Марія сплескує в долоні – з‘являються двоє кремезних хлопців.

Зрозуміли, що потрібно,

Тож виконуйте сумлінно!

ХЛОПЦІ:

Пані, ви не сумнівайтесь,

Адже це нам не першина!

ШТУКАР:

Федір вже зранку стоїть у князя на ганку. Чекає прийому і олень при ньому. У князя від гніву закололо зліва. Розчавив би гниду, та не подає виду. Сидить, позіхає, свою злість ховає!..

ФЕДІР:

Добрий день! Мої вітання!

Глянь в вікно, як є бажання!

Замовляв оленя вчора –

Вже я виконав завдання!

Й роги в нього – ти поглянь! -

Наче жар в печі горять,

З нього буде серед ночі

Світло, наче з ліхтаря!

КНЯЗЬ:

Не бреши – нема цих звірів,

Ані в Лондоні, ні в Римі.

Що там Рим – в самім Багдаді

Може, трійко є від сили!

А тепер подумай, милий,

Де Багдад, а де наш Київ?

Встигнути туди і звідти

Можна виключно на крилах!

ФЕДІР:

Трясця матері твоїй!

Вже і олень не такий?

А учора душу вийняв:

Роздобудь, хоч землю рий!

Якщо ти і так багатий,

Хай вертає у Багдад він.

Хто це там при владі зараз?

Ото буде хлопець радий!

КНЯЗЬ:

Ти тут не показуй вдачу,

Бо таки візьму і страчу!

Твої натяки нахабні

Я всі наскрізь добре бачу!

Та щоб славу зберегти

Справедливого завжди –

П‘ятака дам на горІлку,

Й куди хочеш, туди йди.

ШТУКАР:

Князь воєводу викликає – просто з-під ковдри витягає. Воєвода панікує, тремтить і нервує, розуміє – це добра не віщує! Князь сидить на троні, на весь світ у злобі. Від люті чорний, наче справжній ворон!..

КНЯЗЬ:

Скільки там не мудрував ти,

Не вдалось стрільця здолати!

Некролог твій фіціяльний

Почали уже складати!

Тільки треба дійти згоди,

Яку першу кару зробим:

Чи подушкою придушим,,

Або, може, в діжці втопим?..

ВОЄВОДА:

Знаю, винен, государю!

Вже б хоч шаблею ударив!

Тільки щоб стрільцем тим більше

Мізки ти мені не парив!

Що я дурень – не суди!

Справу іншу лиш знайди!

Куди-небудь у атаку

Чи до штурму будь-куди!..

КНЯЗЬ:

Треба, щоб ти, воєводо,

Добре річ одну засвоїв:

Подолати стрільця треба

Не мечем, а головою!..

А як будеш, друже милий,

Телепнем таким, як нині, -

Я тебе, свиняче рило,

Сам запхаю під сокиру!..

ШТУКАР:

Наш дурень знов у задумі. А розуму й без того небагато в нього. Думав, думав, нічого не придумав. Закликав зграю псів – і до Яги поспішив. Та воєводу побачила – чкурнула аж у Мукачеве. Та, спам‘ятавшись, вернулась чимшвидше – аби на гірше не вийшло!..

ЯГА:

Щось ти нині не в собі!

Он, болячка на губі!

Ой, змарнуєш ти здоров‘я

В політичній боротьбі!

Покуштуй болиголову!

Заспокоює чудово!

І корисніший від меду,

Хоч на смак і не медовий.

Він велику силу має,

З нього іноді вмирають,

Але ті, які не вмерли,

До ста років доживають!

ВОЄВОДА:

Ти мені тут не крути!

Краще вірний шлях знайди!

Ти придумай, як стрільця нам

З цього світу геть звести!

Все, що ти наворожила,

Федір подолав уміло!

Роздобув-таки оленя

Із рогами золотими!

Тож облиш ти свої трави,

І мерщій берись до справи!

Виявляється, не взяти

Федю голими руками!..

ЯГА:

Добре я завжди хитрую

І підлоти не бракує,

Але щось сьогодні зранку

Препогано я чаклую!

І якась у тілі млость,

І у грудях пече щось!..

Я підозрюю віддавна

В себе остеохондроз!..

Ой, чогось мені погано!

Чуєш, клацаю зубами?

Коли вже дійшло до цього –

Я іду на лікарняний!..

ВОЄВОДА:

Хвора ти – то в чому річ?

Із ставка он жабу з‘їж!

Скарби рідної природи

Помагають нам найбільш!..

Мені мізки завертати

Не смій навіть починати!

Краще підлість для роботи

З користю застосувати!..

А дурити як почнеш,

Кісток потім не збереш!..

Хоч і друзі ми з тобою,

Шаблі спробуєш усе ж!..

ЯГА:

Чаклуй, дід, і чаклуй, бабо,

Всі, над ким я маю владу,

Не баріться, розкажіть нам,

Як з стрільцем тим дати раду!

Якщо Федір такий мудрий,

Хай зуміє вам добути

Те-Чого-На-білім-світі

Взагалі-Не-може-бути!

Ну, оце й усе, стрілець,

Скоро вже тобі кінець!

Це завдання ти не сповниш,

Будь хоч тричі молодець

ШТУКАР:

Кличе князь стрільця, славного молодця. Знову примха державного рівня. Коли ж скінчиться це божевілля! А казці між тим до кінця ще довго йти!

КНЯЗЬ:

Треба, друже мій, добути

Те-Чого-Не-може-бути!

Занотуй собі десь назву,

Щоби раптом не забути!

Як до ранку не здобудеш,

Тоді страчений вмить будеш,

Бо ти вдачею своєю

Кожен день мені паскудиш!

Ти губу не надувай,

А мерщій у путь рушай!

Це державна пильна справа –

Зрозумів? – Ну, то давай!

ШТУКАР:

Прийшов Федір додому невтішний – за саму смерть страшніший! Як крейда білий, лице заніміло. Сів при вікні, очі сумні. Марія до нього, а він як не бачить нічого. Коли страта близько, будеш журитись!

МАРІЯ:

Душу б ти мені відкрив,

Чом ти злий, як сто чортів?

Чи в салаті по-міланські

Надто мало трюфелів?

ФЕДІР:

Я твої, Марічко, страви

Надзвичайно поважаю,

Лиш життя моє, кохана,

Наче ліс якийсь, рубають!

Що робити? Як тут бути?

Князь звелів мені добути –

Уяви собі лиш тільки –

Те-Чого-Не- може-бути!

МАРІЯ:

Не журися ти даремно!

Краще думай про приємне!

Гнат і Хомо, вірні слуги, нумо, станьте коло мене!

Марія сплескує в долоні – з‘являються двоє кремезних хлопців.

Зрозуміли, що потрібно,

Тож виконуйте сумлінно!

Пауза.

ХЛОПЦІ:

Вибачаємося, пані,

Але це нам не під силу!

Нам би креслення чи план,

Ми б шукали тут і там.

Ну, а так де б не подались,

Не знайти нічого нам!

Де шукати? Як здобути?

Те-Чого-Не-може-бути!

Не знайдеш, хоча б спромігся

Усю землю перетнути!

МАРІЯ:

Нині з мене, мій коханий,

Допомоги небагато!

Така, видно, твоя доля, -

Самому у путь рушати!

Обережність зберігай,

В чистоті себе тримай.

Не заводь знайомств сумнівних

І розмов не починай!

Клопотів там не шукай,

Кривих стежок уникай,

Думай більше про здоров‘я,

Сир, сметану споживай!

ФЕДІР:

Ти, Марусенько, не бійся!

Якось буде, заспокійся!

Цілим я вернусь додому,

Волю сповнивши князівську!

Ти у відчай не впадай!

Наші квіти доглядай!

Хочеш – вишивай на п’яльцях,

Чи мозаїку складай!

А припхається який,

Що порушить спокій твій, -

Тебе вчити не потрібно:

Рогача хапай мерщій!

ШТУКАР:

Федір зібрався й за море подався. Взнав про це воєвода – ледь від радості не збожеволів. Поспішає, зараза, у палац до князя, доповісти, що задум вдався. Вже й дірку під орден висвердлив, товстомордий!..

КНЯЗЬ:

Звістка добра чи погана, -

Все кажи мені негайно!

Краще за брехню солодку,

Найприкріша, але правда!

Та якщо ця твоя правда

Знову буде недоладна,

То наступні десять років

Проведеш ти на засланні!..

ВОЄВОДА:

Звістка добра: нарозвидні

Федір залишив країну!

Тож мерзенний упиряка

Нам вже більше не набридне!

І нехай оця потвора

Собі плаває у морі –

Ми з тобою тую пику

Не побачимо ніколи!..

КНЯЗЬ:

Нянько, байдики кидай,

І роботу починай –

Усі сиві волосини

З тім’ячка повиривай!

Решту розчеши волосся,

Щоб гарнесенько вляглося,

Але легше з гребінцем ти,

Не ліси там в мене зовсім!..

НЯНЬКА:

Що я тут чесати маю?

Лисина он так і сяє?!

В тебе ж кожна волосина

Обліку вже підлягає!

І для чого так потрібна

В твої роки ще й дружина?

Та ж тебе, як чоловіка,

В три копійки не оцінять!..

КНЯЗЬ:

Хоч лисіючий і сивий,

Одружитись я повинен!

Шах он перський – зовсім лисий! –

Має сорок дві дружини!

Я ж всього одну-єдину

Хочу завести дружину!

Та невже я одну жінку

Не потягну по інтиму?

НЯНЬКА:

Так із шахом зрозуміло,

Там статура є і сила,

А тебе, цвіркун ти здохлий,

З-під корони он не видно!..

В тебе у твої літа

Сила все ж таки не та!

Заощадив би здоров‘я,

Адже років більше ста!

КНЯЗЬ:

Що старий я – це не гріх,

Аби в серці жар горів!

А узагалі, коханню

Є підвладним кожен вік!

Хоч ти віри і не ймеш,

Проти фактів не попреш!

Як підвладні всі коханню,

Так і я підвладний теж!..

НЯНЬКА:

З тебе чоловік такий,

Як з вужа отруйний змій –

Метушиться, а не вкусить,

Тільки з вигляду верткий.

Щоб чужу жону пірвати,

Треба пристрасть й силу мати!

А твоя задача перша –

До труни не поспішати!..

КНЯЗЬ:

(воєводі)

Ну, а ти чому мовчиш,

Лиш медалями дзвениш,

Чи не бачиш, як паплюжать

Нашу славу і престиж!

Няньці честь мою топтати

Як же можна дозволяти?

Ти ж у нас від оборони –

Тобі відсіч і давати!

ВОЄВОДА:

Так баби казати звикли

Про чоловіків лиш прикре!

Ти в собі не сумнівайся,

Ти іще коханець спритний!

Гордий профіль, твердість в рухах,

Як орел, могутній духом!

Тільки зсунь набік корону,

Щоб не висіла на вухах!

КНЯЗЬ:

(няньці):

Воєвода – друг мій щирий!

Все сказав мені правдиво!

Хоч він взагалі-то дурень,

Але іноді кмітливий!

А від тебе, від зарази,

Тільки сором і образи!

Тебе, мабуть, вражі сили

Вкорінили у палаці!

Шпигувати стережись,

А насмілишся – дивись:

Будуть наслідки для тебе

Надсерйозними колись!

ШТУКАР:

Князь до Марії їде – увагу їй приділити. Сам в кареті сидить, парфумами смердить, почет слідом – у шовках і сріблі, За почетом скриня – горіхи й насіння. Усе за протоколом – їде князь за любов‘ю.

КНЯЗЬ:

Щоб здійснити княжу волю,

Федір наш відбув за море!

Просто я його позбувся

(По секрету це говорю).

В самоті щоб не лишатись, -

Ти виходь за мене заміж!

Я і ніжний, і багатий, -

Дам усе, чого бажаєш!

МАРІЯ:

Ледве я за чоловіком

Встигла двері зачинити,

Вже злетілось гайвороння,

Щоб життя моє розбити!..

КНЯЗЬ:

Дівко, годі сумувати!

Пропонують – треба брати!

Князь-вдівець не кожен вечір

Йде до тебе заміж звати!..

Так що ти стовпом не стій,

Під вінець збирайсь мерщій!..

А від щастя ошаліла –

Валер‘янки он попий!..

МАРІЯ:

Тебе прошу відступитись,

За ким іншим волочитись,

Моя справа – мужа ждати

І на календар дивитись!..

КНЯЗЬ:

Марна праця – його ждати!

Чи він буде ще вертати!..

Він які-небудь гриб-фрути

Їсть де-небудь в Еміратах!..

Ти сама подумай добре:

Ти ось тут, а він – за морем!

Федір був, тепер – немає,

Залишився тільки спомин!..

МАРІЯ:

Хоч мечем мене рубай,

Або батогом шмагай, -

А дружиною твоєю

Я не стану, так і знай!..

КНЯЗЬ:

Ти упертість свою стримай

І конфлікту не поглиблюй!

Нещодавно із Парижу

Гільйотину я отримав!..

Тож послухай моїх слів,

І не вводь мене у гріх!

Я звичайні маю нерви,

А не металевий дріт!

МАРІЯ:

Звідси геть мерщій іди,

Остогид мені вже ти!

Не підеш – тоді я можу

Рогачем допомогти!..

КНЯЗЬ:

Варта, швидко її взяти –

І в кайдани закувати!

Що це ще за нова мода –

Рогачем князів штовхати!

У в’язницю як потрапиш,

Трохи розум там направиш!

Покомизишся, а вийдеш

До зими за мене заміж!..

МАРІЯ:

Бовдур, щоб мене спіймати,

Добре слід попрацювати!

До побачення, мій друже,

Не потрібно проводжати!..