Марія сплескує в долоні – з‘являються двоє кремезних хлопців.

Зрозуміли, що потрібно –

Тож виконуйте сумлінно!

ХЛОПЦІ:

Пані, ви не сумнівайтесь,

Адже це нам не першина!

ШТУКАР:

Рано-вранці Федір вже в палаці. Чекає прийому і килим при ньому. Стоїть, усміхається, сторожі не лякається. Князь від здивування забув про снідання. Злість його точить, а показати не хоче. Робить вигляд старанно, ніби щиро радий!..

ФЕДІР:

Ти тут килим замовляв,

Так я справу вже владнав.

Колір в нього й візерунок –

Все таке, як ти бажав.

Ось поглянь, докладно видно,

Мов на карті, всю країну.

Килим цей тобі в дарунок

Виткала моя дружина!

КНЯЗЬ:

Ну, не знаю, що й казати!

На скількох же ти жонатий?

Чи відразу одружився

З цілим ткацьким комбінатом?

В тебе, Федоре, дружина,

Хоч розумна, та єдина!

А зіткати таке за ніч –

Їх дивізія потрібна!..

ФЕДІР:

Килим, твій не тішить погляд?

Або візерунок вбогий?

Ну, то я його під пахву –

І кінець розмові довгій.

Невелика в тім біда –

Я купцям його продам.

І нехай пливе з країни

Хоч в Париж, хоч в Амстердам!..

КНЯЗЬ:

Тебе зараз би узяти

Й батогами покарати,

Щоб не смів людей серйозних

Просто так на кпини брати!

Та себе не перевчити:

Звик по правді все чинити –

На, візьми ось на горілку,

Й звідси геть цієї ж миті!..

ШТУКАР:

Князь воєводу закликав, в пику йому заїхав! У князівської морди буряковий колір, а коли червоний писок – значить, небезпека близько. Вдарить один тільки раз, а втрапить в око якраз! Воєвода цю вправність перевірив на шкірі власній: лиш почали казку, а він вже мав пов‘язку!

КНЯЗЬ:

Ну, давай, звітуй іди!

Трошечки зганьбився ти?

Лиш це «трошечки» потягне

Років десь біля п‘яти!

Плечі ти широкі маєш,

А на спритність не страждаєш!

От собі за кошт державний

Вбогий розум підлатаєш!

ВОЄВОДА:

У в‘язницю посади

Мене хоч і назавжди –

Все одно не опаную

Хитромудрі ці ходи!

Мені б взяти в руки зброю

І вести війська до бою!

А мистецтво політичне

Я ніколи не засвою!..

КНЯЗЬ:

Ти кінчай мені цей крик:

Я не можу, я не звик!

А зроби так, щоб без шаблі

Був би Федору гаплик!

Якщо ж знов не зможеш ти

Вдало досягти мети –

Присягаюсь особисто

Тобі пику натовкти!

ШТУКАР:

Даремно воєвода марив про нагороду: із стрільцем розправа не вийшла на славу. Міркує, бідолашний, напружується страшно. А з голови – от прикрість!- всі думки розбіглись. Думав-думав, нічого не придумав. Як не крутись – без Яги не обійтись! Треба пхатись в діброву – питати поради знову!

ЯГА:

Суму твого в чім причина?

Що відбулось і хто винен?

Чи литовці гонорові?

Чи мадяри знахабніли?

З плісняви кисіль попробуй!

Ти не їв такого зроду!

Покуштуй – і враз забудеш

Про турботи і хвороби!

Смаколиком не назвеш,

Та лікує нерви все ж,

Будеш завтра вже здоровий,

Якщо тільки не помреш!..

ВОЄВОДА:

Я тут знову про стрільця!

Цій біді нема кінця!

Мене просто в божевільню

Заведе гризота ця!

Ото ж хитрий він який –

Носа втер всім навкруги!

Скільки ти не ворожила,

Килим роздобув-таки!

Він хоч з виду і простий,

Та кмітливий, разом з тим,

Чуєш, більш відповідально

Ти до справи підійти!

ЯГА:

Чаклуй, дід, і чаклуй, бабо,

Всі, над ким я маю владу,

Не баріться, розкажіть нам,

Як з стрільцем тим дати раду!

Так-так-так!.. Угу!.. З якими?..

От що я дізналась, милий:

Хай знайде стрілець оленя

Із рогами золотими!

Тої дивної породи –

Взагалі нема в природі!

Ствердить кожен краєзнавець

Це тобі слідом за мною.

ШТУКАР:

Кличе князь стрільця, славного молодця. Іще Федір не встиг стерти з чола піт, а в князівській голові – вже ідеї нові. Князь ідеями вибухає, а Федір втілювати має! Життя у Федора нелегке – наче хрін, гірке!

КНЯЗЬ:

Відпочинок відклади,

І мерщій збирайся ти!

Виникла державна справа –

Треба оленя знайти!

Якщо князеві ти вірний –

Мандруй хоч до краю світу,

Й злоторогого оленя

Привези мені ти звідти.

Не бурчи й не заперечуй,

А іди і забезпечуй!

Або лишишся миттєво

Ти без голови на плечах!

ШТУКАР:

Федір додому вернувся – від журби аж зігнувся! Сидить на лаві в тузі й печалі. Дружина-красуня обіймає, а він ніби не відчуває. Мовчить, страждає, ледь не ридає!

МАРІЯ:

Чом ти дивишся спідлоба?

Чи якась гризота нова?

Або несмачні галушки,

Чи біфштекс не до вподоби?

ФЕДІР:

Та який вже там обід!

Жди з палацу нових бід!

Вранці знову доведеться

Князеві давати звіт!..

Уже є ідея нова,

Ясно, нездійсненна знову –

Із рогами золотими

Оленя дай терміново!

МАРІЯ:

Не журися ти даремно!

Допоможемо, будь певний!

Гнат і Хомо, вірні слуги,

Нумо, станьте коло мене!