- •15) Поняття джерел кримінального права. Основні джерела кримінального права
- •16) Конституція України як джерело кримі нального права України. Особливості окремих положені Конституції України, що мають кримінально-правовий зміст
- •17) Поняття кримінального закону (закону про кримінальну відповідальність), його значення
- •18) Кримінальний кодекс України 2001 року - основне джерело кримінального права України. Загальна характеристика чинного Кримінального кодексу України
- •19) Співвідношення некодифікованих кримінально-правових актів з Кримінальним кодексом України
- •20) Міжнародні договори як джерела кримінального права України
- •21) Рішення Конституційного Суду України як джерела кримінальногоправа
- •22) Юридична природа роз'яснень Пленуму Верховного Суду України
- •23) Юридична природа рішень Європейського Суду з' прав людини
- •24) Поняття тлумачення норм кримінального права. Види тлумачення
- •25) Чинність кримінального закону у просторі
- •Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
- •Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
- •47) . Спосіб, місце, час, знаряддя, засоби і обстановка вчинення злочину.
- •66. Поняття співучасті у злочині.Організована злочинна діяльність.
- •67. Підстави кримінальної відповідальності за співучасть у злочині.
- •68. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.
- •69) Форми співучасті у злочині.
- •70. Види співучасників. Відповідальність співучасників.
- •71. Ексцес виконавця.
- •73. Добровільна відмова співучасників від вчинення злочину .
- •75. Форми /Види причетності до злочину.
- •78 Форми множинності злочинів
- •79 Сукупність злочинів. Специфічні ознаки сукупності злочинів.
- •80 Повторність злочинів.
- •81 Рецидив злочинів
- •82 Поняття та юридична природа обставин, що виключають злочинність діяння.
- •83 Необхідна оборона: поняття, ознаки, умови правомірності. Перевищення меж необхідної оборони
- •84 Уявна (мнима) оборона. Провокація оборони.
- •85 Затримання особи, що вчинила суспільне небезпечне посягання
- •87 Фізичний або психічний примус. Виконання наказу або розпорядження
- •88 Поняття кримінальної відповідальності
- •92) Підстави та умови звільнення від крим.Відпов
- •94) Звільнення від крим. Вдпов. У звязку зійовим каяттям
- •96) Поняття покарання, його ознаки. Покарання в системі заходів кримінально-правового впливу.
87 Фізичний або психічний примус. Виконання наказу або розпорядження
Частина 1 ст. 40 КК передбачає, що не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми діями. Частина 2 цієї статті зазначає, що питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу. 2. Підставою виключення злочинності діяння у випадку, що аналізується є непереборний фізичний примус, під безпосереднім впливом якого особа заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам. 3. Фізичний примус (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити злочин (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю). 4. Ознаками, що характеризують "діяння" особи, яка зазнала непереборного фізичного примусу, є: 1) збіг діяння з об'єктивними ознаками якогось злочину і 2) відсутність волі особи в такому діянні. Вчинені особою дії або бездіяльність за об'єктивними своїми ознаками можуть збігатися, наприклад, із розголошенням відомостей, що становлять державну таємницю, шпигунством, розтратою чужого майна, зловживанням службовим становищем тощо. Але дані дії, проте, злочинними не визнаються, оскільки позбавлені такої обов'язкової ознаки кримінально-правового діяння, як його волимість (особа не здатна керувати своїм вчинком). Отже, виключається кримінальна відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам. 5. Інша ситуація має місце у випадку переборного фізичного примусу, а також психічного примусу. Переборним визнається такий фізичний примус, при якому особа зберігає можливість керувати своїми діяннями. Психічний примус - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити злочин. Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі. " Якщо такий примус створював стан крайньої необхідності (наприклад, особа під впливом побоїв або погрози вбивством видала чуже .майно), то питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами ст. 39 КК, тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщо викликав, то чи було допущено або не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. В іншому випадку особа підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах, хоча вчинення злочину під впливом фізичного або психічного примусу повинно враховуватися як обставина, яка пом'якшує покарання (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК).