1. Поняття та ознаки господарської діяльності.

Господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ознаки господарської діяльності:

• г.д. здійснюється у сфері суспільного виробництва;

• у г.д. об’єктивно поєднані приватні та публічні інтереси;

• г.д. пов’язана з тією стороною суспільного виробництва, у якій здійснюється господарське використання майна;

• г.д. – це діяльність, що організовує виробництво та використання майна;

• така діяльність виконується на професійних засадах;

• результати г.д. реалізуються за плату і функціонують як товар;

• результати г.д. мають вартісний характер.

2. Підприємництво як основний спосіб здійснення г.Д. В сучасних умовах.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик г.д., що здійснюється суб’єктом господарювання (підприємцем) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ознаки підприємництва:

• Самостійність (майнова та організаційно-господарська).

Майнова – це наявність у суб’єктів певного майна, яке складає економічну основу їх діяльності.

Господарська – можливість прийняття самостійних рішень в процесі г.д.;

• ініціативність;

• ризикованість;

Підпр. ризик – можливі несприятливі наслідки діяльності підприємця, не обумовлені якими-небудь втраченими можливостями з його боку;

• систематичність – регулярність, повторність яких-небудь дій.

Пов’язується з утриманням певного професійного рівня такої діяльності впродовж тривалого строку;

• цільова направленість діяльності на досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку;

• легальність – правомірність або законність реалізації права на підприємництво.

3. Об’єктивні підстави державного регулювання г.д.

Держ. регулювання г.д. – це система типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, які здійснюються уповноваженими держ. органами з метою стабілізації і пристосування існуючої соц.-економ. системи до умов, що змінюються.

Об’єктивні підстави держ. Регулювання г.Д.:

1. адаптація економіки і системи управління до нових умов;

2. забезпечення держ. і громадських потреб, пріоритетів в економ. і соц. розвитку;

3. формування держ. бюджету;

4. захист навколишнього середовища;

5. забезпечення зайнятості населення;

6. забезпечення безпеки та оборони країни;

7. реалізація свободи конкуренції і підприємництва, захист від монополізму;

8. виконання державою соц. функцій.

4. Правові форми та методи держ. регулювання г.д. в Україні.

Правові форми держ. регулювання г.д. – це врегульовані правом, відмінні за конкретними цілями і способом здійснення види діяльності держави, її органів у сфері господарювання.

Форми:

1. планування:

• директивне – обов’язкове для тих суб’єктів, яким адресується;

• індикативне – рекомендаційний характер;

2. управління – прийняття компетентним органом юр. значущих рішень для суб’єктів господарювання з оперативних питань госп. життя (держ. реєстрація);

3. контроль – встановлення компетентними органами ступені відповідальності фактичних напрямів і результ. діяльності суб’єктів господарювання, встановленим державою правилам і нормативам, а також виявлення порушень в діяльності цих суб’єктів, вжиття заходів щодо їх усунення, в т.ч. застосування госп.-пр. санкцій;

4. нормативне регулювання – це встановлення компетентними держ. органами правил здійснення г.д.

Методи держ. регулювання – це передбачені законодавством способи впливу держави на поведінку суб’єктів госп. життя з метою отримання необхідного для суспільства результату.

1. адмін. – способи впливу держави, коли необхідний суспільству результат досягається шляхом прямого наказу компетентного органу, що підлягає обов’язковому та однозначному виконанню суб’єктом господарювання;

2. економічні – способи впливу держави, коли необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес виконавців.

5. Поняття та ознаки госп. правовідносин.

Госп. правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у сфері безпосереднього здійснення г.д. чи керівництва такою діяльністю, характеризується особливим суб’єктним складом, а також поєднанням організаційних та правових елементів.

Ознаки госп. правовідносин:

• обмежене, порівняно з ЦП, коло суб’єктів;

• поєднання організаційних і майнових елементів;

• матеріальний зміст відносин (суспільне виробництво і реалізація госп. суб’єктів, надання робіт і виконання послуг);

• поєднання публічного (імперативність, підпорядкованість) і приватного (автономність) правового регулювання;

• регулюються нормами ГП.

6. Види господарських правовідносин.

1. За характером:

• щодо безпосереднього здійснення г.д. (виробництво продукції);

• щодо управління/організації г.д. (держ. реєстрації);

2. за взаємним становищем сторін:

• горизонтальні;

• вертикальні (одним з учасників виступає орган управління, власник майна чи уповноважений ним орган);

3. за сферою дії:

• внутрішньогосподарські – виникають всередині госп. організації між її структурними підрозділами;

• міжгосподарські (зовнішньогосподарські) – між юр. самостійними суб’єктами господарювання;

4. за галузями народного господарства і сферами управління:

• у галузі промисловості;

• у галузі с/г;

• у галузі транспорту;

• у галузі капітального будівництва;

• у банківській сфері;

• у сфері приватизації.

7. Методи господарського права.

Методи ГП – це сукупність способів регулюючого впливу норм ГП на поведінку суб’єктів госп. правовідносин.

1. Метод автономних рішень.

Підприємства та підприємці мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України.

2. Метод владних приписів.

Діяльність суб’єктів підпорядковується обов’язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством.

3. Метод координації.

Забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна з яких не в праві нав’язувати іншій стороні свої умови.

4. Метод рекомендації.

Держава регулює поведінку суб’єктів, шляхом встановлення рекомендованих моделей правовідносин.

8. ГП як галузь українського права.

ГП – це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення г.д. або керівництва такою діяльністю із застосуванням різних методів правового регулювання.

У юр. науці щодо питання про місце ГП у правовій системі сформувалися три основні концепції:

І. Братусь, Матвеев, Довгерт – ГП не самостійна галузь, а просте поєднання цив.-пр. та адмін..-пр. норм, що діють у сфері господарювання.

ІІ. Лаптев, Мамутов, Побірченко – ГП самостійна галузь права, яка не має нічого спільного з іншими галузями.

ІІІ. Пронська, Алексеев, Толстой – ГП комплексна галузь права, в якій зібрані норми основних галузей права, присвячені одному предмету регулювання в г.д.

9. Наука ГП. ГП як навчальна дисципліна.

Наука ГП – це система знань про закономірності г.-п. регулювання суспільних відносин, тлумачення г.-п. норм, результати аналізу та узагальнення практики госп.-пр. норм, суть термінології норм.

Елементи предмета науки ГП:

1. норми ГП;

2. суспільні відносини, які становлять предмет г.-п. регулювання;

3. госп. правовідносини;

4. юр. факти;

5. судова та адміністративна практика застосування г.-п. норм;

6. історія становлення і розвитку ГП.

Навчальна дисципліна ГП – впорядковані та систематизовані дані щодо основних г.-п. постулатів і категорій.

Предмет – вивчення ГП і науки ГП, теоретичних і законодавчих категорій ГП та практики застосування г.-п. норм.

Завдання навч. дисципліни:

1. пізнавальне;

2. практичне.

10. Система ГП.

Система ГП – науково обґрунтоване, логічно послідовне розміщення г.-п. інститутів, нормами яких регулюються госп. відносини.

1. Загальна частина (поняття, предмет і система ГП; суб’єкти госп. правовідносин; майнова основа господарювання, госп. зобов’язання, госп.-пр. відповідальність, правове регулювання економічної конкуренції).

2. Спеціальна частина (особливості правового регулювання г.д. в окремих галузях і сферах госп. життя, а саме: правове регулювання біржової діяльності, капітального будівництва, пр. забезпечення інноваційної діяльності, пр. регулювання фінансової діяльності, комерційного посередництва/агентських відносин, комерційної концесії, правовий режим іноземного інвестування, спец. режими господарювання тощо).

11. Поняття та ознаки госп. законодавства.

Госп. законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення г.д. та керівництва такою діяльністю.

Ознаки:

• значна розгалуженість і наявність значної кількості нормативних актів;

• перевага в госп. законодавстві комплексних нормативних актів, що містять норми різних галузей права, які стосуються одного предмета регулювання;

• кодифікованість;

• наявність в госп. законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії (відомчих, регіональних, локальних).

12. Госп.-пр. норми та їх особливості.

Госп.-пр. норми – це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.