38.Самосвідомість

Вищим рівнем свідомості є самосвідомість. Самосвідомість — це здатність людини робити об'єктом розгляду свою власну свідомість, усвідомлення суб’єктом самого себе своїх інтересів і перспектив. На рівні самосвідомості людина (на основі ідеальних еталонів) здійснює самооцінку та самоконтроль, проводить аналіз своїх знань, думок, ідеалів, мотивів, вчинків та ін.. Самосвідомості, як частині цілого (свідомості) є характерними ознаки всього цілого, іншими словами, вона умовно пронизує по вертикалі як компонентну, функціональну, рівневу структуру свідомості, так і структуру за типом суб’єкта, виконуючи переважно більшу частину функцій свідомості, виходячи зі своєї специфіки. Першою із форм самосвідомості виступає самопочуття, тобто елементарне усвідомлення свого тіла і його «вписаності» у навколишній світ людей, предметів і речей. Наступна, вища форма самосвідомості пов’язана з усвідомленістю себе як такого, що належить до певного людського співтовариства, тієї чи іншої культури й соціальної групи. Найвищим рівнем самосвідомості є усвідомлення свого «Я» як цілком особливого утворення, схожого на «Я» інших людей й водночас чимось унікального і неповторимого, що може робити вільні вчинки й нести за них відповідальність. Самосвідомість передбачає співставлення себе з певним ідеалом свого «Я», винесення собі певної самооцінки, й у зв’язку з цим – задоволення чи незадоволення собою.

Самосвідомість має такі функції : самоконтроль, самооцінка, само відображення. Вона виступає частиною свідомості.

Самосвідомість зароджується не в результаті внутрішніх потреб ізольованої свідомості, а в процесі практичної діяльності й міжлюдських взаємовідносин, потому вона включає в себе самовизначення, саморегулювання, самоконтроль, які необхідні як в предметній діяльності, так і в спілкуванні з іншими людьми, самооцінку, зокрема моральну, яка проявляється в суто людському феномені совісті. Важливо також пам’ятати, що самосвідомість не лише виникає в процесі спільної діяльності й спілкування, а й перевіряється, коригується, виправляється й розвивається в ході включення людини в систему міжлюдських відносин.

39.Пізнання як філософська проблема

Проблеми пізнання досліджує розділ філософії (або філософська наука) під назвою "гносеологія" (давньогрец. "гносис" - пізнання; "логос" - учення, наука).

Гносеологія була характерною для часів класичної філософії, оскільки розглядала пізнання з позиції відстороненого спостереження, а епістемологія це більше явище некласичної філософії.? У найзагальнішому розумінні пізнання постає як процес взаємодії свідомості та дійсності, унаслідок якої у свідомості вибудовуються образи, інтелектуальні моделі та конструкції, які дають змогу людині поліпшувати свої стосунки з дійсністю, робити свої дії оптимальнішими або ефективнішими, збільшувати свої можливості та міру свободи.

З позиції Античності пізнання розглядається в трьох напрямках:

-матеріалістичний- людина правильно пізнає і може пізнавати ;

-ідеалістичний- світ непізнаваний;

-Дуалістичний-людина може пізнавати лише частково.

Існують два рівні пізнання:

Емпіричний рівень –це знання отримане безпосередньо з досвіду з деякою раціональною обробкою властивостей і відношень об’єкта що пізнається.

Теоретичний рівень- це знання отримане шляхом абстрактного мислення .

Розрізняють такі форми пізнання:

Чуттєва- є єдністю відчуття сприйняття і уявлення. Відчуття – відображення за допомогою органів чуття окремих властивостей. Сприйняття- синтез ний комплекс різного роду відчуттів, що дає можливість створення єдиного образу предмета. Уявлення- це образ речі чи явища що виникає на основі минулого чуттєвого досвіду.

Раціональна форма пізнання здійснюється у формах понять, суджень і умовиводів.Поняття-терміни, слова закріпленні за певними предметами . Судження – оперування поняттями з використанням логіки. Умовивід – форма відповідності знань до реальності.

Практика також виконує ряд функцій у процесі пізнання: є критерієм істинності знань, є кінцевою ціллю пізнання , є основою для подальшого пізнання , є областю опредмечення і розпредмечення людських знань.