
- •Предмет аналітичної хімії, структура, класифікація видів аналізу. Класифікації методів аналізу.
- •Характеристики методів аналізу: точність, границя визначення, діапазон вимірюваних концентрацій, чутливість та інші.
- •Мета якісного аналізу. Якісні реакції “мокрим” і “сухим” шляхом. Вимоги до аналітичних реакцій, які застосовуються в якісному аналізі.
- •Усунення впливу сторонніх йонів. Маскування. Маскуючі речовини.
- •Маскування
- •Розділення осадженням. Систематичний та дробний аналіз. Аналітичні класифікації катіонів і аніонів. Групові реагенти. Аналітичні групи.
- •Кислотно – лужна система якісного аналізу катіонів
- •Кислотно-лужна система якісного аналізу катіонів. Характерні реакції катіонів 1-6 аналітичних груп.
- •Кислотно – лужна система якісного аналізу катіонів
- •2 Група
- •3 Група
- •4 Група
- •Органічні реагенти, які застосовуються в хімічному аналізі.
- •Основні етапи аналізу. Відбір проб природних вод, атмосферного повітря, грунтів. Види проб: генеральна, середня, лабораторна.
- •Основні стадії підготовки проби до аналізу. Фактори, які впливають на вибір способу розкладу проби і переведення її в розчин. Підготовка проб природних вод, атмосферного повітря, грунту.
- •Сутність методу гравіметрії. Методи відгонки та осадження. Етапи гравіметричного визначення методом осадження. Форма осадження, гравіметрична форма, вимоги до них.
- •Утворення осадів. Процеси, які визначають розміри кристалів. Пересичення. Утворення кристалічних та аморфних осадів.
- •Умови отримання кристалічних та аморфних осадів. Оцінка методу гравіметрії та його застосування.
- •Застосування гравіметричного аналізу:
- •Причини забруднення осаду. Адсорбція, оклюзія, ізоморфне співосадження. Способи зменшення співосадження.
- •Пристрої та посуд для виконання гравіметричного аналізу
- •Сутність титриметричного аналізу. Титрування, титрант, вимоги до реакцій титрування. Класифікація титриметричних методів а) за способом виконання; б) за реакцією титрування.
- •Стандартні розчини в титриметрії. Способи приготування стандартних розчинів. Вимоги до стандартної речовини.
- •Способи визначення концентрації стандартних розчинів: молярна концентрація еквіваленту, титр, титр за речовиною, що визначається.
- •19. Кислотно-основне титрування. Титранти. Індикатори, вимоги до них. Показник індикатора. Вибір кислотно-основного індикатора. Оцінка методу, його застосування. Кислотно-основне титрування
- •2 Частина
- •1. Дати оцінку основним групам фізико-хімічних методів аналізу. Який виникає аналітичний сигнал в цих групах методів?
- •2. На конкретному прикладі охарактеризувати оптичні методи аналізу?
- •3. Пояснити природу електромагнітного випромінювання та сутність хвильових та квантових характеристик.
- •4. Пояснити природу монохроматичного та поліхроматичного світла.
- •5. Сформулювати, записати та пояснити основний закон поглинання світла.
- •6. Дати визначення оптичній густині та пояснити як вона залежить від концентрації розчину.
- •7. Рефрактрометричний метод аналізу
- •8. Поляриметричний метод
- •9. На прикладі пояснити сутність застосування методу калібрувального графіку для аналізу досліджуваної проби.
- •10. Проаналізувати вимоги до фотометричних реакцій? Навести приклади та пояснити з яких етапів складається визначення фотометричним методом?
- •11. Дати оцінку основним характеристикам і закономірностям люмінесценції та вказати основну вимогу до зовнішніх джерел випромінювання люмінесценції?
- •12. Вказати та проаналізувати особливості якісного та кількісного спектрального аналізу.
- •13. Обґрунтувати можливість застосування методу атомно-абсорбційної спектроскопії для якісного та кількісного аналізу.
- •14. Охарактеризувати електрохімічні методи аналізу та вказати який аналітичний сигнал фіксують в електрохімічних методах?
- •15. Проаналізувати особливості сфер застосування фізико-хімічних методів аналізу.
4. Пояснити природу монохроматичного та поліхроматичного світла.
Якщо випромінювання є потоком фотонів з однаковою енергією (або частотою) – його називають монохроматичним, а коли ж у ньому присутні фотони різних енергій – поліхроматичним.
5. Сформулювати, записати та пояснити основний закон поглинання світла.
Атом, іон або молекула, поглинаючи квант світла переходить в більш високий енергетичний стан (з незбудженого рівня на перший збуджений рівень). Внаслідок поглинання випромінювання, при проходженні його крізь шар речовини, інтенсивність випромінювання зменшується і тим більше, чим вища концентрація речовини.
У 1729р. Бугер і у 1760р. Ламберт встановили основний закон поглинання:
Відносна кількість поглинутого середовищем світлового випромінювання не залежить від його інтенсивності. Шари середовища однакової товщини поглинають однакову частку падаючого на них випромінювання.
I=Io·e-α·L або I=Io·10-k·L
де, Io – початкова інтенсивність потоку випромінювання;
I – інтенсивність після проходження крізь шар середовища товщиною L;
α – коефіцієнт пропорційності, що залежить від природи поглинаючої речовини та довжини хвилі і не залежить від інтенсивності випромінювання;
k – лінійний коефіцієнт поглинання, k = 2,303α.
У 1854 р. Бер встановив, що лінійний коефіцієнт поглинання прямо пропорційний концентрації речовини, яка поглинає k= ε·С.
Враховуючи це можна записати:
I=Io·10-εCL,
I/Io=10-εCL, де Т=I/Io – коефіцієнт пропускання (або просто пропускання), який характеризує зменшення інтенсивності світла після проходження його крізь шар середовища.
Взятий зі зворотнім знаком логарифм Т називається оптичною густиною D
εCL =-lgT=-lg I/Io=lgIo/I=D (1)
де, D – оптична густина середовища, безрозмірна велечина;
С – молярна концентрація речовини, що поглинає, моль/м3;
L – товщина поглинаючого шару, м;
ε – молярний коефіцієнт поглинання (коефіцієнт екстинції), м2/моль.
Фізичний зміст ε - молярний коефіцієнт поглинання дорівнює оптичній густині одномолярного розчину при товщині шару 1 см, ε=D (C=1 моль/л; L=1 см).
Умови застосування закону Б-Л-Б:
Закон справедливий для монохроматичного світла, тобто з певною довжиною хвилі λ. Dλ=ελLC
Молярний коефіцієнт світлопоглинання (ε) в рівнянні (1) залежить від показника заломлення середовища (має бути приблизно однаковий для розчинника і розчину).
Температура має бути сталою, або коливатися в межах декількох градусів.
Пучок світла має бути паралельним.
Світлопоглинаючими центрами можуть бути частинки тільки одного типу.
6. Дати визначення оптичній густині та пояснити як вона залежить від концентрації розчину.
Взятий зі зворотнім знаком логарифм Т називається оптичною густиною D.
Оптична густина — термін який використовується в оптиці, в двох різних значеннях:
Перше значення пов'язане з показником заломлення середовища. Середовище з більшим значенням показника заломлення називають оптично густішим. У протилежному випадку використовують термін менш оптично густе середовище.
Інше значення терміну оптична густина зв'язане з поглинанням світла в оптичному елементі. Це значення терміну можна визначити так:
Dλ=ελ·LC
Чим більша оптична густина, тим менше пропускання
Чим менша швидкість поширення світла в середовищі, тим більшою є оптична густина середовища. Чим більше відрізняються оптичні густини двох середовищ, тим більше заломлюється світло на межі їх поділу. Іншими словами, чим більше змінюється швидкість світла на межі поділу двох середовищ, тим сильніше воно заломлюється.