1.Предметом вікової психології є вивчення закономірностей розвитку психіки та поведінки людини на різних вікових етапах або в онтогенезі.

Проблеми психології:

1. Питання про те, що більше визначає психічний і поведінковий розвиток дітей: дозрівання і анатомо-фізіолог. Стан організму або вплив зовнішнього середовища.

2. Відносний вплив стихійного та організованого навчання на розвиток дітей.

3. Співвідношення задатків в здібностей.

4. Порівняльний вплив на розвиток еволюційних, революційних та ситуативних змін у психіці і поведінки дитини.

5. З’ясування співвідношення інтелектуальних і особистісних змін у загальному психологічному розвитку дитини.

2.Класифікація методів:

1 група: організаційні: порівняльний,лоргітюдний, комплексний.

2 група: емпіричні: метод спостереження і самоспостереження, експериментальні методи, психодіагностичні методи, біографічні методи.

3 група: методи обробки даних. 4 група: інтерпретаційні методи: генетичний і структурний.

Вікова псих. тісно пов’язана з іншими псих.науками: Загальна псих вивчає псих.процеси а вікова прослідковує процес розвитку кожної псих.ф-ії та зміни міжфунк. звязками на різних вікових етапах. Псих. особистості вивчає особистісні новоутв. А вікова відповідає на питання коли ці новоутв. З’являються і які мають особливості на кожному віковому етапі. Педагог.псих- вивчає вплив навчання та виховання на розвиток дитини а вікова вказує на використання тих чи інших методів навчання і виховання в певному віці. Спец.псих- вивчає різноманітні типи порушень розвитку психіки та поведінки а вікова для неї є базовою фундаментальною наукою яка вивчає законом. Нормального розвитку псих. та поведінки.

3.Домінуючим пізнав. Процесом є сприймання воно є половим( дитина сприйм. Те що знаходиться в полі її зору) і афективно забарвленим( сприйм. Те що цікаво).

Сприймання в ранн.дит. на зорових діях які склалися в процесі хапання та маніпулювання і спрямовані на форму та величину. Колір в цей період не має значення для впізнання предмету. В нормі дит 1-3 р. має знати коло,овал, квадрат, прямок, трик, багатокутник. 8 кольорів: червоний. Жовтий, зелений, синій, білий,чорний,фіолет, оранжевий.

4. Сьогодні у фізіології, психології та педагогіці розроблено досить значну кількість періодизацій розвитку дитини. Л. С. Виготський вирізняв три типи періодизацій психічного розвитку:

— за зовнішнім критерієм (Р. Заззо — відповідно ступеням виховання і навчання);

— за однією ознакою дитячого розвитку (3. Фрейд — за розгортанням лібідоносної енергії; П.Блонський — за станом зубів; Н. Поліцин — за зміною суспільної спрямованості особистості);

— за системою суттєвих особливостей дитячого розвитку (Л. С. Виготський — на основі комплексних особистісних новоутворень; Ш. Бюлер — за структурою життєвого шляху; Е. Еріксон — за розгортанням закладених у зародковому періоді програм — епігенезом; Л. І. Божович — за соціальною ситуацією розвитку і новоутвореннями).

Таким чином, проблема періодизації психічного розвитку особистості не отримала свого остаточного вирішення і знаходиться у стані розробки.

ВИСНОВКИ про проблему вікової періодизації психічного і особистісного розвитку:

— наявність неоднорідних етапів психічного розвитку дозволяє розглядати його періодизацію;

— найбільш відомі періодизації психічного розвитку дитини запропоновані Л. С. Виготським; Ш. Бюлер; Е. Еріксоном; Л. І. Божович; Д. Б. Ельконіним;

5.Розвиток мовлення у ранн. дит- вимовлення слів стає більш вірним, все менше спотворених слів. До трьох років дитина вже засвоює всі основні звуки мови.Найбільш важливою зміною є те що слово набуває предметного значення. Швидко росте пасивний словник –кількість слів що розуміє дитина. Дворічна дитина розуміє всі слова якими користуються дорослі. У цьому віці вона починає розуміти пояснення дорослого (інструкції) відносно сумісних дій. Дуже швидко росте і активний словник та все ж таки він відстає від пасивного. На поч.. 2 року життя в активній мові дитини є 10-12 слів. В 2 роки – близько 300 слів, в 3 роки- 1200-1500 слів.

6.Критеріями періодизації вікового розвитку Ельконіна:

-ССР

-ПВД

-ПН.

ССР- це обставини і життєві умови у яких живе людина і які на певному віковому етапі обумовлюють її соц.. психологічний і культурний розвиток.

ПВА- це такий вид активності який на певному віковому етапі обумовлює розвиток людини.

ПВД- це такий вид активності який на певному віковому етапі обумовлює розвиток психічних процесів.

ПТС - це такий вид діяльності, який на певному віковому етапі сприяє формуванню та закріпленню особистісних якостей

ПН- це головні зміни в психіці та поведінки людини які виникають на певному віковому етапі і обумовлюють ССР, ПВД, ПТС.

КВР- складний період в житті людини який при переході з одного віку в інший і супроводжується суттєвими змінами що входять у протиріччя з попередніми поглядами та звичками.

Сензетивний період - це особливий період обмежений у часі період протягом якого у людини з’явлюються підвищена чутливість до зовнішніх впливів які спрямовані на її інтелектуальний і особистісний розвиток.

7.З усіх пізнавальних процесів першим почин. Розвиватись сприймання ( на основі слуховогоі зорового зосередження)- дитина здатна прослідковувати за предметом що рухається , сприймати його форму. Контур і реагувати деякий час на новий об’єкт. В результаті зявляється потреба у нових враженнях тому дорослий повинен урізноманітнювати життя дитини за допомогою іграшок і знайомство з предметами.

8.структура та динаміка віку. на кожній віковій сходинці ми завжди маємо центральне новоутворення, яке є ніби провідним для всього процесу розвитку і яке характеризує перебудову всієї особистості дитини на новій основі. Навколо головного, або центрального, новоутворення певного віку розміщуються і групуються всі інші часткові новоутворення, які належать до окремих сторін особистості дитини, і процеси розвитку, пов’язані з новоутвореннями попередніх вікових етапів. Ті процеси розвитку, які так чи інакше безпосередньо пов’язані з головним новоутворенням, будемо називати центральними лініями розвитку в цьому віці, всі інші часткові процеси, зміни, які відбуваються на певному віковому етапі, назвемо побічними лініями розвитку. Проблема динаміки віку безпосередньо випливає зі щойно наміченої проблеми структури віку. Як ми бачили, структура віку не є статичною, незмінною, нерухомою картиною. На кожному віковому етапі колись сформована структура переходить у нову. Нова структура виникає і складається в ході вікового розвитку. Відношення між цілим і частинами суттєве для поняття структури і динамічне. Під динамікою розвитку розуміємо сукупність усіх тих законів, якими визначається період виникнення, зміни і сукупність структурних новоутворень кожного віку. Початковим і найсуттєвішим моментом при загальному визначенні динаміки віку є розуміння змінності відношень між особистістю дитини і навколишнім її соціальним середовищем на кожній віковій стадії.