5. Розкрийте структуру філософії як системи знань.

Структура філософії як системи знань опирається на такі вчення:

1) Онтологія –це вчення про буття, розділ філософії, у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії.

2) Гносеологія – вчення про пізнання, осягнення, знання;

3) Методологія у філософії має два значення: перше - система способів, заходів і операцій, що застосовують у науці та інших сферах діяльності; друге - вчення про систему, теорія методу.  – вчення про методи осягнення, пояснення світу;

4) Аксіологія – вченя про цінності вивчає питання, пов'язані з природою цінностей, їх місцем в реальності і структурою ціннісного світу, тобто про зв'язок різних цінностей між собою, з соціальними і культурними чинниками і структурою особи.

5) Праксеологія – вчення про діяльнісне ставлення до світу;

6) Антропологія – вчення про людину;

7) Етика – вчення про норми і засади поведінки;наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної суспільної чи професійної групи (наприклад, лікарська етика, етика державного службовця тощо).

8) Естетика – вчення про багатоманітність відношення до світу;філософська наука, що вивчає природу (функції, загальні закони і закономірності) естетичної свідомості (діяльності людини і суспільства, буття), наука про прекрасне.

9) Соціальна філософія – вчення про суспільство і суспільну історію

6. Сутність філософської проблематики.

Чи є філософія наукою? Якщо це – «щось інше» ( певна система знань, тип світогляду, тощо), для чого тоді вивчати філософію? Арістотель висловив думку, що філософія – «господиня наук», що інші науки її рабині. Гегель назвав її «королевою наук» , та «накою наук». З 20 століття з формуванням цілого ряду наук, залунали думки про «неповноцінність філософії» перед іншими науками. з`являється філософська течія – позитивізм, яка поставила під сумнів наукову цінність філософії. Кожна наука, як вважали вони, сама по собі філософська. Сцієнтизм не розуміє специфіки філософії та особливих її функцій, що не зводяться до окремих наук.

Філософська проблема – це утруднення в яке потрапляє людина, що спостерігає і осмислює життя, проблема є життєва або екзистенціальна. Проблема хвилює людину, захоплює її цілком, її почуття, волю. Отже філософія – зосереджене споглядання людиною її власного життя. Виникають питання з трьох відносин Я і Бог, Я та інша людина, Я і природа. Отже, Людина, Природа, Суспільство – це головні проблеми філософії.

7. Виникнення філософії.

Істрико-філософськими та історико – культурними дослідженнями встановлено , що філософія виникає в один ітой самий час -6ст. до н.е. – в трьох культурних центрах : Середземномор’я , Китай , Індія. Чим же зумовлений закономірний характер виникнення філософії? Однією з спроб розв’язати це питання є ідея “стрижневої доби “Ясперса . “Стрижневою добою “ він називає період з 8 по 2 ст. , коли відбувається духовні процеси в яких розви-ваються такі людські якості як розум та особистість. Відбувається руйнування міфологічного способу світобачення й світорозуміння . Виникнення ф-ї на думку Ясперса , є головною подією стрижневої доби. Саме філософія відіграє вирішальну роль у подоланні міфологічного світогляду , в культивуванні вільного й самочинного людського мислення. В сучасній історико-філософській науці ще не досягнуто згоди щодо причин виникнення філософії. Серед існуючих точок зору виділяють:

-міфогенна концепція роглядає виникнення ф-і з міфології шляхом її іманентного розвитку , шляхом зміни образної форми на безособово понятійно.

-гносеологічна концепція розглядає виникнення філософії як результат процесу простого узагальнення знань.

-деякі філософи вважають ще однією передумовою виникнення філософії поділ суспільства на класи.