного виховання” (або методичними принципами).

В зв’язку з багаточисельністю закономірностей, які характерезують фізичне виховання як педагогічний процес, його принципими поділяють на 3 взаємозв’язані групи: принцип навчання (принципи, які відображають закономірності формування рухових вмінь і спеціальних знань); Принцип виховання фізичних якостей (принципи, які відображають закономірності розвитку сили, швидкості і т.д.); принцип виховання дитини як особистості при заняттях фізичними вправами.

Ми будемо розглядати принципи навчання. Принцип навчання слід розділити на 4 взаємопов’язані групи: принцип відношення, принцип оцінювання, принцип відповідності, принцип побудови.

Принципи різні, але всі вони відображають різні сторони педагогічного впливу на дитину як цілісну особистість.

Реалізація принципів обов’язкова при навчанні людей будь якого віку, при різних рівнях фізичної підготовленості.

Реалізація деяких принципів здійснюється через виконання певних правил навчання. Правила конкретизують цей чи інший принцип, розкриваючи його окремі сторони.

Принцип свідомості і активності.

Реалізація принципу передбачає формування в дітей системи знань, переконань, які дають відповіді на питання: для чого необхідно займатись фізичною культурою? Як потрібно виконувати фізичні вправи? Відповіді на запитання учні зможуть отримати лише при відповідній організації навчального процесу.

1. Учні повинні розуміти мету своєї навчальної діяльності. Але для цього в них повинна бути свідома потреба в цій діяльності.

2. Учні повинні усвідомлювати учбові завдання, які їм потрібно вирішувати для досягнення поставленої мети.

3. Добиватись розуміння учнями принадної цінності виконуючих вправ і набутих знань. Це довготривалий і складний процес.

4. Застосовувати такі методи і прийоми навчання які б стимулювали свідомість учнів (навчаючи їх візуально, окремі рухи порівнювати з діями). В кінцевому результаті це приведе до більш ефективного оволодіння технікою фізичних вправ.

Попередньо продумувати вивчаючі вправи (ідомоторне тренування); навчання вмінню послідовно сконцентровувати увагу на основних елементах техніки фізичних вправ.

При реалізації принципу свідомості в цілому необхідно притримуватись деяких правил:

• вимоги до рівня усвідомлення своєї діяльності;

• необхідно планомірно розширювати межі свідомого відношення учнів до процесу навчання, постійно направляти думки учнів на щось нове;

• при реалізації принципу слід враховувати зміст вирішуючих педагогічних завдань.

Принцип активності. Характер активності учня є головним показником міри його свідомого відношення до навчального процесу. Активність і свідомість взаємопов’язані.

В теорії фізичного виховання активність розглядається з двох сторін: — активність, як риса дитини; — активність, як ха-ра його навчальної діяльності.

Реалізуючи принцип активності необхідно дотримуватись наступних правил:

1. Вимоги, які висуваються повинні враховувати характер мотивів, якими керується учень.

2. Активність учня має пряму залежність від доступності вимог, які до нього висуваються.

3. Стимулювання активності може бути досягнуто через усвідомлення учнями звязку між вивчаючими руховими діями.

4. Для підвищення підтримки активності слід іти від розвитку у дитини інтенсивної уваги.

5. Навчально-виховний процес слід організовувати таким чином, щоб активність кожного учня спрямовувалась на колективну діяльність.

Принцип науковості - цей принцип зобов’язує будувати педагогічний процес у відповідності із сучасним рівнем наукових знань. Цей принцип вимагає від вчителя систематичної новизни змісту своєї теоретичної підготовленості.

Реалізовуючи цей принцип слід дотримуватись наступних правил:

• при відборі навчальноо матеріалу використовувати науку, як джерело сучасної системи понять і фактів;

• притримуватись правильних наукових положень;

• застосовувати тільки ці методи навчання, які мають педагогічну і психофізіологічну обумовленість;

• поступово вводити в навчальний процес методи досліджень;

• використовувати в розмові тільки офіційно прийняту в науці термінологію.

Принцип міцності - його реалізація повинна базуватись по 2 напрямках: — формування міцної системи спеціальних знань. В основі цього є загальні закономірності запам’ятовування теоретичних відомостей; — формування міцних рухових вмінь.

Принцип індивідуалізації - індивідуалізація навчання виражається в диференціації учбових завдань і способів їх вирішення (засоби, методи, форми). Ці закономірності дозволяють сформувати певні правила:

1. В індивідуальних особливостях дитини слід бачити перспективу їх розвитку.

2. Визначати сильні і слабкі сторони дитини.

3. Будь яка індивідуалізація повинні будуватись на загальних закономірностях навчання. Індивідуалізація передбачає також облік особливостей дитини і вдосконалення в процесі навчання форм і функцій.

Принцип індивідуалізації потребує облік рівня розвитку дитини, а саме: неоднаковий рівень здоров’я дітей (поділ на спеціальні медичні групи), рівень фізичної підготовленості, неоднаковий вік дітей в межах однієї навчальної групи, стать учнів, різний об’єм знань і вмінь.

Індивідуалізація може здійснюватись 2-ма шляхами: типовою індивідуалізацією і персональною.

Типова - можливість організації навчання дітей, які мають схожі характеристики: рівень здоров’я, фізичної підготовленості, стать і вік.

Персональна - облік тих характеристик, які притаманні конкретній особистості (психічні процеси, рівень працездатності).

Типова і персональна індивідуалізація створюють умови які дають змогу стимулювати інтереси учнів.

Принцип доступності - навчальний матеріал повинен бути доступний учневі. Міра доступності учбового матеріалу залежить від постановки учбово-виховного процесу. Доступність є індивідуальною (це, що достатньо одному учневі, іншому може бути ні).

2 види доступності:

1) Програмно-нормативна доступність (доступність учбового матеріалу зафіксована в державних програмах по фізичному вихованню).

2) Індивідуальна доступність передбачає доступність учбового матеріалу для конкретної особи.

Реалізація принципу доступності вимагає знання наступних дидактичних правил.

1. Доступність навчальних завдань повинна передбачати затрату певних зусиль на його виконання.

2. Чим більше інформації закладено в руховій дії, тим нижча її доступність.

3. Об’єм навчального матеріалу повинен бути невеликий.

4. Оцінюючи доступність фізичної вправи слід враховувати її структурну складність і величину психофізіологічних зусиль, які затрачаються на виконання.

Принцип наочності - цей принцип потребує створення більш широкої орієнтовної основи для оволодіння руховими діями шляхом впливу на багаточисленні аналізаторні системи, причому такими шляхами, які були найбільш наочні і образні для сприйняття навчання руховим діям починаючи з формування уяви про цю дію, про її структуру і способи застосування.

Є зорова наочність - природня зорова наочність (виконання фізичних вправ) малюнки, схеми, кінофільми.

Слухова наочність - спроби сприйняття звуку: постукування, хлопок, темп, ритмічні вправи.

Рухова наочність - формування уяви про фізичну вправу за рахунок м’язевих відчуттів.

Словесна наочність - формування образної уяви про рухову дію за рахунок правильного пояснення як виконувати фізичну дію. Ефект реалізації цього принципу підвищення за рахунок дотримання певних правил:

1. На любому етапі навчання необхідно комплексно приміняти різні прийоми наочності.

2. Цей принцип слід реалізувати у всіх вікових групах з врахуванням особливостей психічного розвитку.

Принцип повторності - цей принцип відображає еефкт постійного формування рухових вмінь і спеціальних знань через багаточисельні повторення. Повторення - головний і єдиний спосіб закріплення результатів досягнутих в навчанні.

Реалізація цього принципу опирається на 3 основні положення:

1. Фізичні вправи мають вплив при умові їх повторення.

2. Фізичні вправи приводять до втоми, тому потрібна перерва для відпочинку.

3. Слід передбачати характер і кількість повторень і інтервали.

Принцип систематичності - реалізація цього принципу передбачає розробку системи занять. Системи навчального матеріалу і способів його реалізації, обумовлена метою і завданням навчання.

Принцип послідовності - в основі принципу лежить послідовність задач, засобів і методів навчання на уроках. Реалізація принципу починається з планування навчального матеріалу (послідовність вивчення фзичних вправ і зв’язок між ними. Від простого до складного.

Принцип поступовості - в принципі розкривається залежність ефекту навчання від прогресування педагогічних вимог. І тому його ще називають принципом динамічності або принципом прогресування. Принцип випливає із закономірності поступового але нерівномірного розвитку розумових і фізичних здібностей дитини. Реалізація цього принципу здійснюється по 2-ом напрямкам:

1) ускладнення вивчаючих дій;

2) розширення їх складу.

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ