52. Поняття господарських зобов’язань та підстави їх виникнення.

Господарські зобов’язання – це зобов’язання, що виникає між суб’єктом госп. відносин та іншим учасником у сфері господарювання з підстав передбачених ГП, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо, або утриматися від певних дій), а інший суб’єкт (управлена сторона) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Підстави виникнення:

• акти законодавства;

• акти управління господарською діяльністю;

• господарські договори;

• інші договори, передбачені законом, а також договори непередбачені законом, але такі які йому не суперечать;

• інші правочини, що не суперечать законам;

• заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання;

• придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

• створення об’єктів інтелектуальної власності та інші дії суб’єктів;

• події, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання;

• рішення суду.

52. Види господарських зобов’язань.

Основними видами є майново-господарські та організаційно-господарські.

Майново-господарські – цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Організаційно-господарські зобов’язання – господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарської діяльності та суб’єктом організаційних повноважень, у силу яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну господарську (організаційну) дію, або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання можуть виникати:

• за рішенням місцевої ради, відповідно до якого на суб’єктів господарювання покладається обов’язок за рахунок власних коштів створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку;

• за власним бажанням суб’єктів господарювання щодо покладення на себе зобов’язання про господарську допомогу у вирішені питань соціального розвитку населених пунктів, розв’язанні місцевих проблем, участі у формуванні відповідних фондів місцевих рад, виконання робіт щодо розвитку територій тощо.

Публічні зобов’язання суб’єктів господарювання виникають відповідно до закону та установчих документів суб’єкта господарювання, на якого покладається обов’язок здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному хто до нього звертається на законних підставах.

52. Виконання господарських зобов’язань.

Це вчинення управленою і зобов’язаною стороною дій зі здійснення прав та виконання обов’язків, що випливають із зобов’язання.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином та в натурі (реально). Належність полягає у виконанні господарського зобов’язання відповідно до вимог закону, інших НПА, договору, а за відсутністю в цих документах конкретних вимог щодо виконання зобов’язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно стануться.

Відповідно до принципу належного виконання зобов’язання мають виконуватися:

1. щодо належного предмета зобов’язання;

2. належними сторонами;

3. має виконуватись у належний строк;

4. у належному місці;

5. належним способом;

6. з належним оформленням.

Виконання зобов’язання в натурі означає спрямованість дій сторін зобов’язання на настання реальних наслідків.

Управлена сторона, приймаючи виконання господарського зобов’язання, на вимогу зобов’язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов’язання повністю або його частини.

52. Забезпечення виконання господарських зобов’язань.

Забезпечення виконання господарських зобов’язань має на меті спонукати зобов’язану сторону виконати зобов’язання належним чином. На належне виконання господарських зобов’язань спрямовані:

1. загальні заходи, що застосовуються у всіх випадках крім передбачених законом або договором;

2. способи забезпечення виконання зобов’язань. Це спеціальні забезпечувані заходи що застосовуються лише для забезпечення тих зобов’язань, для яких вони безпосередньо встановлені законом або договором .

Господарсько-правові способи забезпечення зобов’язань:

• державна гарантія, це спосіб забезпечення зобов’язань суб’єктів господарювання, які належать до державного сектору економіки;

• банківська гарантія. Шляхом видачі гарантійного листа банк, кредитна установа або страхова організація (гарант) дають на прохання іншої особи (принципала) письмове зобов’язання сплатити кредиторові принципала (бенифіціару) відповідно до умов зобов’язання, що дається гаранту в грошову суму після пред’явлення бенифіціаром письмової вимоги про її сплату;

• загальногосподарська публічна гарантія. Це спосіб забезпечення зобов’язань за рахунок єдиного страхового фонду публічної застави, створеного з метою мінімізації негативних наслідків, які настали від економічних злочинів.

Забезпеченню підлягає тільки дійсне зобов’язання, тобто недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Правочини щодо забезпечення виконання господарських зобов’язань вчиняється у письмовій формі.

52. Припинення господарських зобов’язань.