82. Правове регулювання захисту рослин.

  Правовий інститут захисту рослин — один із великих комплексних інститутів аграрного права. Він охоплює сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини з підтримання фітосані-тарного правопорядку в Україні і спрямовані на захист рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, а також від надмірної хімізації сільського господарства.

  ЗУ "Про захист рослин", який визначає загальні положення захисту рослин в Україні. Стаття 1 цього Закону визначає захист рослин як комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни. Комплексний інститут захисту рослин охоплює також правові інститути карантину рослин і правового регулювання поводження з пестицидами й агрохімікатами (засобами захисту рослин). Останній розглядається у розділі цього підручника, присвяченому охороні довкілля в сільському господарстві.

 Відповідно до ст. 24 зазначеного Закону на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності захист рослин здійснюють працівники, які пройшли відповідну підготовку з технології захисту рослин, і тільки під безпосереднім керівництвом спеціалістів у цій справі. Громадяни, яким земельні ділянки належать на праві власності або праві користування і котрі займаються вирощуванням сільськогосподарських та інших рослин і насаджень, мають бути обізнані з засобами захисту рослин і технологією їх застосування.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 30 червня 1993 р. "Про карантин рослин" (в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.) карантин рослин — це система заходів органів державної влади, спрямованих на захист рослинного світу України від занесення карантинних організмів. Карантинний організм визначається Законом як вид шкідника, збудника хвороби рослин, який відсутній або обмежено поширений на території України та може завдати значної шкоди рослинам і рослинним продуктам. Отже, якщо Закон України "Про захист рослин" регулює всі відносини з захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, то Закон "Про карантин рослин" регулює тільки захист рослин від таких шкідників, збудників хвороб рослин, які відсутні або обмежено поширені на території України. Тобто карантин рослин є органічною складовою захисту рослин і запобігає непродуманій інтродукції шкідників рослин, що можуть проникнути на територію України з-за кордону.

83. Правове регулювання страхування врожаю сільськогосподарських культур

Щодо нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів, що пе­ред­ба­ча­ють дер­жав­ну під­тримку страху­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ризиків, то тільки з 1 січня 2005 р. набув чин­ності Закон України «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сіль­ського гос­по­дар­ства в Україні», який пе­ред­ба­чає на­дан­ня стра­хо­вої суб­сидії за ра­ху­нок Фонду аг­рар­них стра­хо­вих суб­сидій. Хоча проб­лем з механізмом реалізації цього пи­тан­ня є ба­га­то: нена­лежне фінан­сування за­ко­но­дав­чих про­грам, несвоєчасне прий­нят­тя підза­кон­них нор­ма­тив­них актів уря­дом щодо по­ряд­ку ви­ко­ри­стан­ня бюд­жет­них коштів на пе­ред­ба­чені кошти та ряд інших. По­зи­тив­ним кро­ком можна було б вва­жа­ти прий­нят­тя за­ко­ну про страху­ван­ня у сільсь­ко­му госпо­дарстві, який так і за­ли­шається лише про­ек­том, що визна­чає понят­тя сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го страху­ван­ня, його суб'єкти, пред­мет та вра­ховує ба­га­то спе­цифічних ознак страху­ван­ня саме у сільсь­ко­му госпо­дарстві.

Серед ос­нов­них підходів до кла­сифікації страху­ван­ня є кла­сифіка­ція за юри­дич­ни­ми озна­ка­ми. Відповідно до міжна­род­них норм, за яки­ми в ба­гатьох країнах світу про­во­дить­ся ліцен­зу­ван­ня стра­хо­вої діяль­ності, виділя­ють­ся певні класи страху­ван­ня. Так, згідно з ди­рек­ти­ва­ми ЄС з 1978 р. країни-​чле­ни цієї організації ви­ко­ри­сто­ву­ють кла­сифіка­цію, яка охоп­лює 7 класів дов­го­стро­ко­во­го страху­ван­ня (життя і пен­сії) та 18 класів за­галь­но­го страху­ван­ня, серед яких є: страху­ван­ня на­земних транс­порт­них засобів, страху­ван­ня ван­тажів, страху­ван­ня від пожеж та стихійного лиха, страху­ван­ня влас­ності, страху­ван­ня відпові­дальності мо­то­ри­зо­ва­них транс­порт­них засобів, страху­ван­ня за­галь­ної відповідаль­ності, страху­ван­ня за­ста­ви, страху­ван­ня кре­дитів, страху­вання фінан­со­вих вит­рат. В Україні за­сто­со­вується подібний підхід при видачі ліцензій стра­хо­ви­кам, який пе­ред­ба­чає більше 20 видів стра­хування (замість класів).

Кла­сифікація страху­ван­ня здійснюється також за об'єктами, та пе­редбачає виділення га­лу­зей, підга­лу­зей та видів страху­ван­ня, а саме: май­но­ве страху­ван­ня, осо­би­сте страху­ван­ня, страху­ван­ня відповідаль­ності та страху­ван­ня підприємни­ць­ких ризиків. До галузі май­но­во­го страху­ван­ня на­ле­жать на­ступні види страху­ван­ня, що ха­рак­терні для суб'єктів аг­рар­но­го права: страху­ван­ня на­зем­но­го транс­пор­ту, страху­вання тва­рин, страху­ван­ня ван­та­жу, страху­ван­ня уро­жаю сільськогос­подарських куль­тур тощо. До сфери страху­ван­ня відповідаль­ності на­лежать: еко­логічне страху­ван­ня, страху­ван­ня відповідаль­ності аграр­них то­ва­ро­ви­роб­ників за якість про­дукції, страху­ван­ня про­фесійної відповідаль­ності, страху­ван­ня кре­дит­них ризиків, страху­ван­ня експор­тно-імпорт­них опе­рацій, страху­ван­ня біржо­вих опе­рацій інші види. До сфери страху­ван­ня підприємни­ць­ких ризиків відно­сять: страху­ван­ня неви­ко­нан­ня договірних зобов'язань, страху­ван­ня пе­ре­рв у виробниц­тві, страху­ван­ня на ви­па­док вве­ден­ня нової техніки, тех­но­логій, стра­хування інве­стицій та інші види.

Об'єкт страху­ван­ня є вирішаль­ним чин­ни­ком, від якого за­ле­жить форма про­ве­ден­ня страху­ван­ня, ха­рак­тер до­го­во­ру страху­ван­ня та йо­го істотні умови. Форма страху­ван­ня - по­ря­док організації страху­вання на за­са­дах доб­ровільності або обов'яз­ко­вості. Відповідно до ст. 7 За­ко­ну України «Про страху­ван­ня» пе­ред­ба­че­но такі види обов'язко­вого страху­ван­ня для суб'єктів аг­рар­но­го права:

-           страху­ван­ня життя і здо­ров'я спеціалістів ве­те­ри­нар­ної меди­цини;

-                 страху­ван­ня цивільно-​пра­во­вої відповідаль­ності влас­ників на­земних транс­порт­них засобів;

-                 страху­ван­ня тва­рин на ви­па­док за­ги­белі, зни­щен­ня, вимушено­го забою, від хво­роб, стихійних лих та нещас­них ви­падків у випад­ках та згідно з переліком тва­рин, вста­нов­ле­ни­ми Кабінетом Міністрів України;

-                 страху­ван­ня відповідаль­ності ви­роб­ників (по­ста­чаль­ників) про­дукції тва­рин­но­го по­ход­жен­ня, ве­те­ри­нар­них пре­па­ратів, суб­венцій за шкоду, заподіяну третім осо­бам;

-                 страху­ван­ня пред­ме­та іпо­те­ки від ризиків ви­пад­ко­во­го знищен­ня, ви­пад­ко­во­го пош­код­жен­ня або псу­ван­ня.

Для здійс­нен­ня обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня Кабінет Міністрів Украї­ни вста­нов­лює по­ря­док та пра­ви­ла його про­ве­ден­ня, форми ти­по­во­го до­го­во­ру, особ­ливі умови ліцен­зу­ван­ня обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня, роз­міри стра­хо­вих сум та мак­си­мальні розміри стра­хо­вих тарифів або ме­тодику ак­ту­ар­них ро­з­ра­хунків.