2.4. Емоційна неврівноваженість дошкільника.
Фізичній і мовного розвитку дитини супроводжують і зміни в емоційній сфері. Змінюються його погляди на світ і стосунки з оточуючими. Здатність дитини усвідомлювати і контролювати свої емоції зростає, як розуміння поведінки, наприклад в тих областях, де важлива думка дорослих з приводу того, що таке «Поганий» і «хороше» поведінку. Дорослим треба добре уявляти собі, чого слід очікувати від дітей, інакше з'являться невірні оцінки, не враховують вікові особливості дитини. Ідеальне відношення дорослого до малюка - це поступове підстроювання під емоційний розвиток і становлення особистості дитини. (2, с. 124)
До трьох років емоційний розвиток дитини досягає такого рівня, що він може вести себе зразково. Те, що діти здатні до так званого «хорошому» поведінки, ще не означає, що воно постійно буде таким.
У малюків нерідкі прояви невдоволення у вигляді сліз, істерик і крику. Хоча для старших істерики не так характерні, як для молодших, у них сильні самовідчуття і бажання незалежності. Якщо чотирирічна дитина в суперечці аргументує з допомогою мови, йому нема чого впадати в істерику. Але якщо дорослий не відповість малому на його запитання: «А чому я повинен?» - то може статися зрив. Якщо чотирирічна дитина дуже втомився або переніс повний напруги день, його поведінка швидше нагадає поведінку дитини більш молодшого віку. Це сигнал дорослому, що в даний момент на дитину навалилося занадто багато, щоб він міг витерпіти. Йому потрібні ласка, утіха і можливість деякий час вести себе так, як якби він був молодший.
Почуття дошкільника мимоволі. Вони швидко спалахують, яскраво виражаються і швидко гаснуть. Бурхливе свято нерідко змінюється сльозами. (2, с.131)
Вся життя дитини раннього й дошкільного віку підпорядкована його почуттів. Керувати своїми переживаннями він ще не може. Тому діти набагато більше схильні до змінам настрою, ніж дорослі. Їх легко розвеселити, але ще легше засмутити або образити, тому що вони майже зовсім не знають себе і не вміють володіти собою. Ось чому вони здатні пережити цілу гаму почуттів і хвилювань за надзвичайно короткий проміжок часу. Дитина, яка катається по підлозі від сміху, може раптово розплакатися або прийти у відчай, а через хвилину, з ще не висохлими очима, знову заразливо сміятися. Така поведінка дітей абсолютно нормально.
Крім того, у них бувають хороші і погані дні. Дитина може бути сьогодні спокійним і задумливим або примхливим і хничущім, а назавтра - живим і веселим. Іноді ми можемо пояснити його поганий настрій втомою, засмученнями в дитячому садку, нездужанням, ревнощами до молодшого брата і т.д. Іншими словами, його тривалий поганий настрій викликано тривожним станом через якогось конкретного обставини, і, хоча всіма силами намагаємося допомогти дитині позбутися нього, часто буває, що почуття малюка викликають повне здивування.
Якщо поганий настрій не затягується надовго - наприклад, на кілька днів - і не переходить якісь межі, немає потреби турбуватися. Але якщо дитина дуже довго знаходиться в пригніченому настрої або з ним відбуваються різкі й несподівані зміни потрібна консультація психолога.
Але в більшості випадків краще не надавати занадто великого значення змінам настрою дитини, що дозволить йому самостійно знайти емоційну стабільність.
Настрій дитини багато в чому залежить від взаємин з дорослими й однолітками.
Якщо дорослі уважні до дитини, поважають його як особистість, то він відчуває емоційне благополуччя. Виявляються і закріплюються позитивні якості дитини, доброзичливе ставлення до інших людей.
Якщо дорослі приносять дитині засмучення, то він гостро переживає почуття незадоволення, переносячи, у свою чергу, на оточуючих його людей, свої іграшки негативне ставлення.
Чим молодше дошкільник, тим в більшій ступені злиті характеристики об'єкта і характеристики суб'єктивного переживання.
Наприклад, лікар, роблячи укол і завдаючи біль, для дитини є «поганий тіткою».
З розвитком емоційної сфери дошкільника поступово відбувається відділення суб'єктивного ставлення від об'єкта переживань.
Розвиток емоцій, почуттів дитини пов'язане з певними соціальними ситуаціями. Порушення звичної ситуації (зміна режиму, укладу життя дитини) може призвести до появи афективних реакцій, а також страху. Незадоволення (придушення) нових потреб у дитини в кризовий період може викликати стан фрустрації. Фрустрація виявляється як агресія (гнів, лють, прагнення напасти на супротивника) або депресія (пасивний стан).
Коли дитина починає малювати себе у важких ситуаціях або просто малює страшні сни, це сигнал про неблагополучному емоційному стані.
Висновки до другого розділу
Вже з перших днів життя дитина отримує певні емоції від навколишнього світу, в першу чергу від батьків. Ці перші посмішки, сміх, радість в очах батьків визначають подальший здоровий розвиток їхнього малюка. Позитивні емоції допомагають розвивати пам'ять, мова, рухи. У відповідь ви отримуєте від дитини усмішку або крик, розуміючи, що, таким чином, ваш малюк спілкується з вами. Дуже важливим є прояв саме позитивних емоцій для подальшого нормального розвитку дитини.
Для своєчасного розвитку не достатньо тільки забезпечувати хороші фізичні умови - правильний гігієнічний догляд, здорове годування, сон в певні години - важливо підтримувати малюка завжди в радісному настрої , коли він не спить. Ви можете грати з ним або просто спілкуватися. Але не забувайте і про комфортні умови для гри - більше простору, іграшки за віком, ігри з розвитку.
Ви можете помітити, як кожен день, розвиваючись, дитина набуває нових рис як в інтелектуальній і психічній сфері, так і в емоційній. Змінюється його взаємодію з оточуючими, дитина починає більш усвідомлено проявляти свої емоції, іноді намагається їх контролювати. Але не варто забувати про те, що розвиток здорового емоційного стану неможливе без участі батьків. У наші дні спілкування з батьками, однолітками все частіше заміщається комп'ютером або телевізором. Багатьом батькам просто не приходить в голову думка про те, що саме живе емоційне спілкування з дітьми може збагатити їх емоційну сферу, вплинути на подальший розвиток дитини.
Висновки
Отже, першою формою людської активності є емоції, за сьогоднішніх умов психічний розвиток дитини значно ускладнений. Емоції стають своєрідним орієнтиром в пізнанні світу, чим більше емоцій, тим більше дитина має можливостей взаємодії з дорослим. Провідною діяльністю в немовлячому віці є емоційне спілкування. Воно залежить від ситуації сумісного життя з матір’ю. Для дитини батьки стають центром світу, засобом розуміння його та інших людей. Спілкування в цей період повинно носити емоційно – позитивний характер. Тим самим у дитини створюється емоційно-позитивний тонус, що буде слугувати ознакою фізичного і психічного здоров'я. Спираючись на психологічні та педагогічні факти, слід підкреслити, що соціальна ситуація психічного розвитку дитини-немовляти — це: ситуація нерозривної єдності дитини і дорослого соціальна ситуація «МИ» - соціальна ситуація комфорту. Показником існування такої соціальної ситуації є позитивний емоційний фон, який є умовою нормального фізичного та психічного розвитку дитини. Цей емоційно-позитивний фон необхідно постійно підтримувати. Емоції розвиваються тільки при взаємодії з дорослими людьми, які наповнюють життя немовляти різними враженнями. Соціальна ситуація спільного життя дитини з дорослим зумовлює виникнення нового типу діяльності, їх безпосереднього емоційного спілкування. Емоційний розвиток дошкільника є одним з істотних умов, які забезпечують ефективність процесу навчання і виховання, його різних сторін. Ті високі моральні, естетичні та інтелектуальні почуття, які характеризують розвиненого дорослого людини і які здатні надихнути його на великі справи і на благородні вчинки, не дано дитині в готовому вигляді від народження. Вони виникають і розвиваються протягом дитинства під впливом соціальних умов життя і виховання.
Необхідно використовувати спеціально організовувані різні види дитячої діяльності. Створення в цій діяльності умов для взаємовідносин з оточуючими (дорослими, однолітком, персонажем), а також включення дитини в різноманітні життєві ситуації, значущі і непідробні для нього, в яких би знайшовся вже набутий і формувався новий емоційний досвід дитини, - все це може забезпечити суттєвий виховний ефект, розвинути моральні спонукання дитини. Найважливішим результатом такої цілеспрямованої, певним чином організованої діяльності є поліпшення емоційного клімату в стосунках дітей з дорослими, з однолітками, а також збагачення, розширення і корекція (у випадках необхідності) емоційного досвіду дошкільника.
- Розвиток соціальних мотивів і емоцій є центральною ланкою в складному і тривалому процесі формування дитячої особистості. Батьки і педагоги повинні розуміти основні мотиви поведінки дитини та способи їх реалізації, знати, як ці мотиви і способи співвідносяться із соціальними, моральними нормами його життя і діяльності, представляти широкий спектр дитячих емоційних переживань, що виникають в кожній конкретній ситуації.
- Значна роль у розвитку та вихованні емоційної чуйності дошкільника належить родині. У сім'ї природним чином створюються умови для довірливого спілкування, у зв'язку з чим відкриваються великі можливості для впливу на внутрішні, приховані сторони психічного життя дитини. Добре знаючи їх, батьки можуть цілеспрямовано і найбільш безболісно направляти дії і вчинки малюка в русло виховання у нього чуйності, гуманності, щедрості, чуйності - якостей соціально важливих і актуальних.
Отже, можна зробити висновки, що проблема емоційної культури є загальновизнаною, а успішність її вирішення залежить від підготовленості батьків і вихователів та їхньої співпраці у цьому напрямку. Особливо слід звернути увагу на необхідність поглибленого ознайомлення дошкільників з різними емоційними станами, формування у них уявлень про внутрішні та зовнішні чинники, що зумовлюють певний настрій у людини та його зовнішні прояви – міміку, жести, вчинки; також необхідно з’ясувати умови оптимізації спілкування з дорослими та однолітками як засобу виховання емоційної культури дошкільника. Дослідження цих питань, на нашу думку, сприятиме більш успішному вирішенню означеної проблеми.
Список використаної літератури
1. Бреслав Г. М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонения. - М.: Педагогика, 1990. - 144 с.
2. Воспитание гуманных чувств у детей / Под ред Л. Н. Проколи-енко, В . К. Котырло. - К.: Рад. школа, 1987. - 174 с.
3. Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников / Под ред. А. М. Виноградовой. - М.: Просвещение, 1989. - 96 с.
4. Гаспарова Е. Эмоции ребенка раннего возраста в игре // Дошкольное воспитание. - 1981. - № 10. - С. 61-64.
5. Денисова З. В. Механизмы эмоционального поведения ребенка / Под ред Н. И. Касаткина. - М.: Наука, 1978. - 144 с.
6. Захаров А И. Как преодолеть страхи у детей. - М.: Педагогика,1986. -112 с.
7. Колосова Е. Развитие эмоций у детей раннего возраста в действиях с предметами // Дошкольное воспитание. - 1981. - № 7. -С.65-67 .
8. Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. -К.,1998. - 255 с.
9. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа., 1974.- С. 257-279.
10. Мещерякова С. Ю. Особенности "комплекса оживления" у младенцев при воздействии предметов и при общении со взрослыми // Вопросы психологии. - 1975. - № 5. - С. 81-89.
11. Миронов В. Моральное чувство: его формирование с помощью художественной литературы // Дошкольное воспитание. - 1993. -№ 10. - С. 41-42.
12. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста / Под ред А. В. Запорожца, Я . З. Неверович. - М.: Педагогика., 1986.
- 176 с.
13. Рояк А. Эмоциональное благополучие ребенка в группе детского сада // Дошкольное воспитание. - 1977. - № 2. - С. 12-19.
14. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. - М.: Изд. центр "Академия", 1997. - С. 244-264.
15. Чистякова М. И. Психогимнастика / Под ред М. И. Буянова.
- М.: Просвещение, 1990. - 128 с.
16. Эмоциональное развитие дошкольника / Под ред. А. Д. Коше-левой. - М.: Педагогика, 1985.
17. Абрамов Г.В. Возрастная психология. – М., 1997. – Гл.12-14.
18. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкер Р. Социальная психология.
19. Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 560 с.
20. Бреслав Г.М. “Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: норма и отклонения. - М, 1990.
21. “Взаємодія дорослих із дітьми раннього віку” Лідія Свирська, Ніна Петрова.
22. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровського. – М., 1979. – Гл. ІІІ.
23. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. – СОЮЗ С. – П., 1997. 224с.
24. Дудкевич Т.В Дошкільна психологія: Навч. посіб. – К., Центр учбової літератури, 2007 – 391с.
25. Емоційний розвиток дитин (Упоряд. Максименко С., Максименко К., Плавник О. 2003 р. (Психологічний інструмент)Заброцький М. Основи вікової психології. – Тернопіль, 2003.
26. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищ. навч. закладів. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.
Додатки
Ігрові завдання на корекцію емоційної сфери дітей дошкільного віку
Емоційно-ціннісна сфера - це особливі психічні процеси і стани, пов’язані з потребами і мотивами дітей, і почуття як стійкі емоційні ставлення до тих чи інших явищ і відображення емоційно-ціннісної сторони духовного світу особистості, що розвивається.
В дитячому садку створюються умови для розвитку дитячих емоцій, для отримання якомога більших емоційно позитивних переживань дитиною в колективних іграх, спілкуванні, творчості,
Дидактична гра «Увага! Чарівне слово!»
Мета: учити уважно слухати, звертаючи увагу на словесні вказівки, де містяться слова ввічливості; розвивати координацію рухів, мислення, пам’ять, увагу, спостережливість; виховувати самостійність.
Хід гри
Вихователь робить різні рухи, супроводжуючи їх командами: «Підніміть руки! Стійте! Присядьте! Крокуйте на місці!» тощо. Гравці повторюють рухи лише в тому випадку, якщо ведучий додасть до команди слово «Будь ласка!». Той, хто припуститься помилки, залишає гру, а потім виконує яке-небудь завдання (співає, читає вірш, відгадує загадку).
Ігрова вправа "Солоний чай"
Кожному з учасників пропонується за декілька хвилин пригадати, з чим найбільше вони полюбляють пити чай, описати, як підіймається їх настрій. Потім уявити, що перед ними солоний чай – і передати свої відчуття.
Гра «Біл»
Діти стають у коло. Той, хто веде, ходить з закритими очима по колу, сідає по черзі на коліна до дітей і вгадує, на чиїх колінах сидить. Якщо вгадав правильно, той, кого назвав, говорить "біл".
Гра «Чарівні острови»
Правила гри. Діти об’єднуються в групи за власним вибором чи пропозиціями вихователя і зображають мешканців островів:
на першому острові люди були завжди веселі;
- на другому – плакси;
- на третьому – завжди дрижали від страху;
- на четвертому – спокійні тощо.
Вихователь називає острів – «Сумний острів», «Острів Сліз», «Веселий острів» тощо, а діти демонструють мімікою, жестами емоційні стани, що відповідають назві острова.
Ігрова вправа «Зафарбуй емоції»
Вихователь пропонує дітям зафарбувати піктограми. Діти повинні дібрати колір, що, на їхню думку, найбільше пасує до піктограми емоційного стану й пояснити, чому саме обрано той чи інший колір. Наприклад:
|
|
|
|
Радість |
Смуток |
Злість |
Здивування |
Гра-імітація «Прогулянка» (радість, сум, здивування)
- Покажемо, як змінюється погода:
Гарна погода – гуляємо на галявинці!
Погана погода – повертаємося додому!
Райдуга на небі!
Ігрова вправа «Малюємо здивування»
Перед вами лежать аркуші, на яких намальовано кола. Вам потрібно оживити ці кола: намалювати очі, брови, губи, але так, щоб кожна людинка дивувалася. Тепер залишилося намалювати нашій людинці волосся, ніс, вуха, рум'янець. Чудово! Дивіться, яка здивована людинка у нас вийшла. Як ви думаєте, чому вона дивується?
Гра "Сніг" (з музичним супроводом)
Діти отримують по аркушу паперу, з якої вони протягом трьох хвилин роблять сніг. Потім учасники по черзі підкидають вверх свої сніжинки, намагаючись засипати ними кожного з оточуючих. По закінченню ведучий підводить підсумок: діти відчули радість, і підтвердженням цього є їхні веселі посмішки на обличчі.
Зображення емоції "радості" (Учасники малюють радість).
Ігрова вправа "Гноми"
Кожен учасник малює гнома з таким виразом обличчя, яке найбільш підходить до настрою самого художника.
Гра "Море хвилюється"
Діти стають по одному. Ведучий говорить: Море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється три! Дивна морська істотко, замри! Ведучий повинен кожного учасника розсмішити – аби той поворушився. Кожен повинен побувати на місці ведучого.
Психологічний етюд «Весна»
Звучить запис співу птахів.
- Як ви вважаєте, куди ми зараз потрапили? Так, ми на лісовій галявинці.
Звучить музика А. Вівальді. «Пори року». Весна. І ч., фрагмент.
- Що ви відчували, коли слухали музику? Який настрій передала вам музика? (Радісний, веселий.) Радісний – значить такий, що виражає радість; світлий - нічим не затьмарений, приємний; сонячний – немов яскравий світ сонця; світосяйний – значить, опромінює сонячним теплом. Під музику ми можемо уявити, як теплий промінь упав на землю й зігрів її. Природа пробуджується, оживає, рухається. Життя відновлюється, кипить, вирує – усе це ми яскраво чуємо в симфонії звуків, що лунають навкруги.
- З яким настроєм ми будемо зображати пробудження природи? Як можна передати радість?
Психологічний етюд «Золотий дощик»
Звучить музика Г. Свиридова «Дощик».
- Здається, почався дощик! Який дощ зображує музика? (Веселий, радісний, літній.) Так, у музиці відчувається, як весело іскриться, бризкає та виблискує теплий літній дощик. Подивіться, над лісовою галявинкою із-за хмарки визирнуло сонце – і дощик став золотим! Усі навколо дуже здивувалися. Покажіть як! І почали підставляти долоньки золотим крапелькам дощу.
Виразні рухи: міміка здивування (рот розкрито, брови й верхні повіки припідняті), руки прижато до грудей або розведено в боки - діти ловлять уявні крапельки дощу.
Психологічний етюд «Сумний дощик»
Звучить музика Д. Кабалевського «Сумний дощик».
- Який дощик ви уявили в цій мелодії? (Сумний, тужливий)
- Уявімо похмуре небо, дощ, холодний вітер – ми повернулися з прогулянки додому і сумуємо біля вікна.
Виразні рухи: міміка суму – похилена голова, брови трохи підведені та зсунені, очі прищулені, куточки губ опущені; зігнуті в ліктях руки підпирають підборіддя.