33.Назвіть основні різновиди сфер буття охарактеризуйте їх.

Формування загальної світоглядної позиції потребує осмислення в першу чергу проблеми буття, як фундаментальної світоглядної й методологічної філософської проблеми. В найширшому розумінні буття – це все, що існує: і матеріальні речі, й процеси, і властивості, і зв'язки, і відношення.. Отже, буття охоплює і матеріальне і духовне, це єдність об’єктивної і суб’єктивної реальності.

Як правило виділяються наступні його форми:

1. Буття речей (тіл), процесів, станів природи, буття природи як цілого.

2. Буття речей і процесів, створених людьми.

3. Буття людини у світі речей та специфічно людське буття.

4. Буття духовного.

Кожна з цих форм має свою специфіку та неповторну суть..

Людське буття – реальність, об’єктивна по відношенню до свідомості окремих людей і поколінь. Тобто, буття людини зовсім не залежить від свідомості, бо є комплексною й унікальною єдністю природного, речового й духовного, індивідуального й родового, особистого й суспільного. Взяті разом, ці виміри є вихідним характером буття людини.

Люди не просто існують у світі, але й здатні відчутно, у тому числі й згубно, впливати на світ і самих себе. Звідси й покладаються великі сподівання на духовну велич і розум людини.

Буття духовне – це єдність багатоманітності, що охоплює процеси свідомості й несвідомого. Воно включає знання, які втілюються, матеріалізуються в формах природних мов й штучних знаково-символічних систем. Духовне ми поділяємо на індивідуалізоване духовне, яке невід'ємне від конкретної життєдіяльності індивідів, й об’єктивоване духовне, що існує й може існувати поза індивідумами.

34.Розкрийте сутність простору і часу як найбільш загальних форм буття

Простір це найзагальніша форма буття матерії, яка характеризує протяжність, структуру, порядок існування та співіснування матеріальних об’єктів та їх взаємодію.

Час - це також найзагальніша форма буття матерії, що характеризує тривалість існування всіх об’єктів і послідовність зміни станів.

Та поряд з загальними властивостями простору та часу, кожному з них притаманні й якісно специфічні властивості:

Ознаки простору: протяжність, метричність, структурність, єдність перервності і неперервності. Ознаки часу: тривалість, необоротність, одновимірність, єдність континуальності і дискретності.

В тлумаченні простору і часу склалось чотири підходи: динамічний, статичний, субстанціальний, релятивний.

Загальні властивості і певні особливості виражаються в різних виявах простору і часу: фізичному, біологічному та соціальному.

35. Діалектика як вчення про розвиток

Діалектика є сучасною загальною теорією розвитку всього сутнього, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах. Діалектика поширюється на всю навколишню дійсність і є теоретичним відображенням розвитку як «духу», матерії, свідомості, пізнання.

Під «розвитком» ми повинні розуміти процес тривалих, необоротних накопичувальних якісних змін в бутті. В філософії сформувалось декілька основних концептуальних підходів до пояснення здійснення розвитку: діалектичний, метафізичний, синергетичний.

Основні категорії діалектики – матерія, свідомість, розвиток, якість, кількість, заперечення, суперечність, необхідність і випадковість, причина і наслідок, якість, міра, еволюція, революція, загальне, особливе, одиничне, структура, система, частина, ціле, елемент, причина, наслідок та інші. Основні закони, що описують розвиток світу і процесу пізнання, сформовані Г.Гегелем: - закон переходу кількісних змін в якісні, закон єдності і боротьби протилежностей, закон заперечення заперечення.

Закон єдності і боротьби протилежностей розкриває джерело розвитку (суперечність). Те, все що існує складається з протилежностей. Розвиток тому постає як процес виникнення, зростання, загострення та вирішення багатоманітних протиріч. Якщо розвиток обумовлений основними суперечностями, - то результатом його буде зміна, що стосуватиметься буття всього цілого, а не лише окремих його елементів (як це відбувається на основі неосновних суперечностей).

Розвиток на основі сутнісних суперечностей (на відміну від не сутнісних) буде завжди носити довготривалий характер.

Діалектика як філософська теорія розвитку спирається на такі фундаментальні поняття як зв'язок,взаємодія,відношення. Поняття зв’язку є найголовнішим і відбиває взаємообумовленість речей і явищ, розділених у просторі і часі. Для розуміння діалектики як теорії розвитку важливим є поняття «взаємодія», що відображає процеси взаємовпливу різних об’єктів один на одного, зміну їхнього стану, взаємоперехід , а також породження одних об’єктів іншими. Взаємодія носить об’єктивний і універсальний характер.