ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра теорії і методики фізичного виховання

ЛЕКЦІЯ № 3,4

для студентів І курсу cпортивного факультету

Тема: Форми і функції фізичного виховання.

Виконавець:

доцент Петришин Ю.В.

Л ь в і в - 2000

План.

1. Базове фізичне виховання.

2. Спорт.

3. Фізична рекреація.

4. Фізична реабілітація.

5. Професійно-прикладна фізична підготовка.

Фізична культура - органічна частина культури суспільства. Вона являє собою сукупність досягнень суспільства в створенні і раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілеспрямованого фізичного та духовного вдосконалення людини. Розвиток здібностей людини відбувається тільки в процесі діяльності, збудниками якого є потреби суспільства і особи. Зрозуміло, що потреби є різноманітними і їх є багато. В свою чергу різноманітною є і діяльність людини (виробнича, побутова, навчальна і т.д.) Тому ми можемо говорити про достатньо складну структуру і численні функції фізичної культури, які відповідають потребам індивідуального і суспільного розвитку особи.

Сьогодні ми можемо говорити про наступні компоненти фізичної культури:

• фізичне виховання;

• спорт;

• фізична рекреація;

• фізична реабілітація.

Кожна з них задовільняє певні потреби суспільства і особи. Фізичне виховання є головним напрямком впровадження фізичної культури і становить важливу органічну частину загального виховання.

Фізичне виховання є найбільш древньою частиною фізичної культури, яка своїм корінням відходить в первісну педагогіку і разом з тим є найбільш організованим і регламентованим елементом фізичної культури. Воно має структурно-історично сформовану систему цілей і завдань стосовно віку, статі, фізичному стану, а також потреб і інтересів людей. Це дозволяє сьогодні говорити про форми фізичного виховання. Серед них розрізняють:

• базове фізичне виховання;

• спорт;

• фізична рекреація;

• фізична реабілітація;

• професійно-прикладне фізичне виховання.

I. Базове фізичне виховання.

Його зміст, засоби, методи, форми організації занять спрямовані на створення широкої бази фізичної підготовленості для любого виду діяльності людей в процесі їх життя, побуту і праці. Реалізуються шляхом проведення різноманітних форм занять фізичними вправами з метою підвищення загальної фізичної підготовки (ЗФП) з особами різного віку.

В ранньому дитячому віці заняття з ЗФП носять елементарний характер і закладають основи для формування рухових вмінь і навичок, фізичних здібностей до елементарних форм рухів, сприяють збереженню і підтриманню стабільних поз, формуванню постави. В подальшому ЗФП залежить в основі всього різноманіття рухової діяльності людей в побуті, спорті, трудової і інших видах діяльності.

ЗФП не тільки створює передумови але і визначає рівень і темпи розвитку основних фізичних якостей людини: сили, бистроти, витривалості, спритності. Тому завданнями ЗФП є:

• зміцнення здоро'я, протидія несприятливим впливам на людину, умов життя, побуту, трудової діяльності, сповільнення негативного впливу процесів старіння;

• забезпечення всебічного і гармонійного фізичного розвитку людського організму;

• створення бази для спеціальної фізичної підготовленості до конкретних видів діяльності: трудової, спортивної, військової.

Ці загальні завдання можуть бути конкретизовані стосовно до особливостей контингенту з яким проводяться заняття. При цьому враховуються їх вік, стать, фізичний стан, цільові настановки і ін. Так, наприклад, завдання ЗФП дошкільної будуть відрізнятися від тих, що ставляться перед школярами. Завдання ЗФП дітей і підлітків, які не займаються спортом, будуть відрізнятися від завдань ЗФП їх однолітків спортсменів. Завдання ЗФП робітників будуть відрізнятися від аналогічних завдань, які ставляться в загальній фізичній підготовці військовослужбовців.

В змісті ЗФП ведучу роль відіграють природні види рухів і їх комбінації, які використовуються людиною протягом всього життя. До них належать різні види ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння. В зміст ЗФП можуть входити рухливі і спортивні ігри, різні види і форми рекреації (туризм, їзда на велосипеді і ін.), танці, ритмічна гімнастика, атлетична гімнастика, вправи на різних тренажерах.

Різноманіття засобів ЗФП визначають, що в сферу занять фізичними вправами з загальнопідготовчою спрямованістю втягуються практично всі компоненти населення - від новонародженого до старечого віку. Популяризація цих занять і впровадження в побут всього населення мають важливе значення для залучення людей до систематичних занять фізичними вправами. В результаті цього зміцнюється здоров'я дітей і дорослих, підвищується продуктивність праці, зростають спортивні досягнення. Формується потреба в щоденних заняттях фізичними вправами.

Сучасні специфічні вимоги до фізичної підготовки людей визначаються умовами їх життя і побуту.

Підбір фізичних вправ для розв'язання завдань ЗФП людей різного віку, статі, професії повинен відрізнятися:

• простотою;

• різнобічністю впливу на організм людини;

• комплексністю;

• можливістю оцінювати, порівнювати і контролювати результати.

Можливості добору, комплексування фізичних вправ в змісті занять з ЗФП практично безмежні. Це створює умови для творчого підходу викладача фізичного виховання до вибору найбільш доцільних засобів при розв'язанні як загальних, так і конкретних для кожного заняття завдань.

Основною метою занять з загальнопідготовчою спрямованістю є досягнення оптимального для даного конкретного віку і статі рівня фізичного розвитку і загальної фізичної підготовленості, а також систематичне їх подальше підтримання.

Конкретні завдання кожного заняття визначаються в залежності від віку, статі, рівню фізичного розвитку, мотивацій до занять фізичними вправами. До них належать такі як формування фігури, зниження ваги тіла, зняття емоційного чи психічного напружень і інші.

Типові форми організації занять загальнопідготовчої спрямованості являються:

• комплексні уроки з обов'язкових рухів фізичного виховання в навчальних закладах і з фізичної підготовки в Збройних Силах;

• заняття в секціях ЗФП;

• індивідуальні самодіяльні заняття та інші.

Комплексні уроки загальної фізичної підготовки проводяться з людьми різного віку. Типові ознаки цих занять:

1. Поєднання різних за характером і спрямованості фізичних вправ і рухливих ігор;

2. Відносно невисокі навантаження;

3. Різноманітний вплив фізичних вправ на організм.

Наприклад, в зміст комплексного уроку можуть входити елементи гімнастики, одного з видів легкої атлетики (біг, стрибки, метання) і рухлива гра або естафета. Це дозволяє уникати шаблонів в змісті занять і в методиці їх проведення, підвищувати працездатність осіб, що займаються. Оскільки психологічна і емоційна втома наступає при одноманітній і монотонній роботі, комплексні уроки дозволяють (за рахунок зміни характеру діяльності) на тривалий час зберегти психічну стійкість.

Виходячи з закономірностей розвитку і переносу фізичних якостей, в комплексних уроках доцільно спочатку давати вправи швидкісного характеру, потім силового і в кінці - вправи, що вимагають переважно прояву витривалості. При проведенні комплексних занять можуть ставитися завдання послідовного розвитку фізичних якостей (бистрота, сила, витривалість) і одночасного (наприклад, одночасний розвиток швидкісних і силових можливостей, швидкісних можливостей і витривалості).

Заняття в секціях ЗФП. Проводяться 2-3 рази в тиждень. Одна з головних вимог до методики проведення занять - дозування навантаження і постійний контроль за її впливом на організм осіб що займаються. В змісті занять поєднуються завдання ЗФП зі спеціальними вправами, які орієнтовані на використання специфічних засобів (наприклад, в атлетичній гімнастиці акцент робиться на вправи з обтяженнями).

При розподілі матеріалу протягом року в заняттях секцій ЗФП використовують різні варіанти:

• паралельно-комплексний (матеріал з різних розділів вводиться одночасно);

• послідовний (час почергово виділяють одному з розділів).

Спроби замінити (впровадити) у систему ФВ в школі на основі впровадження занять спортом має свої плюси і мінуси.

2. С п о р т.

Визначальною рисою спорту є змагальна діяльність. Змагальній діяльності в спорті властиве гостре (але не антогоністичне) суперництво, чітка регламентація взаємодій учасників, уніфікація змагальних дій, умов їх виконання і способів оцінки досягнень. Все це обумовлено відповідними спортивними класифікаціями та правилами змагань.

Безпосередня мета змагальної діяльності в спорті - досягнення можливо високого результату, вираженого в умовних показниках перемоги над суперником, або в інших показниках, прийнятих, як критерій досягнень. Змагальна діяльність допомагає виявляти резервні можливості людини.

В спортивній діяльності розкриваються психофізичні здібності людини на граничних рівнях. Досягнути їх можна лише в результаті різнобічної, тривалої, спеціально-спланованоі підготовки.

Спорт є ефективним засобом фізичного виховання, при певних умовах його можна розглядати як форму фізичного виховання (система завдань, форм організації занять, засоби, методи). Але в широкому розумінні спорт не зводиться лише до фізичного виховання. Спорт має самостійне загальнокультурне, педагогічне, естетичне та інші значення. Його цінність визначається стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення.

Спорт це діяльність яка базується на змаганнях і спортивних досягненнях. Базовою частиною є змагання.

В функціональній структурі спорту виділяють наступні частини: спорт, змагання, забезпечення функціонування змагань (правила, положення...), тренування, відбір спортсменів, наукове і методичне забезпечення. Багатостороння значущість спорту обумовлює багаточисленність його функцій в суспільстві - змагальна функція, виховна функція, функція підвищення фізичної активності (підготовка до різних видів суспільної діяльності).

Оздоровча і рекреаційно культурна функція направлена на зміцнення здоров’я, забезпечення активного відпочинку, формування естетичних поглядів.

Виховна функція (підвищення виробництва праці за рахунок зміцнення здоров’я, встановлення благополучного психологічного клімату).

Видовищна функція (задоволення від спортивного змагання).

Економічна функція (забезпечення фінансових засобів розвитку спорту і встановлення економічних зв’язків).

Престижна функція заключається в тому, що успіхи в розвитку спорту використовуються для підняття престижу своєї країни.

Типи спорту:

Тип спорту визначається характером змагань, змістом підготовки спортсмена, функцією спорту, діяльністю та його організацією, управління розвиткук і т.д. Є такі типи спорту:

1. Спорт високих досягненнь: базується на змаганнях з цільовою установкою перемоги, встановити рекорд, зайняте призове місце, одержати спортивне звання. Ведучі функції: змагальна, престижна, видовищна і виховна. Критерієм оцінки ефективності є перемога на міжнародних змаганнях, спортивні рекорди, призові місця. По цьому критерію оцінюється діяльність спортсменів, тренерів, обслуговуючого персоналу, спортивного клубу.

2. Масовий спорт: змагання в ньому є стимулом для підвищення рухової активності людини. Важливою є сама участь в змаганнях. Ведучі функції: виховна, підвищення фізичної активності, оздоровча, рекреаційно-культурна і виробнича. Характерна риса - доступність широким масам дорослого населення. Тут немає спеціального відбору заняття, можливі по місцю роботи, навчання, відпочинку. Головне в масовому спорті - регулярні заняття по підготовці до змагань, в самих змаганнях - участь, прагнення перемоги, покращити особистий рекорд.

Критерієм оцінки ефективності масового спорту є заняття спортом широких мас, регулярність тренувань, занять і участь в змаганнях, рівень фізичної підготовленості, особисті спортивні результати, участь в змаганнях сім’ями.

Дитячо- юнацький спорт - в ньому змаганя є засобом визначення ефекивності системи підготовки спортивних резервів і фізичного вдосконалення підростаючого покоління.

Ведучі функції: змагальна, виховна, підвищення фізичної активності, пізнавальна, оздоровча і рекреаційно-культурна. Дитячо- юнацький спорт зв’язаний із спортом вищих досягнень так як забезпечення його спортивними резервами і з масовим спортом.

Основний критерій - масовість охоплення (змагання з участю всього класу, з участю вчителів і батьків). Велику роль цей спорт відіграє в профілактиці негативних проявів в поведінці дітей шкільного віку.

Професійний спорт: базується на змаганнях з цільовою установкою добитись перемоги і отримати нагороду на перший план тут виступають: змагальна, видовищна, економічна і престижна функції. Він існує за рахунок прибутку, реклами та інших джерел. Це специфічна соціальна діяльність в якій люди заробляють гроші. В цьому спортивна діяльність для спортсменів є професійною. Їх діяльність визначена законодавством, вони мають свої профсоюзи, визначені трудові права і гарантії в виді договорів, контрактів, пенсійного забезпечення.

Види спорту: розрізняються по признаку предметної основи змагальної діяльності. Кожний вид спорту має тільки йому притаманні способи ведення змагальної боротьби, правила змагань. Всі характеристики спорту в цілому в кінцевому результаті реалізуються через конкретні його види. Види спорту грунтуються по різним ознакам. З метою практичної потреби види спорту обєднані в 5 груп.

1. Види в яких спортивні досягнення залежать від рухових можливостей спортсменів (легка атлетика, гімнастика, спортивні ігри, бокс).

2. Види з діями по управлінню спеціальними технічними засобами пересування (мотоцикл, літак).

3. Види в яких рухова активність пов’язаня з поразкою цілі із спортивної зброї (пістолет, лук).

4. Види в яких співставляються результати модельно-конструктивної діяльності спортсменів (авіомоделі).

5. Види з абстрактно-логічним обгрунтуванням соперника (шахмати, шахи).

Далі характерне для спорту:

а) підготовка спортсменів як багаторічний неперервний процес;

б) спортивна орієнтація і відбір;

в) тренування;

г) принципи тренування;

д) сторони тренування;

ж) навантаження і відпочинок;

з) особливості спортивної підготовки дітей;

г) особливості спортивної підготовки дівчат і юнаків.