- •Світогляд: сутність та структура.
- •2. Типи світогляду та їх взаємозвязок.
- •3. Розкрийте суть компонентної структури світогляду.
- •4. Розкрийте рівневу структуру світогляду.
- •5. Розкрийте структуру філософії як системи знань.
- •6. Сутність філософської проблематики.
- •7. Виникнення філософії.
- •8. Типи філософування та їх характеристика.
- •9. Охарактеризуйте особливості взаємодії філософії, релігії, міфології.
- •10. Місце філософії в культурі.
- •11.Західна та східна парадигми філософії
- •12. Основні риси античної філософії та її основна проблематика.
- •13. Вплив філософії античності на формування світоглядних позицій Середньовіччя та Відродження.
- •14.Дайте загальну характеристику філософських поглядів Середновіччя
- •15. Основні риси і особливості філософії Відродження
- •16.Назвіть основні риси і дайте характеристику філо-софії Нового часу.
- •17.Проблема методу пізнання в філософських поглядах ф. Бекона та Рене Декарта.
- •18.Дайте характеристику філософії Просвітництва
- •19.Німецька класична філософія: представники та специфіка розробки основних філософських проблем.
- •20. Сутність філософських поглядів Канта як основоположника німецької класичної філософії.
- •21. Філософське вчення Гегеля та його місце в філософії.
- •22.Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха та його місце в філософії.
- •23. Охарактеризуйте основні напрямки та х-ні риси філософії хх ст.
- •24. Основна проблематика та вихідні принципи марксистської філософії.
- •25. В чому сутність некласичної філософії
- •26. Основні проблеми екзистенціальної філософії та герменевтики.
- •27. Розкрийте х-ні риси структуралізму та герменевтики.
- •28. Проблеми знання і мови у філософії 20 ст.
- •29.Проблеми людини у філософській антропології та персоналізмі.
- •30.Основні особливості та етапи розвитку філософської думки в Україні
- •31.Філософські погляди г. Сковороди
- •32.Філософські ідеї Києво-Могилянської академії
- •33.Назвіть основні різновиди сфер буття охарактеризуйте їх.
- •34.Розкрийте сутність простору і часу як найбільш загальних форм буття
- •35. Діалектика як вчення про розвиток
- •36.Свідомість як цілісна система.
- •38.Самосвідомість
- •39.Пізнання як філософська проблема
- •40. Пізнання та теорія істини у філософії.
- •41. Форми і методи наукового пізнання.
- •42. Охарактеризуйте роль практики в процесі пізнання.
- •43. Людина як проблема філософії.
- •44. Есенційний та екзистенційний підходи до тлумачення сутності людини.
- •45. Проблеми соціалізації особи: сутність, форми, шляхи.
- •46. Визначте природне, соціальне та духовне в людині.
- •47. Проблемність людського буття: філософське осмислення.
- •48. Історичність буття суспільства.
- •49. Суспільний прогрес та основні концепції його тлумачення.
- •50. Суспільство як цілісна система.
- •51. Проблеми сенсу історії та її тлумачення.
- •52. Проблема смерті, безсмертя та сенсу людського буття та їх філософське вирішення.
- •53. Філософське тлумачення техніки.
- •54. Філософський зміст проблеми відношення “людина-природа”?
- •55. Проаналізуйте сутність глобальних проблем людства.
- •56. В чому сутність вчення в.Вернадського про ноосферу?
- •57. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •72. Як співвідносяться між собою поняття діалектика та синергетика?
- •75. Як співвідносяться поняття «розвиток» , «прогрес», «регрес»
- •76.Який зміст ми вкладаємо в поняття «розвиток»? з якими поняттями він співвідноситься?
- •77. Як співвідносяться між собою поняття «підсвідоме» «надсвідоме» та «сублімація» ?
- •78. Дайте порівняльну характеристику свідомості та несвідомого
- •80. Як співвідносяться між собою поняття «людина»,»особа», «особистість» ?
- •81. Як співвідносяться між собою поняття «свідомість» , «самосвідомість» та «суспільна свідомість»
- •82. Як співвідносятьсяпоняття «дух», «душа», «духовність»
- •83. Який зміст ми вкладаємо в поняття «особистість»? з якими поняттями вона співвідноситься?
- •85. Як співвідносяться між собою поняття «людина», «індивід», «індивідуальність»?
- •86. Поняття «свобода» та «відповідальність». Сутність та особливість взаємодії.
- •87. Як співвідносяться за своїм змістом «культура» і «цивілізація»?
- •88. Що ви розумієте під поняттям «свобода»? Чому свобода є проблемою для людини?
- •89. Чи пов’язані між собою проблеми сенсу життя та смерті?
- •90. Як співвідносяться номіналізм,реалізм?
24. Основна проблематика та вихідні принципи марксистської філософії.
Марксизм — ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію і «теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства в соціалістичне і комуністичне (т. з. науковий соціалізм). Головним завданням цієї ідеологічної доктрини її творці проголосили звільнення робітничого класу (пролетаріату) від експлуатації та побудову вільного від соціального гноблення суспільства.
Марксизм виник як закономірний результат розвитку філософської, економічної і соціально-політичної думки, як результат усвідомлення логіки історичного процесу.
Основні принципи філософії марксизму:
- принцип діалектико-матеріалістичного типу;
- принцип конкретизації історичного аналізу суспільних явищ;
- принцип системності;
- принцип детермінізму;
- принцип гуманізму;
-принцип практики.
К. Маркс і Ф. Енгельс показали, що сутність людини полягає в тому, що її життєдіяльність є заснованим на матеріальному виробництві, здійснюваним в системі суспільних відносин процесом свідомого, цілеспрямованого перетворювального впливу на навколишній світ і на саму людину для забезпечення свого існування, функціонування, розвитку. Якщо у філософських і в економічних вченнях нового часу суб'єкт розглядався як ізольований індивід, то в марксистській філософії людина розглядалась як суб'єкт соціально-історичного розвитку і суспільного виробництва. Суспільство й особа постали як суб'єктне буття людської сутності.
Головним змістом марксизму є гуманізм. Саме людина розглядається як вища мета і цінність суспільного розвитку. Тому центральною проблемою в марксизмі стає пошук шляхів для створення умов, що забезпечують вільний розвиток усіх сутнісних сил людини, усіх її здібностей. Розглядаючи процес життєдіяльності як процес виробництва і відтворення людини, Маркс і Енгельс приділили особливу увагу розкриттю ролі в ньому практики. Вони показали, що суспільне життя є власне кажучи практичним, що практика - це універсальний спосіб взаємодії людини і світу.
Маркс і Енгельс показали, що саме рівень людської свободи характеризує людину як суб'єкта соціальної діяльності, визначає її місце і значимість у життєдіяльності суспільства й особи.
Значне місце в марксистській філософії займають питання пізнання і перетворення світу. Маркс і Енгельс показали, що пізнання є практичним за своєю природою, що пізнавальне і перетворювальне ставлення людини до світу і до себе випливає з її соціально-діяльної сутності.
Філософія марксизму формувалася в процесі дослідження Марксом і Енгельсом тих реальних процесів, що відбувалися в повсякденному житті.
Ядро марксистської філософії — концепція соціально-діяльної сутності людини, а також питання діалектики, теорії пізнання були догматизовані, перетворені на засіб обґрунтування адміністративно-командної системи як суспільного устрою, який найбільш повно відповідає логіці історичного процесу.
25. В чому сутність некласичної філософії
Із середини ХІХ ст. все чіткіше стала позначатися нагальна вимога розвитку нових, некласичних типів філософствування. Якщо німецька філософіяХVII-ХIХ ст. стала вершиною класики, то марксистська філософія виступила проміжним і що з'єднує ланкою між класикою і "новими підходами до сущого. Підтримуючи ідею класики про розвиток філософії як науки, марксизм відкинув її претензію роль "науки наук". Творча (новаторська) сторона в марксистської і ленінської філософії головна.
Найрозвинутіші висновки XX в., задумані як некласичні й у певною мірою які є такими, все-таки зберігали зв'язку з класичної думкою. І це природно, оскільки філософія органічно пов'язані з історією у філософській думці. Найавторитетнішими "класиками" філософії XX в. стали А. Бергсон, 3. Фрейд, Б. Рассел, , До. Ясперс, М. Хайдеггер, Ж. - П. Сартр та інших.
У полеміці з філософської класикою формується риси, які визначають сутність некласичної філософії.
1. Некласична філософія цурається традиційної метафізики, від пошуків універсалій. Вона хоче підкреслити неповторність, багатогранність різних сторін буття, окремих його фрагментів, цим розширюючи спектр філософської тематики. У цьому різні філософські напрями дотримуються різних вихідних принципів. 2. Для некласичної філософії характерний підхід: світ образу і знання про неї внутрішньо пов'язані між собою, універсальні методи пізнання відсутні. Якщо відповідність між реальністю (світом) і знаннями (разом із логікою) і є, воно можна знайти насамперед у системою вартостей, інтересів, користі тощо. 3. Некласична філософія оцінює могутність розуму виваженіше, виявляє кордону пізнання, звертає увагу довнерациональние форми розуміння буття, часто песимістично оцінює результати розвитку науки. 4. Некласична філософія, маючи намір висловити цілісність людського буття, аналізує також ірраціональні моменти. 5. Прагнення багатостороннього, із різних позицій, осмисленню проблем нерідко призводить представників некласичної філософії до еклектиці - механічному змішання протилежних вихідних принципів у своїх філософських систем. 6. У некласичної філософії змінюється стиль викладу проблем: змінюють монологів мислителів, готових результатів діяльності свідомості приходять невизначеність, "внутрішній діалог свідомості", де свідомість аналізує своїх внутрішніх структури та процеси, які ведуть до визначених результатам (певним ідеям та концепціям).
Антикласичні орієнтації XIX і XX ст. постійно протистоять то дедалі слабші, то все частіші ідейні руху, створені задля захист та розвитку традицій філософської класики. Під гаслами "Назад до Канту" і "Назад до Гегеля" народилися неокантіанство (Р. Когена, П.Наторн, Еге.Кассирер, У.Виндельбанд, Р.Риккерт та інших.) інеогегельянство (Р.Кронер, Р.Лассон, Б.Кроче, Дж.Джентиле, Ф. Бредлі, Дж.Ройс, Ж. Валь та інших.). Прагнення зберегти класичні коріння філософії проголосила також впливове протягом релігійної філософії, що виник з 1970-х років ХІХ ст. і який отримав назва неотомізму. Звісно,философи-традиционалисти займалися як захистом класики, але використовували роботу над філософським спадщиною розробки нових некласичних ідей висновків.
Після цього її розвитку некласична філософія перетворилися на філософський постмодернізм як конкретне прояв поєднання некласичної філософії і окремих елементів постмодернізму виступили різні напрями в сучасній зарубіжній філософії.