Київський національний університет імені Тараса Шевченка

історичний факультет

Кафедра етнології та краєзнавства

Дипломна робота спеціаліста

на тему: ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ КИЄВА В ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виконав:

студент І курсу ОКР «спеціаліст»

денної форми навчання

Шурхал Петро Миколайович

Науковий керівник:

кандидат історичних наук, доцент Терес Наталія Володимирівна

Київ 2014

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ………7

1.1. Історіографія проблеми ……………………………………………………….7

1.2. Стан джерельної бази …………………………………………………………12

РОЗДІЛ 2. УЧАСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ У СПРАВІ ОХОРОНИ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ КИЄВА …..16

2.1. Класифікація історико-культурних пам’яток Києва ……………………….16

2.2. Основні напрями державної політики у сфері охорони пам’яток історії та культури Києва …………………………………………………………………….18

2.3. Діяльність громадських об’єднань в пам’яткоохоронній сфері …………27

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО В КИЄВІ ………………………………………………………………………………31

РОЗДІЛ 4. СТАН СПРАВ В ОХОРОНІ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ В КИЄВІ ……………………………………………….48

4.1. Охорона пам’яток археології в м. Києві ……………………………………48

4.2. Охорона та збереження пам’яток архітектури та містобудування ………54

4.3. Проблеми охорони пам’яток монументального мистецтва в Києві …..…...61

4.4. Пам’ятки воєнної історії в Києві ……………………………………………69

4.5. Охорона історико-культурної спадщини національних меншин ……...….73

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………..80

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ……...……………………………………84

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………….95

ВСТУП

Київ – це столиця України, місто, що було центром утворення цивілізації східних слов’ян, а пізніше стало політичним, духовним і культурним центром України. Його історія від початку заселення місцевості на Дніпровських пагорбах нараховує близько 1500 років (оцінка дається на основі ряду історико-археологічних досліджень). Легендарна традиція пов’язує заснування міста на схилах Дніпра з іменами братів Кия, Щека й Хорива та їх сестри Либідь¹. Київ поєднав у собі пам’ятки історії від початку заселення місцевості осілим населенням до сьогодення, збереження котрих є питанням надзвичайної важливості для громадськості.

В свою чергу збереження національної культурної спадщини, значну частину якої становлять нерухомі пам’ятки історії та культури, є важливим напрямком державної політики України в сфері культури. Охорона національної культурної спадщини проголошена в статті 54 Конституції України обов’язком держави².

Пам’ятки історії – один із видів історико-культурної спадщини, що включає в себе розташовані просто неба матеріальні об’єкти (будинки, споруди, поховання, природні утворення) та їх комплекси, а також локалізовані території (пам’ятні місця природного та антропогенного характеру), які є реальними свідками історичних подій і явищ, життя та діяльності відомих діячів і носіями інформації загальнолюдського й етнонаціонального значення про всі сфери суспільно-політичного, економічного, культурного й духовного розвитку народів і кожної країни – державний устрій і громадсько-політичне життя, соціальні й національно-визвольні рухи, історію воєн і війська, виробництва і техніки, науки, освіти, культури, релігійного і церковного життя³.

Кількість виявлених і взятих на державний облік пам’яток, що є нерухомими об’єктами історичної спадщини, постійно збільшується. За даними Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, станом на 2003 р. на обліку в Києві перебувало 1629 пам’яток історії Києва, у т. ч. нововиявлених – 236. Більше половини об’єктів культурної спадщини складали пам’ятки некрополів – 1030 . Станом на 2008 р. кількість поставлених на облік пам’яток історії збільшилася до 1780, тобто на 151 об’єкт. Кількість нововиявлених пам’яток історії станом на 2011 р. складала 290 більше на 54. Нових пам’яток – поховань поставлено додатково на облік 90, загальне число їх – 1120⁴.

На сьогоднішній день чимало потенційних пам’яток історії в Києві не мають відповідного статусу, що свідчить про недостатню інформованість органів державної влади про стан історико-культурної спадщини міста. Важливу функцію виконує «Звід пам’яток історії та культури України», том «Київ» котрого є науковим реєстром історичних пам’яток столиці України, а фахівці, що займаються підготовкою матеріалів до публікації, беруть участь в оцінюванні історичного значення конкретних об’єктів. Загалом у трьох частинах тому «Київ» Зводу пам’яток історії та культури України описано 2455 об’єктів історико-культурної спадщини міста всіх видів і типів, з них пам’яток історії – 1221, з яких поховань – 146, однак ще кілька тисяч пам’яток міста не описані авторами «Зводу», а, відтак, держава не має юридичних підстав опікуватися ними⁵. Втім, не лише органи державної влади визначають стан справ у сфері охорони пам’яток історії Києва, так як Софійський собор та архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і ними опікуються відповідні структурні підрозділи Організації об’єднаних націй.

Українська держава декларує збереження і примноження національних культурних надбань пріоритетом внутрішньої політики, підтвердженням чому є, зокрема, відбудова собору Успіння Пресвятої Богородиці Києво-Печерської лаври і Свято-Михайлівського Золотоверхого собору однойменного монастиря в Києві. Однак, разом із цим в Києві спостерігаються значні труднощі в сфері збереження історичної спадщини, пов’язані передусім із руйнуванням цінних споруд, хаотичною та, часто, незаконною забудовою історичних районів міста, зміною екстер’єрів та інтер’єрів історичних пам’яток тощо.

Актуальність даної роботи полягає у спробі аналізу сучасного стану історико-культурної спадщини Києва, приверненні уваги до нагальних питань у сфері її охорони та збереження, наголошенні на необхідності оптимізації та вдосконалення нормативно-правової бази та механізмів державного впливу на існуючий стан речей.

Об`єктом дослідження є Київ та пам’ятки історії, розташовані в ньому, що є важливими джерелами з міської історії.

Предметом дослідження є нормативно-правова база та державна політика у сфері збереження історико-культурної спадщини Києва, існуючі проблеми охорони, збереження та дослідження пам’яток історії міста.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1991 р. та співпадають з періодом незалежності України.

Метою дослідження є висвітлення сучасного стану сфери охорони та збереження історико-культурної спадщини Києва. Для досягнення поставленої мети пропонується вирішити наступні завдання:

• визначити ступінь наукової розробки проблеми та стан джерельної бази;

• проаналізувати основний пласт нормативно-правових документів, що регулюють державну політику та громадську активність у сфері охорони та збереження історико-культурної спадщини Києва;

• висвітлити основні віхи діяльності органів державної влади та громадського активу в даній сфері;

• визначити участь міжнародних організацій у справі охорони історико-культурної спадщини Києва;

• виокремити основні існуючі на даний час проблеми та труднощі, що існують в охороні окремих категорій пам’яток, а також можливі шляхи їх подолання.