1.2. Концептуальні засади здійснення комплексної оцінки конкурентних переваг банку

На сьогодні в літературі виділяють кілька підходів до оцінки конкурентних переваг суб’єктів господарювання:

• диференціальний підхід (базується на використанні одиничних показників конкурентоспроможності);

• комплексний підхід (базується на використанні групових та інтегральних показників);

• змішаний підхід (базується на спільному використанні одиничних та комплексних показників: а) найважливіші показники використовуються як одиничні; б) інші показники об’єднуються у групи, для кожної з яких визначають груповий показник; в) на основі отриманих групових та одиничних показників оцінюється конкурентоспроможність) [24].

Прикладом диференціального підходу є рейтинг банків, здійснюваний НБУ на основі визначення рівня переваг одних банків над іншими за обсягом активів як основного показника їх діяльності. Але цей підхід базується лише на абсолютному значенні розміру активів, що не дає змоги зробити однозначні висновки про ступінь їх диверсифікації, не враховує рівень прибутковості й капіталізації банку (показники надійності банківської установи), рівень ризиковості банківської діяльності тощо.

Важливим моментом в процесі оцінки конкурентних переваг комерційного банку є облік двох складових - статичної, пов'язаної з займаною позицією на ринку, і динамічною, що характеризує тенденції розвитку ринкового потенціалу банку.

Основою оцінки статичної складової конкурентних переваг часто служать різноманітні рейтинги. Інтерес банків до рейтингів пояснюється як необхідністю вивчення рейтингових показників своїх конкурентів для розвитку банківського бізнесу, так і для оцінки свого конкурентного становища на ринку банківських послуг.

Наявність високого рейтингу комерційному банку дає ряд переваг, таких як:

- можливість розширення займаної частки ринку;

- підвищення рентабельності роботи і конкурентоспроможності на ринку позикових ресурсів за рахунок зниження вартості залучення ресурсів і встановлення ставок залежно від рейтингу;

- підвищення довіри з боку клієнтів, зростання привабливості в якості позичальника, а значить, залучення нових клієнтів та їх ресурсів;

- шанс виділити себе серед інших українських позичальників і привернути увагу інвесторів;

- спроможність зміцнити взаємини з існуючими та потенційними клієнтами, партнерами та інвесторами;

- можливість створити сприятливу фінансову репутацію для виходу на ринки капіталу;

- здатність зробити успішне розміщення облігацій;

- здатність урізноманітнити інструменти запозичення при здешевленні вартості їх обслуговування;

- можливість визначити ключові фактори, що впливають на власну кредитоспроможність.

Рейтинг комерційних банків формується як за окремими фінансовими показниками банку - розмір капіталу, отриманий прибуток, стан активів і пасивів банку, кількість пластикових карт, кількість встановлених банкоматів.........., так і шляхом проведення розрахунків у відповідності з різними методиками з визначення надійності, стабільності банку, стійкості банку до впливу різних факторів на підставі даних фінансової звітності.

Серед зарубіжних рейтингових систем найбільшу популярність здобула система CAMEL, прийнята в США. Її найважливішими показниками, що характеризують діяльність комерційного банку, є: достатність капіталу (С); якість активів (А); рівень менеджменту (М); прибутковість (Е); ліквідність (L). З 1997 р. Федеральна корпорація зі страхування депозитів ( FDIC) внесла зміни в Єдину систему рейтингу фінансових установ UFIRS, більш відому під найменуванням CAMEL. У неї був доданий шостий компонент - "Чутливість до ринкового ризику" (S).

1. Достатність капіталу – Capital Adequacy (C) – оцінка розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників і підтримки платоспроможності.

Для оцінки достатності капіталу використовуються, перш за все, показники, що характеризують виконання банком обов'язкових економічних нормативів достатності капіталу, які встановлені Національним банком України. Крім того, при оцінці достатності власного капіталу банку необхідно визначити частку власного капіталу банку у загальному обсязі пасивів банку. Що стосується залучених та запозичених коштів, то для того, щоб оцінити їх достатність, необхідно зіставити фактичний обсяг залучених та запозичених коштів з потребою в них.

2. Якість активів – Asset Quality (A) – спроможність забезпечити повернення активів, вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.

3. Менеджмент – Management (M) – оцінка методів управління банком з точки зору ефективності діяльності, методів управління та контролю. Підхід для оцінки менеджменту може бути різним. Як правило, враховуються ті фактори, котрі характеризують результат діяльності банку і відображені в фінансовій звітності. Найбільш повно і систематично оцінити менеджмент з точки зору його конкурентних переваг можна, враховуючи такі складові:

- ризики, які викликані діяльністю банку й економічним середовищем;

- результати фінансової діяльності банку: стан якості активів, достатності капіталу, надходжень і ліквідності;

- підготовка і впровадження планів, положень, методів роботи і заходів контролю з усіх основних напрямків діяльності банку;

- функціонування внутрішнього і зовнішнього аудиту і відповідність аудиторської діяльності вимогам банку;

- виконання вимог діючого законодавства і нормативних актів Національного банку України;

- ставлення до самокредитування і кредитування інсайдерів;

- роль і взаємодія правління банку і ради банку;

- адміністративна структура і розподіл повноважень керівництва;

- кадровий потенціал банку (розглядається компетентність співробітників, маючи на увазі наявність базової фінансової освіти та досвід роботи в банку);

- система навчання персоналу (зміст програм навчання, ступінь охоплення співробітників, системність навчання);

- реагування на вказівки і рекомендації НБУ.

4. Надходження – Earnings (E) – достатність доходів банку для перспективного розвитку та зростання.

5. Ліквідність – Liquidity (L) – здатність банку забезпечити своєчасне та повне виконання своїх зобов’язань. У світовій практиці при оцінюванні ліквідності банку велике значення надають показнику, що характеризує якість депозитної бази банку — це ступінь сталості депозитів. Чим вище частка стійкої частини депозитів, тим менше можна отримати високоліквідних активів, оскільки значна частина залучених коштів не залишається банку.

Важливе значення для характеристики ліквідності банку має також оцінка його доступу до зовнішніх джерел фінансування. Для цього розраховується показник, що відображає долю позик, отриманих від інших банків, включаючи центральний банк (це стосується суми залучених коштів). Втім, оцінка цього показника неоднозначна. Велика частка зовнішніх запозичень свідчить про слабкість і низьку ліквідність банку. Низька ж частка може бути ознакою недовіри до даного банку на міжбанківському ринку. Тому додатково аналізуються: частота запозичення на міжбанківському ринку; умови запозичення (з заставою або без застави); причини залучення банком коштів; відсотки, що платить банк за міжбанківськими кредитами.

При аналізі ліквідності вивчається також структура термінів за депозитами і позиками та ефективність політики керування активами і пасивами. Висновки базуються на вивченні тенденцій зміни відповідних показників і на порівнянні фактичних показників із середнім у однорідній групі банків.

6. Чутливість до ринкового ризику – Sensitivity to Risk (S) – ступінь реагування банку на зміну ситуації на ринку.

Комплексна рейтингова оцінка за рейтинговою системою CAMELS визначається для кожного банку відповідно до рейтингових оцінок за зазначеними шістьма компонентами. Рейтингова система дає можливість оцінити всі фактори, за якими оцінюється якість управління, фінансовий стан і якість операцій кожного банку.

За рейтинговою системою CAMELS кожен компонент системи оцінюється за п’ятибальною шкалою, де оцінка «1» є найвищою, а оцінка «5» – найнижчою. Комплексна рейтингова оцінка банку визначається за такими критеріями: оцінка «1» – стан банку «сильний»; оцінка «2» – стан банку «стабільний»; оцінка «3» – стан банку «задовільний»; оцінка «4» – стан банку «слабкий, критичний»; оцінка «5» – стан банку «незадовільний».

Серед російських рейтингових систем відомі наступні: методика Агентства банківської інформації тижневика «Економіка і Життя», рейтинги комерційних банків газети «Комерсант-Daily», рейтинги стабільних комерційних банків Аналітичного центру фінансової інформації, методика класифікації комерційних банків по групах надійності Інформаційного центру «Рейтинг», банківські рейтинги «Інтерфакс-100» та інші.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія) відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та покладених на неї завдань здійснює регулювання діяльності уповноважених рейтингових агентств. Уповноважене рейтингове агентство — рейтингове агентство, яке стало переможцем конкурсу з визначення рейтингових агентств, уповноважених на проведення рейтингової оцінки, який проводиться Комісією.

Уповноважені рейтингові агентства, котрі включені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств: товариства з обмеженою відповідальністю - «Рейтингове агентство «ІВІ — Рейтинг», „РЮРІК”, «Рейтингове агентство «Експерт – рейтинг», «Кредит-Рейтинг», «Українське кредитно-рейтингове агентство», «Рейтингове агентство «Стандарт-Рейтинг».

Журнал Forbes також аналізує фінансові результати вітчизняних фінансово-кредитних установ і визначив найуспішніші банки України, які протягом 2013 року досягли найкращих результатів за темпами приросту активів, власного капіталу й рентабельності.

Метою рейтингу успішності банків є не оцінка їх надійності чи якості банківських послуг, а визначення найбільш активних і ефективних фінансово-кредитних установ, які змогли максимально наростити масштаби своєї діяльності й одночасно показати високий прибуток за останній рік.

При підготовці рейтингу до уваги беруться наступні фактори, які визначають успішність банків з точки зору економічної ефективності та нарощування ділової активності: абсолютний приріст активів за 12 місяців (тис. грн.), відносний приріст активів за 12 місяців (%), рентабельність активів (%), абсолютний приріст власного капіталу за 12 місяців (тис. грн.), відносний приріст власного капіталу за 12 місяців (%), рентабельність власного капіталу (%).

Рентабельність активів (%) - відображає ефективність банку і розраховується як співвідношення чистого прибутку до середньорічних чистих активів.

Рентабельність власного капіталу (%) розраховується як співвідношення чистого прибутку до середньорічного показника власного капіталу.

За кожним із факторів банки отримують бали, які дорівнюють порядковому номеру місця в ренкінгу.

Сума загального підрахунку для банку розраховується як середнє арифметичне балів факторів рентабельності та приросту. Абсолютний і відносний приріст враховується в пропорції 50/50, таким чином, фактори приросту мають частку по 12,5%, фактори рентабельності − 25%. Чим менше значення загального підрахунку, тим успішнішим є банк з точки зору економічної ефективності та нарощування ділової активності.

Успішність банку, виражена одночасно у високих показниках зростання і рентабельності, показує, що він має можливість виконувати свої зобов’язання, оскільки бізнес не тільки розширюється, але і здатний демонструвати позитивні фінансові результати.

Рейтинг успішності не є запорукою отримання конкурентних переваг, адже рейтинг успішності ніяк не пов’язаний із рейтингом надійності.

Для банків та їх вкладників стабільність прибутку і приросту активів у довгостроковій перспективі має бути важливішою за різкі злети, які часто закінчуються гучним падінням. Особливо показовим в цьому контексті є той факт, що рейтинг складено за результатами діяльності банків у 2013 році, а тимчасові адміністрації в деякі з них вводилися уже в 2014 році.

Рейтинг надійності депозитів банку характеризує можливість банку вчасно і в повному обсязі виконати прийняті на себе зобов'язання щодо повернення банківських вкладів протягом найближчих 12 місяців.

Перший Український Депозитний Індекс (FUDI) - інтегральна оцінка надійності та прибутковості банківських депозитів. FUDI - спільний проект «Українського кредитно-рейтингового агентства» та фінансового порталу Finance.ua. Індекс розроблений для надання допомоги вкладникам при виборі фінансової установи. Він допомагає порівняти між собою українські банки і вибрати банк з найоптимальнішим поєднанням надійності банку і прибутковості депозиту.

Перша складова індексу: рейтинг надійності депозитів. Присвоюється «Українським кредитно-рейтинговим агентством» у відповідності зі спеціальною методикою, що включає в себе аналіз власної фінансової стійкості банку та можливості отримання банком фінансової підтримки.

При цьому враховуються такі характеристики, як ринкова частка, капіталізація, ліквідність, якість активів, якість пасивів, ефективність діяльності банку. Крім того, банк перевіряється на предмет наявності стоп-факторів: фактів порушення термінів повернення депозитів, а також фактів введення в банк тимчасової адміністрації.

Друга складова індексу : рівень прибутковості вкладів банку в різних валютах. Визначається Адміністрацією порталу Finance.UA шляхом порівняння даних про депозитні ставки банку, наданих порталу, з базовим рівнем прибутковості. В якості базового рівня приймається Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (для періоду розміщення 12 місяців), що розраховується Thomson Reuters і публікується на сайті НБУ.

Для розрахунку прибутковості використовуються номінальні ставки банку за «класичним» депозитом для стандартних сум на відповідні терміни. «Класичним» вважається депозит для фізичної особи - нового вкладника, без права поповнення до кінця терміну, з виплатою відсотків в кінці терміну. У разі, якщо в депозитній лінійці банку відсутній такий депозит, то береться депозит, найбільш близький за економічним значенням .

При підготовці рейтингу до уваги беруться показники фінансової звітності, опубліковані на офіційному сайті НБУ і на корпоративних сайтах банків, які беруть участь у рейтингу. В зв’язку з цим цікавим виглядає особливе рейтингування, яке організовано було одним з уповноважених рейтингових агентств.

Українське кредитно-рейтингове агентство провело дослідження інформаційної прозорості банків, що працюють на території України. Аналізувалися якість розкриття інформації на своїх сайтах 30 найбільшими банками (виходячи з величини активів станом на 01.10.2013 р.). При цьому банк «Родовід» не включався в базу дослідження у зв'язку з присвоєнням йому статусу санаційного банку. Наявність інформації вивчалася в грудні 2013 року. Достовірність опублікованих даних не перевірялася.

Аналіз проводився у відповідності з методологією Українського кредитно-рейтингового агентства, розробленої, в тому числі, з урахуванням кращої міжнародної практики розкриття інформації.

У ході дослідження аналізувалося розкриття інформації за 3 основними блоками: 1)структура власності і корпоративне управління; 2)операційна діяльність та фінансова звітність; 3)менеджмент і колегіальні органи.

З повним переліком критеріїв можна ознайомитися….

У складі кожного блоку аналізувався ряд критеріїв, кожен з яких має певну вагу. За кожний з аналізованих критеріїв, залежно від якості розкриття інформації, присвоювалась певна кількість балів (від 0 до 2).

Результуюча кількість балів за кожним блоком розраховувалася шляхом підсумовування балів окремих критеріїв, помножених на їх вагові коефіцієнти. Кожен з 3 блоків також має певну вагу в загальній бальній оцінці. Загальна сума балів за кожним банком підраховувалася шляхом складання зважених сум балів за всіма блоками. На підставі загальної суми балів, для кожного банку було визначено рівень прозорості, що характеризує відсоток розкриття інформації. Розраховувався цей показник шляхом ділення набраної банком суми балів на максимально можливу суму. Ренкінг будувався шляхом упорядкування банків за рівнем прозорості (від більшого до меншого). У разі, якщо рівень прозорості за декількома банкамами збігався, з метою проведення ранжирування додатково аналізувалася сума балів кожного банку за найважливішими критеріями.

Рис. 1. Етапи здійснення комплексної оцінки конкурентних переваг банку

Оскільки банк працює в умовах постійно змінюваного середовища, конкурентні переваги визначаються не тільки минулими здобутками, але й тим наскільки банк здатний оперативно адаптуватися до вимог клієнтів, підтримувати адекватну цінову політику, реагувати на зміни спектра банківських продуктів і рівень послуг, запропонованих конкурентами, враховувати загальні зміни економічної та політичної ситуації країни. У цій ситуації підвищується науковий практичний интерес до динамічних конкурентних переваг банку. Такі переваги характеризують здатність керівництва банку оперативно приймати рішення, навчати персонал, обмінюватися інформацією й впроваджувати найкращий досвід. Динамічні конкурентні переваги є основним критерієм динамічності розвитку банку.

Для оцінки рівня динамічних конкурентних переваг банку доцільніше застосовувати систему показників, яка б дала змогу всебічно оцінити рівень розвитку банківської установи та, відповідно, рівень його переваг над прямими та потенційними конкурентами на окремих сегментах або ринку банківських послуг у цілому. До групи показників оцінки динамічних конкурентних переваг банку слід віднести: динаміка активів; динаміка зобов'язань; динаміка кредитного портфеля; динаміка проблемних кредитів; динаміка інвестиційного портфеля; динаміка депозитів юридичних осіб; динаміка депозитів фізичних осіб; динаміка капіталу (рівень капіталізації) та динаміка чистого прибутку банку.

Для вищезгаданих показників необхідні вагові коефіцієнти, які відображають вагу кожного показника в інтегральному показнику динамічних конкурентних переваг досліджуваних банків. Метод “аналізу ієрархій” Т.Сааті є одним із найточніших і математично обґрунтованих способів систематизації розрізнених показників у єдиний оцінний критерій. Сутність цього методу полягає у визначенні власного вектора кожного показника (характеристики об’єкта дослідження) на основі попарного порівняння досліджуваних характеристик об’єкта дослідження. Результати аналізу значень власного вектора матриці, побудованої на основі попарного порівняння досліджуваних параметрів, вирішують важливе питання щодо впорядкування пріоритетів характеристик, які оцінюються, в групі параметрів дослідження.

Застосування методу Т.Сааті при встановленні вагових коефіцієнтів показників динамічних конкурентних переваг, які є складовими для розрахунку інтегрального показника динамічних конкурентних переваг банків з урахуванням їх стійкості, дає змогу: по-перше, отримати ваговий рівень показників, які встановлюються шляхом експертної оцінки значущості відповідних показників у агрегованому оцінному критерії рівня динамічних конкурентних переваг банку; по друге, на основі врахування ваги кожного показника системи оцінки динамічних конкурентних переваг банку визначити загальний рівень його динамічних конкурентних переваг протягом досліджуваного періоду.

За результатами експертної оцінки відносної переваги одного показника над іншими було побудовано матрицю попарних порівнянь варіативності показників динамічних конкурентних переваг банку (див. таблицю “Матриця попарних порівнянь варіабельності показників динамічних конкурентних переваг банку”).

Перевірку адекватності отриманих результатів проведено за рівнем індексу узгодженості, який показує, наскільки позиція у певній групі відрізняється від позиції інших груп за тією ж узгодженістю [28]. Результати розрахунків є адекватними, оскільки рівень індексу узгодженості становить 0.04 за максимально допустимого його значення 0.1 [10].

На заключному етапі здійснюється агрегування показників динамічних конкурентних переваг з урахуванням їх вагового вкладу в інтегральний показник.

Останнім часом у ряді робіт були зроблені спроби розширити підходи до оцінки конкурентних переваг банку. Деякі автори пов'язують конкурентоспроможність банків з іноземними інвестиціями в їх статутні капітали, з філіальною мережею; достатню увагу приділено питанням конкурентоспроможності банківських послуг і факторам, що визначають їх. При цьому конкурентоспроможність банківських послуг, що цілком логічно, оцінюється з точки зору ціна/якість і є складовою конкурентоспроможності самого банку.

Функція споживчої корисності може бути використана для визначення конкурентоспроможності банківського продукту або послуги. Функція визначена в інтервалі 0...1,00 і використовується як шкала, що має назву - шкала корисності, - для оцінки рівнів конкурентоспроможності параметрів об'єктів (банківських продуктів або послуг), що порівнюються.

За допомогою шкали корисності оцінюються параметри конкурентоспроможності банківського продукту або послуги щодо їхньої придатності до використання, або корисності для клієнта. Кожному фактичному значенню функції споживчої корисності надається конкретний економічний зміст, пов'язаний із рівнем конкурентоспроможності продукту або послуги банку.

Значення функції споживчої корисності, яке дорівнює 0, відповідає неприйнятному рівню параметра, при значенні якого продукт або послуга непридатні для виконання необхідних функцій. Значення функції споживчої корисності, яке дорівнює 1,00, відповідає абсолютно бажаному рівню параметру, тобто такому значенню параметру, при якому подальше його вдосконалення недоцільне або неможливе. Проміжні значення функції споживчої корисності та їхня економічна характеристика наведені у таблиці 3.12.

Критеріями оцінки можуть бути як кількісні, так і якісні параметри конкурентоспроможності банківського продукту або послуги. Оцінку якісних параметрів (наприклад, іміджу або популярності бренду банку, який пропонує продукт або послугу) також слід проводити відповідно до рекомендацій, наведених у таблиці 3.12. На основі оцінки рівнів окремих параметрів конкурентоспроможності банківського продукту або послуги, розраховується рівень конкурентоспроможності загалом за допомогою узагальненої функції споживчої корисності Т: