Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження

1.1. Історіографія проблеми

У зв’язку з актуальністю тематики охорони та збереження історико-культурної спадщини Києва як української столиці наявний історіографічний доробок перманентно розширюється та доповнюється новими науковими напрацюваннями.

Початки наукового пам’яткознавства у Києві були закладені ще на межі ХІХ та ХХ ст., у час перетворення історичної науки в міждисциплінарну галузь знань. Так, одним із перших дослідників історичних пам’яток міста був відомий історик В. Іконніков⁶. Закладена наукова пам’яткознавча традиція розвивалася в подальший час, поповнюючи сферу своїх наукових інтересів актуалізованими в ході історичного процесу питаннями.

Оскільки хронологічні рамки дослідження обмежені періодом української незалежності, основний історіографічний пласт з даної теми почав власне формування у 1991 р. і продовжує поповнюватися новими напрацюваннями безперервно.

Найбільш активну роботу в цьому напрямку проводить Інститут історії України НАН України та його структурний підрозділ – Центр досліджень історико-культурної спадщини України. Співробітники даної установи не лише займаються науковою діяльністю, але й усіляко сприяють справі збереження та охорони пам’яток історії та внесення нових одиниць до переліку пам’яток, що знаходяться під опікою держави.

Серед наукових здобутків Центру можна назвати ряд методологічних студій, пов’язаних із написанням статей до «Зводу пам’яток історії та культури України»⁷. Видання, спираючись на новітні розробки в галузі пам’яткознавства, надати науково-методичну допомогу регіональним редколегіям «Зводу пам’яток історії та культури України» в підготовці матеріалів про пам’ятки історії.

Інститут історії України НАН України сприяє також публікації спеціалізованих видань з пам’яткознавства. Так, у 2007 р. за сприяння Відділення з історії, філософії та права Інституту історії України було здійснено колективну публікацію праці В. Горбика, В. Денисенка та М. Пархоменка, присвячену визначенню теоретичних питань пам’яткознавства, дослідженню процесів формування системи захисту та збереження пам’яток історії та культури в Україні, концептуальних положень щодо культурного надбання в зарубіжних країнах⁸. На основі сучасних наукових розвідок були визначені принципи відбору, класифікації та систематизації пам'яток археології, історії, науки і техніки, архітектури та містобудування, монументального мистецтва, а також показана роль державних установ та недержавних інституцій у вирішенні актуальних питань комплексного захисту культурної спадщини.

Найбільш ґрунтовною публікацією, що тематично присвячена історико-культурним пам’яткам Києва, є том «Київ» «Зводу пам’яток історії та культури України», виданий у трьох частинах⁹. «Звід» виконує функції наукового реєстру, на основі внесення до котрого визначається історична цінність пам’ятки та необхідність опіки над нею з боку органів державної влади. При підготовці матеріалів «Зводу» до публікації були залучені найбільш відомі фахівці в галузі пам’яткознавства в Україні. «Звід» – це енциклопедичне видання, в якому будуть представлені статті про основні пам′ятки археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва. Така фундаментальна енциклопедична робота дозволила піднести справу охорони пам′яток на новий рівень, скласти державний реєстр збереження пам′яток, значно покращити туристичні можливості. Підготовка «Зводу» розпочалася за рішенням Ради Міністрів УРСР від 3 вересня 1982 р., позитивну роль у підготовці томів «Зводу» відіграли Укази Президентів України видані у грудні 2000 р., в листопаді 2007 р. щодо підготовки і видання «Зводу». На сьогоднішній день роботу з підготовки томів «Зводу» очолює Головна редакційна колегія на чолі з академіком В. Смолієм та Редакційна рада на чолі з віце-президентом НАН України В. Литвином. На сьогоднішній день в Києві триває робота по виявленню, класифікації та внесенню до «Зводу пам’яток історії та культури України» не врахованих раніше пам’яток, що мусить заповнити прогалини в державній політиці з охорони та збереження історико-культурної спадщини Києва.

За сприяння Інституту історії України періодично публікуються також окремі монографії та наукові статті, присвячені окресленій тематиці. В цьому руслі працює ряд співробітників Інституту (В. Горбик, В. Даниленко, Г. Денисенко, Т. Катаргіна, О. Кубальський, Л. Федорова), котрі спільними зусиллями видали монографію, присвячену проблемам охорони та збереження об’єктів історичної спадщини Києва¹⁰. У виданні висвітлюються напрями діяльності державних інституцій, громадських організацій з охорони культурної спадщини Києва, розглядаються всі види пам’яток – археології, історії, архітектури та містобудування, монументального мистецтва.

У своїй науковій діяльності Інститут історії України НАН України тісно співпрацює з іншими науковими установами, котрі займаються пам’яткознавчими студіями. Однією з таких установ є Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК), громадське наукове товариство, що веде свою історію ще від 1966 р. УТОПІК посприяло відновленню видання науково-популярного журналу «Київська старовина» у 1992 р.¹¹ Спільними зусиллями Інституту та УТОПІК 23 травня 1991 р. був створений Центр пам’яткознавства при НАН України. Однією з помітних публікацій Центру стало видання каталога-довідника, присвяченого пам’яткам історії Києва. Він містить довідникові матеріли щодо об’єктів культурної спадщини м. Києва – як узятих на державний облік, так і нещодавно виявлених. Каталог-довідник пам’яток історії та культури м. Києва впорядкований за адміністративно-територіальним принципом та містить систематизовану інформацію про об’єкти історико-культурної спадщини в українській столиці¹². Дослідники Центру також займаються розробкою теорії та методології пам’яткознавства, розробляючи практичні рекомендації щодо виявлення, дослідження та каталогізації пам’яток історії та культури¹³.

Окремі наукові праці тематично стосуються сучасних напрямків державної політики у сфері охорони пам’яток історії та культури в Україні, труднощів на шляху до формування чіткої державної концепції у пам’яткоохоронній сфері¹⁴.

Серед останніх публікацій, присвячених темі дослідження, охорони та збереження історичних об’єктів Києва слід виділити монографію «Історико-містобудівні дослідження Києва», видану під редакцією В. Вечерського у 2012 р.¹⁵ Праця розробленню науково-проектної документації, яка включає коригування історико-архітектурного опорного плану, визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток, а також територій історичних ареалів. В ній узагальнено напрацювання Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень щодо розроблення такої науково-проектної документації по Києву у 2009 – 2011 рр. Було проаналізовано також стан справ в охороні та дослідженні окремих категорій історико-культурних пам’яток Києва.

Інтенсифікація контактів між Україною та ЮНЕСКО призвела до появи наукових досліджень з даної тематики, в котрих розглядаються існуючі проблеми та протиріччя у співпраці України зі світовим співтовариством в пам’яткоохоронній сфері¹⁶.

Поряд із академічними дослідженнями розвивається також науково-популярне пам’яткознавство. Серія періодичних журналів «Пам’ятки України: історія та культура» є флагманом даного напрямку. Видання є друкованим органом Міністерства культури України та веде свою історію від 1969 р.

Таким чином, наявний історіографічний доробок з даної тематики постійно розширюється та дозволяє історикам-науковцям провести ґрунтовне дослідження.